Ухвала

від 22.11.2016 по справі 813/2891/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року м. Київ К/800/13210/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року

у справі №813/2891/15 (876/9970/15)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Продукрімпорт» (надалі - ТОВ «Продукрімпорт»)

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - ДПІ у Личаківському районі м. Львова)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

ТОВ «Продукрімпорт» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 30.03.2015 року №0000031501.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09.09.2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2016 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0000031501 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8102,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2026,00 грн.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позову та прийняття нового, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Личаківському районі м. Львова проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2014 року, січень 2015 року, наслідки якої оформлено актом від 16.03.2015 року №72/15-01/38853556.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Продукрімпорт» п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190, ст. 200 Податкового кодексу України у зв'язку із завищенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок у банку за грудень 2014 року на 8102,00 грн.

Так, під час здійснення контрольного заходу, з'ясовано, що 30.08.2013 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джаб Брос Компані» (США) укладено договір купівлі-продажу рибної продукції в кількості 27000 кг. на загальну суму 250000,00 дол. США.

Відповідно до вантажної митної декларації форми МД-2 від 15.11.2013 року, платіжних доручень в іноземній валюті від 05.09.2013 року №3 та від 15.10.2013 року №4 ТОВ «Продукрімпорт» сплачено за товар 50220,00 дол. США, що, з урахуванням офіційного курсу валюти (7,993 грн. за один дол. США), становило 401408,46 грн.

Під час митного оформлення товару митним органом визначено його митну вартість за шостим (резервним методом), внаслідок чого митна вартість рибної продукції зросла до 502839,63 грн., що відображено в графі 45 вантажної митної декларації форми МД-2 від 15.11.2013 року. Така ж сума вказана і в графі 46 (статистична вартість) зазначеної вантажної митної декларації. Сума податку на додану вартість із вже скоригованої митної вартості товару склала 100567,93 грн.

В подальшому, визначені митницею вартість товару в розмірі 502839,63 грн. та податок на додану вартість у сумі 100567,93 грн. перенесено позивачем до декларації з податку на додану вартість за листопад 2013 року в графу 12.1 (обсяг придбання, податок на додану вартість, сплачений митним органам).

Крім витрат на придбання продукції, ТОВ «Продукрімпорт» понесено витрати на транспортування та експедирування товару в розмірі 60733,15 грн., перебування транспорту на митній території України в сумі 2050,00 грн., утилізацію відходів у розмірі 246,96 грн., сертифікацію продукції в сумі 1862,77 грн. та ветеринарні послуги в розмірі 2391,10 грн.

В листопаді 2013 року та січні 2014 року рибну продукцію в кількості 27000 кг. реалізовано позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти» за ціною 518400,00 грн., крім того податок на додану вартість у розмірі 103680,00 грн.

З огляду на викладене, контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТОВ «Продукрімпорт» бази оподаткування податком на додану вартість внаслідок реалізації попередньо імпортованої рибної продукції за ціною, нижчою за ціну придбання, якою відповідачем визначено митну (статистичну) вартість товару.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.03.2015 року №0000031501, згідно з яким внаслідок порушення позивачем п. 188.1 ст. 188, п. 190.1 ст. 190, ст. 200 Податкового кодексу України зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8102,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2026,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками-суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Отже, Податковим кодексом України встановлено, що база оподаткування - це договірна (контрактна) ціна, визначена за вільними цінами, які не можуть бути нижчими за звичайні ціни в разі здійснення контрольованих операцій.

За змістом п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей цього Кодексу контрольованими операціями є: господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами-нерезидентами; господарські операції з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг), що здійснюються платниками податків з пов'язаними особами-резидентами, які: задекларували від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за попередній податковий (звітний) рік; застосовують спеціальні режими оподаткування станом на початок податкового (звітного) року; сплачують податок на прибуток підприємств та/або податок на додану вартість за іншою ставкою, ніж базова (основна), що встановлена відповідно до цього Кодексу, станом на початок податкового (звітного) року; не були платниками податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість станом на початок податкового (звітного) року; господарські операції, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні, або який сплачує податок на прибуток (корпоративний податок) за ставкою на 5 і більше відсоткових пунктів нижчою, ніж в Україні.

Будь-яких доводів щодо належності розглядуваних операцій до контрольованих відповідачем не наведено.

Більш того, слід враховувати, що при визначенні бази оподаткування податком на додану вартість операцій з реалізації платником податку на території України попередньо імпортованого ним товару звичайна ціна та митна вартість, що є умовною розрахунковою величиною, яка розраховується відповідно до положень Митного кодексу України та застосовується при переміщенні товарів через митний кордон України (зокрема для ведення митної статистики), не є тотожними та не можуть бути порівнюваними.

01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України доповнено новим абзацом, згідно з яким, зокрема, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Втім, посилання відповідача на зазначене законодавче положення цілком обґрунтовано відхилено попередніми судовими інстанціями, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попереднім нормативно-правовим актом.

Таким чином, твердження контролюючого органу про те, що згідно з п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) база оподаткування податком на додану вартість спірних операцій має обмежуватися ціною придбання товару, не ґрунтується на вимогах чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства, а тому правильно визнане судами помилковим.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправним й скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 8102,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 2026,00 грн.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків судових інстанцій.

За таких обставин, судами попередніх інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун