Рішення

від 01.12.2016 по справі 908/2934/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/117/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016 Справа № 908/2934/16

За позовом: Концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В)

до відповідача: Запорізької обласної спілки споживчих товариств (69095 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 107)

про стягнення суми 32 193 грн. 92 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 243/20-19 від 11.07.2016р.

від відповідача: не з'явився

Господарським судом Запорізької області розглядається позов Концерну В«Міські теплові мережіВ» до Запорізької обласної спілки споживчих товариств про стягнення 22 000 грн. 00 коп. основного боргу, 345 грн. 57 коп. пені, 1 668 грн. 90 коп. 3 % річних, 8 179 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2016р., справу № 908/2934/16 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 04.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2934/16, присвоєно справі номер провадження 27/117/16 та призначено судове засідання на 29.11.2016р.

Розгляд справи по суті розпочато 29.11.2016р.

У судовому засіданні 29.11.2016р. оголошувалася перерва до 01.12.2016р., на підставі ст. 77 ГПК України, для надання позивачу додаткового часу для перевірки зарахування на відповідні рахунки підприємства сплаченої відповідачем суми основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп.

01.12.2016р. продовжено судовий розгляд справи № 908/2934/16.

01.12.2016р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 01.12.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві та надав письмову заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК, у зв'язку із сплатою відповідачем 28.11.2016р. (після звернення позивача з позовом до суду) суми основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківською випискою від 28.11.2016р. (копія міститься в матеріалах справи).

Враховуючи заяву про припинення провадження у справі, позивач просить суд стягнути з відповідача 345 грн. 57 коп. пені, 1 668 грн. 90 коп. 3 % річних, 8 179 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Заява позивача прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Представник відповідача у судове засідання 01.12.2016р. не з'явився, до канцелярії суду 01.12.2016р. надав заперечення на позовну заяву, в яких підтвердив, що 28.11.2016р. відповідачем було сплачено суму основного боргу в розмірі 22 000 грн. 00 коп., на підтвердження надав платіжне доручення № 931 від 28.11.2016р. Вимоги позивача про стягнення 345 грн. 57 коп. пені, 1 668 грн. 90 коп. 3 % річних, 8 179 грн. 45 коп. інфляційних втрат визнав, при прийнятті рішення просить суд зменшити розмір пені, 3 % річних та інфляційних витрат, обґрунтовуючи наступним: оплата теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, 4 обумовлена певною специфікою. За цією адресою розташований гуртожиток. Незважаючи на постійні заходи, впровадженими підприємством відповідача у цьому гуртожитку, щодо інформування громадян про необхідність вчасної оплати теплової енергії, трапляються випадки накопичення заборгованості.

Значна частина мешканців це особи соціально не захищені. Сукупний дохід цих громадян та їх сімей тримається на прожитковому рівні. Відтак, своєчасна сплата вартості теплової енергії не відбувається.

Хоча, позивач має можливість проводити також заходи із попередження накопичення заборгованості, розклеювання відповідних повідомлень, роз'яснювальні заходи серед населення, тощо. Однак, таких дій у розумінні ч. 3 ст. 219 ГК України відповідач не здійснює.

Позивач заперечив проти зменшення розміру суми пені, 3 % річних, інфляційних втрат, відповідно до ст. 83 ГПК України.

Відповідно до ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п. 2 ст. 275 Господарського кодексу України, Закону України В«Про теплопостачанняВ» , споживання теплової енергії допускається тільки на підставі договору, укладеного між Теплопостачальною організацією та Споживачем.

Господарським судом встановлено, що рішенням Запорізької міської ради № 17 від 11.01.2002р. В«Про створення комунальних підприємств теплових мережВ» створено Концерн В«Міські теплові мережіВ» .

Відповідно до п. 2.1 Статуту Концерну В«Міські теплові мережіВ» в третій редакції, зареєстрованій 12.04.2013 р. за № 11031050064000104, основною метою діяльності Концерну В«МТМВ» (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..

Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну В«МТМВ» предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.

Статтею ст. 1 Закону України В«Про теплопостачанняВ» визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України В«Про теплопостачанняВ» , закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 В«Правил користування тепловою енергієюВ» , затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно п. 2 ст. 7 Закону України В«Про житлово-комунальні послугиВ» встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України В«Про місцеве самоврядування в УкраїніВ» . Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України В«Про теплопостачанняВ» .

20.04.2010р. між Концерном В«Міські теплові мережіВ» (теплопостачальна організація) та Запорізькою обласною спілкою споживчих товариств (споживач) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 512170.

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно із п. 2.1 договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби:

- опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду;

- підігрів води - протягом року;

- кондиціювання - по замовленню споживача;

- інші технологічні потреби - по замовленню споживача.

