ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2016Справа №910/20093/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «ГОТАМА КО» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» стягнення заборгованості у розмірі 60 374 грн. 05 коп. Представники:
від Позивача: Одуд Н.А. (представник за довіреністю);
від Відповідача: Філоненко В.О. (представник за довіреністю);
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Приватне підприємство «ГОТАМА КО» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 60 374 грн. 05 коп.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.09.2015 року між Приватним підприємством «ГОТАМА КО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» (Покупець) було укладено Договір №256, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався доставляти на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар на загальну суму в розмірі 95 072 грн. 34 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Приватним підприємством «ГОТАМА КО» в розмірі 57 127 грн. 14 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» 3% річних у розмірі 204 грн. 25 коп. та пеню у розмірі 3 042 грн. 67 коп.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2016 року порушено провадження у справі № 910/20093/16, судове засідання призначено на 16.11.2016 року.
15.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.11.2016 року та заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить Суд стягнути з Відповідача заборгованість за Договором поставки №256 від 01.09.2015 року, пеню та 3% річних у розмірі 55 374,05 грн.
16.11.2016 року в судове засідання представники сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Представник відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 04.11.2016 року не виконав.
Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи, а щодо заяви Позивача про зменшення розміру позовних вимог, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору, у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Відповідно до п. 3.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає заяву Позивача до розгляду.
Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:
1) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором поставки №256 від 01.09.2015 року у розмірі 52 127,14 грн.;
2) Сторін:
- надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛК-ТРАНС" за Договором поставки №256 від 01.09.2015 року;
- скласти Акт звірки взаємних розрахунків за Договором поставки №256 від 01.09.2015 року станом на час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.11.2016 року відкладено розгляд справи на 30.11.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.
30.11.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, якою просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» 3% річних у розмірі 204 грн. 25 коп. та пеню у розмірі 3 042 грн. 67 коп.
В судовому засіданні 30 листопада 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник Відповідача надав усні пояснення по суті спору.
Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України Позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд зазначає, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. (п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції")
Враховуючи вищевикладене, Суд приймає Заяву Приватного підприємства «ГОТАМА КО» про зменшення розміру позовних вимог розгляду. Крім цього, Суд зазначає, що оскільки Позивачем не було заявлено про відмову від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 52 127 грн. 14 коп., Суд розглядає також цю частину заявлених позовних вимог.
Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
В судовому засіданні 30 листопада 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.
Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ
01.09.2015 року між Приватним підприємством «ГОТАМА КО» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» (Покупець) було укладено Договір №256, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався доставляти на умовах та у встановлені цим Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію у власність Покупця, а Покупець зобов'язався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах цього Договору.
У п.5.7 Договору зазначено, що загальна сума цього Договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних (товарно - транспортній або видатковій накладній) на кожну партію товару, що були поставлені протягом строку дії цього Договору.
Відповідно до п.5.8 Договору оплата здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України через 35 календарних днів за поставлений товар.
Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, передбачених п.5.8 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №256 від 01.09.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №CKV - 7654 від 27.07.2016 р. на суму 51 496 грн. 56 коп., №CKV - 7655 від 03.08.2016 р. на суму 6 538 грн. 92 коп., №CKV - 8113 від 10.08.2016 р. на суму 4 399 грн. 68 коп., №CKV - 8329 від 17.08.2016 р. на суму 6 612 грн. 00 коп., №CKV - 8490 від 24.08.2016 р. на суму 14 316 грн. 72 коп., №CKV - 8646 від 31.08.2016 р. на суму 11 708 грн. 46 коп., а загалом на суму в розмірі 95 072 грн. 34 коп., проте Відповідачем було повернуто товар лише частково, що підтверджується відповідними видатковими накладними, й не сплачено у повному обсязі за отриманий товар.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у передбачені Договором строки. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Приватним підприємством «ГОТАМА КО» в розмірі 52 127 грн. 14 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» 3% річних у розмірі 204 грн. 25 коп. та пеню у розмірі 3 042 грн. 67 коп. з урахуванням Заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.11.2016 року, яка прийнята Судом до розгляду.
