Рішення

від 06.12.2016 по справі 906/1001/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" грудня 2016 р. Справа № 906/1001/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.09.16)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність №24 від 05.12.16)

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Підприємства Облспоживспілки Торгівельного комплексу "Ялинка"

про стягнення 15622,39 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 15622,39 грн. заборгованості за договором на постачання природного газу №2015/ТП-КП-700133 від 01.07.15., з яких: 12128,59 грн. - основний борг, 2511,40 грн. - пеня, 351,75 грн. - 3% річних, 630,65 грн. - інфляційні.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнав, просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

На виконання умов договору від 01 липня 2015 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (постачальник/позивач), Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "ЖИТОМИРГАЗ" (газорозподільне підприємство) та Підприємства Облспоживспілки Торгівельного комплексу "Ялинка" (споживач/ відповідач) № 2015/ТП-КП-700133 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с.10), за період з липня 2015 по жовтень 2015 постачальник передав, а споживач отримав 2063,00 куб.м. газу на загальну суму 18546,81грн., що підтверджується Актами приймання- передачі (а.с.16-19). .

Рішенням господарського суду Житомирської області від 13.06.16 по справі №906/290/16 договір № 2015/ТП-КП-700133 від 01.07.15 з додатками визнано укладеним з 01.07.15 (а.с.26).

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, суд вважає, що поставка газу за вказаний період відбулася саме на виконання договору № 2015/ТП-КП-700133 від 01.07.15.

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник постачає природний газ споживачеві в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Строк дії Договору визначений в п. 10.1 , договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 рік. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяцем до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 Договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

Згідно з п. 4.6 Договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100 % попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до Договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду. У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого газу в період з липня по жовтень 2015 року виконав частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 12128,59грн. за поставлений газ у вересні та жовтні місяці 2015.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 12128,59грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача становить 2511,40 грн.(а.с.4).

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.6.2.2 договору, за порушення термінів та умов оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня, від суми прострочених грошових зобов'язань за кожний день прострочки.

Суд, перевіривши розрахунок пені, вважає його правильним, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 630,65грн. інфляційних та 351,75 грн. 3% річних . Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних і 3% річних приходить до висновку, що він складений правильно і тому задовільняє позов у цій частині в заявленому розмірі.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов визнав, доказів сплати боргу не надав, заявив клопотання про розстрочку виконання рішення суду на 6 місяців посилаючись на відсутність коштів на даний час, однак зазначив про можливість покращити фінансовий стан у лютому-березні 2017 року.

Відповідно до п. 6 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно п.7.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Дослідивши матеріали, якими боржник обгрунтовує свою заяву про розстрочку виконання рішення, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає задоволенню виходячи з того, що боржником не надано жодних доказів в обгрунтування своїх вимог, а збитковість підприємства не вказує на те, яким чином розстрочка виконання рішення суду надасть можливість розрахуватись із позивачем в майбутньому.

Судом не встановлено обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі, тому у задоволенні заяви відповідача про розстрочку виконання рішення слід відмовити.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.

Витрати , пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з Підприємства Облспоживспілки Торгівельного комплексу "Ялинка" (10004, м.Житомир, проспект Миру, 50; код 01749071) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; код 39577504) - 12128,59 грн. боргу, 2511,40 грн. пені, 351,75грн. 3% річних, 630,65грн. інфляційних, 1378,00 судового збору.

3. Відмовити в задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу