Постанова

від 30.11.2016 по справі 826/6294/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/6294/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П.В.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра про стягнення податкової заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра , в якому просив суд стягнути з відповідача податковий борг у сумі 1641688,78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено, справу розглянуто в порядку скороченого провадження.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги посилаючись на те, що судом першої інстанції було ухвалене законне та обґрунтоване рішення, а підстави для його зміни чи скасування відсутні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з розрахунку податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств, податковий борг відповідача складає 1379882,90 грн. Зазначений борг виник на підставі:

- податкових декларацій від 09.11.2012 №88267 на 2498,15 грн, від 11.02.2013 №9087320520 на 979,00 грн;

- нарахованих контролюючим органом податковими повідомленнями - рішеннями від 17.10.2012 №0026261504 штрафних санкцій у сумі 63,28 грн, 0,23 грн, 512,70 грн, та №0026271504 у сумі 500,00 грн, 49,20 грн;

- нарахованої контролюючим органом 19.02.2013 пені у сумі 0,16 грн по податковій декларації від 09.08.2012 №9047786822, та 21,38 грн по податковій декларації від 09.11.2012 №88267;

- нарахованої контролюючим органом 21.08.2013 пені у сумі 13,51 грн по податковій декларації від 09.11.2012 №88267;

- нарахованих контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням від 11.07.2013 №0000551503 штрафних санкцій у сумі 0,73 грн, 190,77 грн;

- нарахованої контролюючим органом 09.12.2014 пені у сумі 13,79 грн по податковій декларації від 09.11.2012 №88267;

- нарахованої контролюючим органом податковим повідомленням - рішенням від 19.11.2014 №0072681502 штрафної санкції у сумі 40,00 грн;

- податкового зобов'язання, що визначено податковим повідомленням - рішення від 23.12.2011 №0004472201 (основний платіж 1100000,00 грн, штрафні (фінансові) санкції 275000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем до позивача були подані податкові декларації з податку на прибуток приватних підприємств від 09.11.2012 за три квартали 2012 року, якою самостійно нараховано податок на прибуток на 3692,00 грн; від 11.02.2013 за 2012 рік, якою самостійно нараховано податок на прибуток на 979,00 грн.

19 листопада 2014 року позивачем винесено податкове повідомлення - рішення №0072681502, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств до позивача застосований штраф у сумі 40,00 грн.

Також, позивачем було винесено податкове повідомлення - рішення від 23.12.2011 №0004472201, яким на підставі акту перевірки за виявлені порушення позивачу збільшено суму грошового зобов'язання на загальну суму 1375000,00 грн.

Крім цього, згідно розрахунку податкового боргу, у відповідача наявний податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 261805,88 грн, який виник на підставі поданої ним податкової декларації з податку на додану за листопад 2012 року на 264278,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки податкові повідомлення - рішення від 23 грудня 2011 року №0004472201 та від 19 листопада 2014 року № 007268150 не вручені відповідачу, то визначені ними грошові зобов'язання не є податковим боргом, а відтак вони не підлягають стягненню. Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що по іншій частині податкового боргу позивачем пропущені строки, що встановлені пунктом 102.4 статті 102 ПК України.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 ПК України).

Отже, податкові зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, що визначені відповідачем в податкових деклараціях є узгодженими, проте, відповідачем самостійно у строки, що встановлені ПК України, у повному обсязі не сплачені.

Згідно пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

У відповідності до пункту 58.1 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 99 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними, зокрема, частинами четвертою та п'ятою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 102 Податкового кодексу України визначені строки давності та їх застосування.

Згідно пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Згідно пункту 102.4 статті 102 вказаного Кодексу у разі якщо грошове зобов'язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, орган державної фіскальної служби звернувся до суду 18.04.2016, відповідно, позовні вимоги про стягнення податкового боргу, який виник до 17.04.2016 підлягають залишенню без розгляду, з 18.04.2016 - стягненню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що підлягають залишенню без розгляду позовні вимоги про стягнення податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 3498,69 грн, який виник на підставі узгоджених грошових зобов'язань, що визначені відповідачем самостійно податковими деклараціями від 09.11.2012 №88267 на 2498,15 грн, від 11.02.2013 №9087320520 на 979,00 грн; а також на підставі нарахованої 09.12.2014 контролюючим органом пені у сумі 0,16 грн по податковій декларації від 09.08.2012 №9047786822 та у сумі 21,38 грн по податковій декларації від 09.11.2012 №88267, оскільки позивачем пропущений 1095 денний строк звернення до суду.

Також, з цих підстав підлягають залишенню без розгляду позовні вимоги про стягнення податкового боргу з податку на додану вартість на загальну суму 261805,88 грн, який виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за листопад 2012 року, що подана 20.12.2012.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до частини першої статті 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених статтею 155 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтував пропущення строку звернення до адміністративного суду та колегія суддів не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови в цій частині вимог порушено норми матеріального процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції в частині вимог про стягнення податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3497,69 грн та з податку на додану вартість у розмірі 261805,88 грн залишити без розгляду підлягає скасуванню з залишенням позовної заяви без розгляду.

Крім цього, як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням від 23 грудня 2011 року №0004472201 відповідач оскаржив його в судовому порядку.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 липня 2012 року у справі №2а-6023/12/2670, що залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2015 року постанову суду першої інстанції змінено щодо підстав для відмови у задоволенні позову.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 серпня 2016 року зазначені судові рішення залишені без змін.