15.09.2016 року Позивачем направлена на адресу Відповідача претензія №171 з вимогою сплатити заборгованість за договором у розмірі 96 802 грн. 62 коп.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 52 127 гривень 14 копійок, інші позовні вимоги Приватного підприємства «ГОТАМА КО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Внаслідок укладення Договору №256 від 01.09.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №256 від 01.09.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №CKV - 7654 від 27.07.2016 р. на суму 51 496 грн. 56 коп., №CKV - 7655 від 03.08.2016 р. на суму 6 538 грн. 92 коп., №CKV - 8113 від 10.08.2016 р. на суму 4 399 грн. 68 коп., №CKV - 8329 від 17.08.2016 р. на суму 6 612 грн. 00 коп., №CKV - 8490 від 24.08.2016 р. на суму 14 316 грн. 72 коп., №CKV - 8646 від 31.08.2016 р. на суму 11 708 грн. 46 коп., а загалом на суму в розмірі 95 072 грн. 34 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем було повернуто товар лише частково, що підтверджується відповідними видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, й не сплачено у повному обсязі за отриманий товар.
Відповідно до п.5.8 Договору оплата здійснюється Покупцем в національній грошовій одиниці України через 35 календарних днів за поставлений товар.
Судом встановлено, що всупереч умовам Договору №256 від 01.09.2015 року Відповідачем не була здійснена оплата у передбачені спірним договором строки, що також підтверджується виписками по рахунку Позивача та видатковими накладними на повернення товару й не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні.
Судом встановлено, що після порушення провадження у справі №910/20093/16 Відповідачем була здійснена часткова оплата за отриманий товар за Договором №256 від 01.09.2015 року на загальну суму в розмірі 21 046 грн. 22 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача, та було повернуто товар на загальну суму в розмірі 31 080 грн. 92 коп., що підтверджується відповідними видатковими накладними, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку.
Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
За таких обставин, враховуючи сплату та повернення товару Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» на загальну суму в розмірі 52 127 грн. 14 коп. на виконання умов Договору №256 від 01.09.2015 року після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/20093/16 в частині стягнення 52 127 грн. 14 коп. - суми основної заборгованості у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 31.08.2016 р. по 31.10.2016 р. у розмірі 204 грн. 25 коп.
Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №256 від 01.09.2015 року за загальний період прострочки з 31.08.2016 р. по 31.10.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за кожною видатковою накладною. Таким чином, до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 199 грн. 55 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов'язання за загальний період з 01.09.2016 року по 31.10.2016 року.
Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 31.08.2016 р. по 31.10.2016 р. у розмірі 3 042 грн. 67 коп.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)
Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у випадку порушення Покупцем строків оплати за товар, передбачених п.5.8 цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такого прострочення.
Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 31.08.2016 р. по 31.10.2016 р. у розмірі 3 042 грн. 67 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочки Відповідача за кожною видатковою накладною. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 01.09.2016 р. по 31.10.2016 р. у розмірі 2 690 грн. 85 коп.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» на користь Приватного підприємства «ГОТАМА КО» підлягає стягненню 3% річних у розмірі 199 грн. 55 коп. та пеня у розмірі 2 690 грн. 85 коп.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, а в частині припиненого провадження - на Відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ
1. Припинити провадження у справі № 910/20093/16 за позовом Приватного підприємства «ГОТАМА КО» в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 52 127 грн. 14 коп. у зв'язку з відсутністю предмету спору між сторонами.
2. Позов Приватного підприємства «ГОТАМА КО» - задовольнити частково.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛК-ТРАНС» (04050, м.Київ, ВУЛИЦЯ МЕЛЬНИКОВА, будинок 12, Ідентифікаційний код юридичної особи 37470510) на користь Приватного підприємства «ГОТАМА КО» (08600, Київська обл., місто Васильків, ВУЛИЦЯ СОБОРНА, будинок 72, корпус 106, офіс 414, Ідентифікаційний код юридичної особи 36107568) 3% річних у розмірі 199 (сто дев'яносто дев'ять) грн. 55 (п'ятдесят п'ять) коп., пеню у розмірі 2 690 (дві тисячі шістсот дев'яносто) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 369 (одна тисяча триста шістдесят дев'ять) грн. 13 (тринадцять) коп.
4. В іншій частині позову - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата складання та підписання повного тексту рішення: 05 грудня 2016 року.
Суддя О.В. Чинчин
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 30.11.2016 |
Оприлюднено | 12.12.2016 |
Номер документу | 63253187 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Чинчин О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні