Ухвала

від 07.12.2016 по справі 757/29773/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/15073/2016 Головуючий у 1-й інстанції -Гладун Х.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Вербової І.М. Поливач Л.Д.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні справу за поданням заступника начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. про обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_2 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , поданою його представником ОСОБА_3, на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2016 року заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко О.С. звернувся до суду з вищезазначеним поданням,мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 14379172 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2226/2009 від 15.06.2009, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Константа» на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 18218686,11 грн. Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, за боржником ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 07.06.2006 за НОМЕР_2.Вказану земельну ділянку описано актом опису й арешту майна 14.06.2010 р., однак, відсутність на теперішній час механізму реалізації земельних ділянок, унеможливлює її примусову реалізацію.За інформацією ДФС України ОСОБА_2 одержує доходи в ТОВ «Будівельна компанія «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 35802561).У зв'язку з чим, державним виконавцем 11.09.2015 винесено постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 07.04.2016 та 24.05.2016 Державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_2 надсилались виклики щодо явки до державного виконавця для надання пояснень щодо виконання рішення суду, однак, ОСОБА_2 на виклики не з'явився.07.04.2016 Державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 надіслано вимогу про надання інформації та документів про його майновий стан. Вказана вимога боржником проігнорована, запитувана інформація та документи не надані. Про наявність відкритого виконавчого провадження боржнику достеменно відомо, оскільки його представником 12.05.2016 р. до виконавчої служби подавалось клопотання про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з недотриманням державним виконавцем строків здійснення виконавчого провадження. Таким чином, вжитими державним виконавцем заходами встановлено, що боржнику належить на праві власності майно, він одержує доходи в ТОВ «Будівельна компанія «КОНСТАНТА», однак рішення суду не виконує. За викликами державного виконавця боржник не з'являється, інформації про належне йому майно не надає, що суперечить вимогам частини 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» . На запит державного виконавця Державною прикордонною службою України листом від 15.04.2016 повідомлено про те, що ОСОБА_2 неодноразово перетинав державний кордон України. Таким чином, державний виконавець вважає, що матеріали виконавчого провадження містять документи, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, наявність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов'язань, не зважаючи на обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання, в зв'язку з чим просив тимчасово обмежити право виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 до виконання своїх зобов'язань за виконавчим документом, без вилучення паспортного документу.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року подання задоволено.

Тимчасово обмежено ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим листом № 14379172 до виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 2-2226/2009 від 15.06.2009 року, виданим Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ТОВ «Константа» на користь ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 18218686,11 грн

Не погодившись з ухвалою суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову у задоволенні подання.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, при розгляді подання державного виконавця суд безпідставно не взяв до уваги те, що подання не містить жодних письмових та документальних доказів в обґрунтування викладених обставин та завідомо ґрунтується на неправдивих відомостях. Вказав, що постановивши таку ухвалу суд фактично порушив права ОСОБА_2 передбачені ст. 33 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

У судовому засіданні представник боржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші особи тв. Судове засідання не з'явились.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Так, задовольняючи подання державного виконавця суд першої інстанції вбачав ухилення боржника від виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає вимогам закону з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 3 п. 18 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язання за рішенням суду.

Відповідно до норм ЦПК України та Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України» (ст. 6 вказаного Закону) одним із заходів забезпечення виконання рішення може бути тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа чи без такого, причому таке обмеження можливо на підставі судового рішення за поданням державного виконавця лише у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням.

Згідно із ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 14379172 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2226/2009 від 15.06.2009, виданого Залізничним районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ТОВ «Константа» на користь ОСОБА_4 коштів у сумі 18218686,11 грн.

Відповідно до листа Головного управління Держземагенства у Запорізькій області, за боржником ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер НОМЕР_1, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі від 07.06.2006 за НОМЕР_2.

Вказану земельну ділянку описано актом опису й арешту майна 14.06.2010 р., однак, відсутність на теперішній час механізму реалізації земельних ділянок, унеможливлює її примусову реалізацію.

За інформацією ДФС України ОСОБА_2 одержує доходи в ТОВ «Будівельна компанія «КОНСТАНТА» (код ЄДРПОУ 35802561).У зв'язку з чим, державним виконавцем 11.09.2015 винесено постанову державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_2 07.04.2016 та 24.05.2016 Державним виконавцем на адресу боржника ОСОБА_2 надсилались виклики щодо явки до державного виконавця для надання пояснень щодо виконання рішення суду, однак, ОСОБА_2 на виклики не з'явився.