Згідно вказаних судових рішень, Товариство з обмеженою відповідальністю Внутрішня виконавча служба змінила назву Товариство з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра .

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Отже, грошове зобов'язання у сумі 1375000,00 грн, що визначено податковим повідомленням - рішенням від 23 грудня 2011 року №0004472201 є узгодженим 03 листопада 2015 року, та на дату звернення позивача до суду з даним позовом в повному обсязі не сплачено.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що податкове зобов'язання визначене податковим повідомленням - рішення від 19 листопада 2014 року №0072681502 є неузгодженим оскільки позивачем на вимогу колегії суддів також не надано доказів щодо його вручення або надіслання листом з повідомленням про вручення.

З цих підстав колегія суддів вважає, що є неузгодженими податкові зобов'язання у вигляді штрафних санкцій у сумі 0,73 грн та 190,77 грн, які нараховані відповідачу податковим повідомленням - рішенням від 11.07.2013 №0000551503 за порушення строків сплати узгоджених грошових зобов'язань; у сумі 63,28 грн, 0,23 грн, 512,70 грн, які нараховані відповідачу податковим повідомленням - рішенням від 17.10.2012 №0026261504, у сумі 500,00 грн, 49,20 грн, які нараховані відповідачу податковим повідомленням - рішенням від 17.10.2012 №0026271504.

При цьому, колегія суддів зазначає, що під час апеляційного розгляду справи колегією суддів, з метою забезпечення додержання вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та всебічного, об'єктивного розгляду адміністративної справи, з'ясування обставин, що мають значення для вирішення адміністративної справи, було витребувано у позивача докази щодо вручення платнику податків (поштові повідомлення, акти про неможливість вручення, розписки тощо) та оскарження останнім податкових повідомлень - рішень від 17.10.2012 №0026261504, №0026271504, від 11.07.2013 №0000551503, від 19.11.2014 №0072681502.

Проте, вимога колегії суддів позивачем виконана не була.

Відповідно до підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з несплатою самостійно узгодженого грошового зобов'язання за податковою декларацією з податку на прибуток підприємств за три квартали 2012 року (від 09.11.2013 №88267) відповідачу 21.08.2013 та 09.12.2014 було нараховано пеню відповідно у сумі 13,51 грн та 13,79 грн, яка відповідачем на час розгляду справи не сплачена.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.4 статті 59 вказаного Кодексу податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.5 статті 59 ПК України передбачено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З метою погашення податкового боргу відповідачу була направлена податкова вимога від 04 вересня 2012 року №2636, яка отримана відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Внутрішня виконавча службу , яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра , 20.09.2012.

Пунктом 95.2 та 95.3 статті 95 ПК України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, заходи, прийняті податковим органом щодо стягнення податкового боргу, не призвели до їх погашення, строки їх добровільної сплати вийшли, про що свідчать матеріли справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з рахунків платника податків податкового боргу у сумі 1375027,30 грн (137500,00 грн податкове зобов'язання за податковим повідомленням - рішення від 23.12.2011 №0004472201, 13,51 грн та 13,79 грн нарахована пеня), відповідно, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з рахунків відповідача у банку податкового боргу у сумі 231,50 грн.

Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині вимог з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Згідно пункту 4 частини першої та десятої статті 183 2 КАС України скорочене провадження застосовується в адміністративних справах щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження. У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Оскільки в даному випадку стягнення податкового боргу ґрунтується не тільки на рішеннях контролюючого органу, а і на самостійно визначених податкових зобов'язаннях, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково розглянув дану справу в порядку скороченого провадження.

Таким чином постанова суду апеляційної інстанції підлягає оскарженню в загальному порядку.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до частини шостої статті 187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини другої статті 4 зазначеного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлюється у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до статті 8 Закону України Про Державний бюджет України на 2016 рік мінімальна заробітна плата у місячному розмірі станом на 1 січня складає 1378,00 гривень.

Оскільки предметом спору є стягнення податкового боргу у сумі 1641688,78 грн, що може призвести до зменшення майна юридичної особи, колегія суддів вважає, що даний адміністративний позов має майновий характер.

Отже, судовий збір повинен складати 27087,86 грн, проте апелянтом не наданий документ про сплату судового збору.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Так, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 у даній справі апелянту відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення.

Відповідно до частини першої статті 88 КАС України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки апелянтом на час розгляду апеляційної скарги судовий збір не сплачений, колегія суддів вважає, що він підлягає розподілу шляхом стягнення з відповідача.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 червня 2016 року.

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра в частині вимог про стягнення податкової заборгованості з податку на прибуток у розмірі 3498,69 грн та з податку на додану вартість у розмірі 261805,88 грн залишити без розгляду.

В інший частині ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Стягнути з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю Видатний Володимир Сосюра (ідентифікаційний код юридичної особи 21489123, юридична адреса: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 105, кв. 47) у його обслуговуючих банках податкову заборгованість з податку на прибуток у розмірі 1375027 (один мільйон триста сімдесят п'ять тисяч двадцять сім) гривень 30 копійок до Державного бюджету України (р/р 33119318700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, КБК 11021000, одержувач - УДКС у Святошинському районі м. києві, ідентифікаційний код 37962074).

В інший частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39513550, адреса: 03115, м. Київ, вул. Верховинна, 9) до спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва, банк отримувача ГУДКСУ у м. Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27087 (двадцять сім тисяч вісімдесят сім) гривень 86 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Постанову у повному обсязі складено 05.12.2016 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.