Пунктом 3.2.6 договору передбачено, що споживач зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Позивачем на виконання умов договору в період з березня 2014р., з листопада 2014р. по квітень 2015р., з лютого 2016р. по березень 2016р. відпущено відповідачеві теплову енергію на суму 31 390 грн. 51 коп.

Теплова енергія постачалась до приміщення, розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, 4.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання - передачі.

Відповідно до п. 6.4 договору споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію.

Згідно п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації за адресою: вул. Щаслива, буд. 2а, документи за розрахунковий період: рахунок фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ).

Згідно п. 6.7.1 договору отриманий акт приймання-передачі теплової енергії повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання.

Відповідно до п. 6.7.2 договору у разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідач отримав від теплопостачальною організації рахунки та акти приймання-передачі рід підпис за спірний період.

За вказаний період відповідач в порушення умов договору не здійснив оплату за спожиту теплову енергію, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 22 000 грн. 00 коп.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Правовідносини сторін врегульовано договором на постачання теплової енергії в гарячій воді.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.

Під час розгляду справи знайшли підтвердження обставини, що відповідач сплатив суму боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 931 від 28.11.2016р. та банківською випискою від 28.11.2016р. , які місяться в матеріалах справи.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд припиняє провадження у справі в частині стягнення 22 000 грн. 00 коп. суми основного боргу, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України (відповідач суму основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп. сплатив після звернення позивача з позовом до суду).

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 1 668 грн. 90 коп. 3 % річних, 8 179 грн. 45 коп. інфляційних втрат.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться 3 % річних та інфляційні втрати.

Зокрема, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт виконання зобов'язань за вищевказаним договором належним чином відповідач не довів.

Згідно п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд дійшов висновку, що позивачем допущено арифметичні помилки при розрахунку.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» з відповідача підлягає стягненню сума 3 % річних у розмірі 1 667 грн. 59 коп. та сума інфляційних втрат в розмірі 8 099 грн. 64 коп.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 1 грн. 31 коп. та 79 грн. 81 коп. інфляційних втрат слід відмовити.

Стягненню з відповідача підлягає сума 3 % річних у розмірі 1 667 грн. 59 коп. та сума інфляційних втрат у розмірі 8 099 грн. 64 коп.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 345 грн. 57 коп. пені.

Однак, у розрахунку суми пені позивачем помилково зазначено кількість днів прострочення за період з 29.07.2016р. по 15.09.2016р. - 18 днів, тоді як за даний період кількість днів прострочення складає 49.

Відповідно до ст. 89 Господарського процесуального кодексу України, суддя за заявою сторони чи державного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Суд з власної ініціативи виправляє допущену позивачем арифметичну помилку при підрахунки кількості днів прострочення за період з 29.07.2016р. по 15.09.2016р., а саме замість 18 слід вважати правильною кількість днів прострочення 49.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Згідно ст. 3 Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до вимог Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати відповідачем за теплову енергію відповідно до терміну встановленого у п 6.4 договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати відповідачу нараховується пеня в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Перевіривши розрахунок пені за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи В«ЗаконодавствоВ» , господарський суд дійшов висновку, що він складений обґрунтовано. Стягненню підлягає пеня у розмірі 345 грн. 57 коп., в межах заявленої позивачем до стягнення суми.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до вимог ст.ст. 22, 33 ГПК України сторони зобов'язані вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Приписами Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (п. 3.17.4.) встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Оцінивши винятковість випадку (обставин винятковості випадку відповідачем в його клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій наведено не було), виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин невиконання зобов'язання, значності прострочення виконання, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав в даному випадку для зменшення розміру пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

На підставі статті 85 ГПК України - 01.12.2016 року прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини (позивач з позовом до суду звернувся 03.11.2016р., відповідач частково сплатив суму основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп. після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 931 від 28.11.2016р. та банківською випискою від 28.11.2016р.).

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, п. 1.1 ст. 80, 82, 84, 85, 89 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Концерну В«Міські теплові мережіВ» , м. Запоріжжя до Запорізької обласної спілки споживчих товариств, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Стягнути з Запорізької обласної спілки споживчих товариств (69095 м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 107, код ЄДРПОУ 01780945) на користь Концерну В«Міські теплові мережіВ» (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69059 м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В, код ЄДРПОУ 32121458, на п/р № 26007301001951 у Філії Запорізьке обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 313957) 345 (триста сорок п'ять) грн. 57 коп. пені, 1 667 (одна тисяча шістсот шістдесят сім) грн. 59 коп. 3 % річних, 8 099 (вісім тисяч дев'яносто дев'ять) грн. 64 коп. інфляційних втрат, 1 374 (одна тисяча триста сімдесят чотири) грн. 52 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 22 000 грн. 00 коп., провадження у справі припинити, на підставі п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 06.12.2016р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.