Рішення

від 22.11.2016 по справі 362/3388/14-ц

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/3388/14-ц

Провадження № 2/362/431/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого - судді Корнієнка С.В., при секретарі - Дрозденко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_3, про визнання права особистої приватної власності,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з вимогами про визнання за ним на праві особистої приватної власності земельну ділянку площею 0,217 га, кадастровий № 3221483001:01:029:0008 в с. Здорівка Васильківського району по вул. Ватутіна, 175 «а», а також автомобіль марки «», з колишнім державним № НОМЕР_1, мотивуючи свої вимоги тим, що зазначене майно було придбано ним за його особисті кошти.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі.

Відповідач та її представник, третя особа та його представник вимоги позову не визнали, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, посилаючись на існування судового рішення щодо поділу зазначеного майна між сторонами.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності до положень ч.3 ст.10 та ч.1 ст.60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За положеннями вимог ст.ст.1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Як вбачається з положень ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи лише в межах заявлених фізичними особами позовних вимог.

Згідно з положеннями ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як вбачається з положень ч.ч.1 і 3 ст.61 ЦПК України, обставині, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставині, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Положення ст. 368 ЦК України визначають, що майно, набуте подружжям за час шлюбу в результаті спільної праці, за спільні грошові кошти, є їхньою спільною сумісною власністю.

З огляду положень ст.ст. 60, 61, 63, 65, 66, 68 СК України вбачається, що, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно. Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності. Подружжя має право домовитись між собою про порядок користування майном. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно. Розпорядження цим майном після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками за взаємною згодою. При укладенні договорів, щодо відчуження нерухомого майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, згода другого з подружжя має бути письмовою та нотаріально посвідчено.

Згідно положень ст. 70 СК України, при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Положеннями п.п.1 та 3 ч.1 ст. 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У відповідності до положень п.п.23 і 24 постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час придбання зазначеного майна. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

У відповідності до рішення Подільського районного суду міста Києва від 11 березня 2013 року по цивільній справі № 758/2451/13-ц, шлюб між сторонами, що був зареєстрований 11 серпня 2006 року, був розірваний.

Як вбачається за рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 жовтня 2014 року по цивільній справі 362/7122/13-ц, встановлений факт проживання сторін однією сімє'ю без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 11 серпня 2006 року. Їх спільною сумісною власністю були визнані земельна ділянка площею 0,217 га, кадастровий № 3221483001:01:029:0008 в с. Здорівка Васильківського району по вул. Ватутіна, 175 «а», а також автомобіль марки «Ssang Yong Rexton», з колишнім державним № НОМЕР_1, та за ними визнано право власності на ? частини на спірну земельну ділянку, крім того, в особистій приватної власності ОСОБА_1 залишений вищезазначений автомобіль, але з нього на користь ОСОБА_2 стягнута грошова компенсація в розмірі 58285 грн.

Законність зазначеного рішення підтверджена ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 4 березня 2015 року та Верховного суду України від 24 вересня 2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 3 листопада 2015 року перегляд вищезазначеного рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Положення ст.14 ЦПК України визначають обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, п.1 ст.17 Закону України «Про міжнародні договори України» є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

У відповідності до рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Отже, для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 30926687 від 12.12.2004 року, за відповідачем рахується нерухомість, реєстраційний № 527314532214 - ? частини земельної ділянки в с. Здорівка Васильківського району Київської області по вул. Ватутіна, з кадастровим № 3221483001:01029:0008, яка їй належить на підставі судового рішення від 28.10.2014 року по справі № 362/7122/13-ц.

За довідкою територіального сервісного центр № 3244 від 21 червня 2016 року, автомобіль марки «Ssang Yong Rexton», з колишнім державним № НОМЕР_1, з 29 серпня 2013 року, тобто до часу прийняття 28 жовтня 2014 року рішення Апеляційним судом Київської області, належить третій особі з державним № НОМЕР_2.

Таким чином, з огляду на наведене, суд приходить до висновку, що на час розгляду зазначеного цивільного спору між сторонами, майно - земельна ділянка та автомобіль, право особистої власності на яке вимагає позивач, було поділено між сторонами на підставі судового рішення від 28 жовтня 2014 року, на підставі якого належить, відповідно, відповідачеві (1/2 частина земельної ділянки) та з 29.08.2013 року - третій особі (автомобіль), у зв'язку з чим з позивача на користь відповідача була стягнута грошова компенсація вартості транспортного засобу, а тому, будь-які правові підставі для задоволення позову відсутні.

Суд також звертає увагу, що позивач, знаючи на початок розгляду судом цієї цивільної справи про фактичну належність спірного майна відповідачеві та третій особі будь-яких змін та уточнень до своїх позовних вимог не вніс.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3,10, 11, 60, 61, 79, 88, 212-215, 218, 221, 223, 294 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги або по закінченню апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Корнієнко С.В.