07.04.2016 Державним виконавцем на адресу ОСОБА_2 надіслано вимогу про надання інформації та документів про його майновий стан.

Вказана вимога боржником проігнорована, запитувана інформація та документи не надані.

Про наявність відкритого виконавчого провадження боржнику достеменно відомо, оскільки його представником 12.05.2016 р. до виконавчої служби подавалось клопотання про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з недотриманням державним виконавцем строків здійснення виконавчого провадження.

Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 19 травня 2009 року залишається не виконаним.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених вищезазначеним законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Так, Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням - до виконання зобов'язань.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV. За змістом п.18 ч.3 ст.11 вказаного Закону державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, Законом встановлено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а лише при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань. Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Відповідно до роз'яснень Верховного суду України від 01.02.2013 року викладених у судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Як вбачається із матеріалів справи, державним виконавцем було проведено ряд заходів з примусового виконання рішення.

Оскільки дії державного виконавця з примусового виконання рішення суду виявилися безрезультатними, державний виконавець звернувся до суду з поданням про обмеження права виїзду боржника за межі України.

Суд першої інстанції задовольняючи подання дійшов обґрунтованого висновку про те, що обмеження виїзду за межі України боржника є саме тією крайньою мірою, яка змусить боржника виконати свої зобов'язання перед ОСОБА_4 та виконати рішення суду.

Посилання у апеляційній скарзі на те, що матеріали справи не містять даних про ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх зобов'язань є безпідставними, оскільки у суді першої та апеляційної інстанції підтвердився факт свідомого невиконання боржником судового рішення, оскільки останній, достовірно знаючи про свій обов'язок, погашати борг, та виконувати судове рішення , будучи належно повідомленим про такий обов'язок, в порядку передбаченому ч.1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», не вчинив жодних дій спрямованих на виконання своїх обов'язків.

Слід зазначити, що чинне законодавство не містить визначення поняття «ухилення» і практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.

У сучасній українській мові слово «ухилення» тлумачиться так: - відступати, відхилятися, вивертатися; - намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; - навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.

Отже, з погляду значення словосполучення «ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону № 3857-ХІІ та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону № 606-ХІV, означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні ним зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Встановлення наявності зобов'язання у боржника, в даному випадку грошового зобов'язання щодо сплати заборгованості за договором позики, та факту ухилення останнього від його виконання (бездіяльність, свідоме невиконання зобов'язання), дозволяють при вирішенні подання керуватись положеннями ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», згідно з якою громадянинові України, який має паспорт для виїзду за кордон, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо такий громадянин ухиляється від виконання зобов'язань покладених на нього судовим рішенням, - до виконання цих зобов'язань.

Крім того, ОСОБА_2 є особою, якій на підставі закону може бути відмовлено у виїзді за кордон і відповідні органи прикордонної служби України, за умови наявності в них відповідної інформації, мають право відмовити такій особі у виїзді за кордон.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент розгляду даної справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 вчинялися будь-які дії щодо виконання рішення суду. Разом з тим відсутні і докази наявності об'єктивних причин, наприклад тривалого відрядження, важкої хвороби тощо, що унеможливлюють виконання боржником рішення суду, хоч в будь-якій його частині.

Зазначене свідчить про свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання рішення суду, так як він живе повноцінним життям, проте боргу не сплатив.

Колегія суддів вважає, що така крайня міра примусового заходу як обмеження у праві виїзду за межі України змусить боржника виконувати свої зобов'язання за рішенням суду. Іншого дієвого механізму змусити боржника виконати рішення суду діюче законодавство не містить, а тому саме з метою виконання рішення суду, колегія вважає обґрунтованим застосування до боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, твердження боржника про незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення судом норм матеріального і процесуального права, на думку колегії судів є необґрунтованими, а обставини, на які він посилається - недоведеними та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Обмеження боржника ОСОБА_2 в праві виїзду за кордон, не свідчить про порушення положення ст. 33 Конституції України, ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, оскільки боржник не вчиняє жодні заходи щодо виконання судового рішення, що набрало законної сили.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.

Ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону, а тому відповідно до ст. 312 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу.

Стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 22 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді