Рішення

від 01.12.2016 по справі 909/718/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 р. Справа № 909/718/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі судового засідання Войцеховській Х. В., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, представника третьої особи ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АРАКС ХОЛДІНГС" 500 000 грн заборгованості, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача публічне акціонерне товариство "Універсал Банк".

ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про стягнення з ТОВ "АРАКС ХОЛДІНГС" 500 000 грн заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення своїх договірних зобов'язань, згідно з умовами укладеного між сторонами договору про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, відповідач не оплатив придбане у позивача за договорами купівлі-продажу обладнання.

23 серпня 2016 р., господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 909/718/16 та призначив її до розгляду на 15 вересня 2016 р.

15 вересня 2016 р., до участі в якій як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача суд допустив ПАТ "Універсал Банк", а розгляд справи відклав на 05 жовтня 2016 р.

05 жовтня 2016 р., представник третьої особи подав через канцелярію суду письмові пояснення по суті позовних вимог. Так, у своїх поясненнях ПАТ "Універсал Банк" просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки вважає, що укладені між сторонами договори купівлі-продажу містять ознаки фіктивності та спрямовані на штучне збільшення кредиторської заборгованості відповідача.

В судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву, із змісту якого вбачається, що відповідач позов визнає, однак зазначає, що погасити заборгованість перед позивачем у відповідача немає можливості у зв'язку із фінансовими труднощами.

05 жовтня 2016 р., строк розгляду спору суд продовжив на 15 днів, в судовому засіданні оголосив перерву до 02 листопада 2016 р. та зобов'язав сторін надати в наступне судове засідання докази фактичного виконання укладених між сторонами договорів купівлі-продажу.

02 листопада 2016 р., розгляд справи не відбувся у зв'язку із перебуванням судді Ткаченко І. В. у відпустці.

Ухвалою від 09 листопада 2016 р. розгляд справи суд призначив на 17 листопада 2016 р.

В судовому засіданні 17 листопада 2016 р. представник відповідача пояснив, що придбане у позивача обладнання було вивезено із території позивача за усною домовленістю із перевізником, відтак, письмових договорів із перевізниками відповідач не укладав; товарно-транспортні накладні на перевезення обладнання не виписувались. На запитання суду зазначив, що придбане у позивача обладнання відповідач на баланс не приймав.

В засіданні 17 листопада 2016 р. представник третьої особи подав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом м. Києва справи за позовом ПАТ "Універсал Банк" до ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" та ТОВ "АРАКС ХОЛДІНГС" про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; заміни однієї з сторін її правонаступником.

Згідно з п. 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Враховуючи наведене, суд не вбачає передбачених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі.

При цьому, третя особа в подальшому не позбавлена права звернутися із заявою про перегляд судового рішення у справі за нововиявленими обставинами, у випадку виникнення в майбутньому відповідних підстав.

17 листопада 2016 р., у клопотанні третьої особи про зупинення провадження у справі суд відмовив, в засіданні оголосив перерву до 01 грудня 2016 р. та зобов'язав представника позивача надати суду докази знаходження проданого відповідачу майна на балансі позивача.

В судовому засіданні 01 грудня 2016 р., представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Представник третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав викладених у письмових поясненнях.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд

в с т а н о в и в:

14 липня 2016 р., між ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" (продавець) та ТОВ "АРАКС ХОЛДІНГС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує буртоукладочну машину (електробум) вартістю 360 000 грн. Покупець сплачує продавцю ціну договору до 18 липня 2016 р. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

15 липня 2016 р., між ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" (продавець) та ТОВ "АРАКС ХОЛДІНГС" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу обладнання, відповідно до якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує обладнання - буряконасос Д4-ПНЦ, труби в асортименті, загальною вартістю 140 000 грн. Покупець сплачує продавцю ціну договору до 18 липня 2016 р. шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

15 липня 2016 р., сторони підписали акти приймання-передачі обладнання до зазначених договорів купівлі-продажу.

20 липня 2016 р., сторони уклали договір про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків, де визначили, що відповідач зобов'язується оплатити позивачу суму боргу за наступним графіком: до 01 серпня 2016 р. - 250 000 грн; до 15 серпня 2016 р. 250 000 грн.

16 серпня 2016 р., позивач звернувся до відповідача із претензією про погашення заборгованості за договором про врегулювання відносин щодо взаємних розрахунків.

Цього ж дня відповідач розглянув дану претензію, заборгованість в розмірі 500 000 грн визнав повністю, однак зазначив, що сплатити дану заборгованість у найближчий час немає можливості.

22 серпня 2016 р., ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" звернулось до суду із позовом про стягнення з ТОВ "АРАКС ХОЛДІНГС" зазначеної заборгованості.

Отже, предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за укладеними між сторонами договорами купівлі-продажу.

Заслухавши в судовому засіданні учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено у ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частинами 1, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування фактичної передачі обладнання за договорами купівлі-продажу від 14 та 15 липня 2016 р., позивач посилається на акти приймання-передачі від 15 липня 2016 р., видаткові і податкові накладні, свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс від 27 травня 2016 р., акт контрольної перевірки інвентаризації цінностей від 01 липня 2016 р.

Відповідач факт отримання такого майна визнавав, однак доказів перевезення такого обладнання із м. Миронівки Київської області до м. Городенки Івано-Франківської області та доказів наявності цього майна у відповідача суду не надав, у тому числі не надав доказів прийняття зазначеного майна на баланс.

Разом з тим, як вбачається із змісту наявної в матеріалах справи копії акту державного виконавця від 29 листопада 2016 р., державним виконавцем були вчинені дії щодо виявлення обладнання, що було предметами укладених сторонами договорів купівлі-продажу, однак представник охорони відповідача державного виконавця на територію відповідача не допустив.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 4 3 , 43 ГПК України встановлено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Враховуючи викладене, позов ТОВ "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору, згідно з положеннями ст. 49 ГПК України, суд покладає на позивача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

у позові товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТУНА-ІНВЕСТ-БУД" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АРАКС ХОЛДІНГС" 500 000 грн заборгованості - відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ткаченко І. В.

Повне рішення складено 08.12.16