Рішення

від 22.11.2016 по справі 910/19618/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2016Справа №910/19618/16

За позовом Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю

до Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий концерн "Наука"

про стягнення 299 066,20 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: Саєнко Ю.М. - за довіреністю від 17.10.2016 року;

від відповідача: не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фірма "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий концерн "Наука" про стягнення 299 066,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлових приміщень та надання послуг з їх обслуговування та експлуатації №816 від 01.10.2015 року в частині сплати орендної плати та експлуатаційних витрат.

З цих підстав, позивач просив суд задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 245 455,20 грн. - основного боргу (з яких: 194 346,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 21 594,00 грн. - заборгованості за експлуатаційні витрати, 14 400,00 грн. - заборгованості по електроенергії та водопостачанню, 17 275,20 грн. - заборгованості по опаленню), 41 451,00 грн. - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09.11.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2016 року відкладено розгляд справи на 22.11.2016 року.

В судове засідання 22.11.2016 року представник відповідача вдруге не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Ухвали суду, позовна заява надсилались на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.11.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 22.11.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2015 року між Фірмою "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - орендодавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством Науково-виробничий концерн "Наука" (далі по тексту - орендар, відповідач) укладено Договір оренди нежитлових приміщень та надання послуг з їх обслуговування та експлуатації №816 (надалі по тексту - Договір), за умовами якого (п. 1.1. Договору) Орендодавець передає, а Орендар приймає в довгострокове платне користування Об'єкт оренди, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Машинобудівна, 50 (корпус №22, зазначений на плані під літерою «Ж»), для організації виробничої та адміністративно-представительської діяльності, а саме:

частина 2-го поверху, загальною площею 179,95 м.кв.:

Приміщення - № 201 (26,91 м.кв.), № 202 (52,23 м.кв.), № 232 (40,23 м.кв.), № 234 (11,35 м.кв.), № 235 (23,75 м.кв.), № 236 (25,48 м.кв.).

Факт прийому-передачі приміщень підтверджується Актом прийому-передачі від 01.10.2015р.

Згідно п. 3.2. Договору строк Оренди складає 1 (один) рік з дати підписання Договору оренди в орендне користування.

Відповідно до п. 5.2. Договору орендна плата становить 90 (дев'яносто) гривень з урахуванням 20% ПДВ за 1 (один) м. кв. площі Об'єкта оренди, яка зазначена в пункті 1.1. цього Договору, а саме - 16 195 грн. 50 коп. (у тому числі 20% ПДВ - 2 699 грн. 25 коп.).

Згідно з п. 5.2.1. Договору експлуатаційні витрати, що вказані у п.п.5.5. становлять 10 (десять) гривень з урахуванням 20% ПДВ за 1 (один) м. кв. площі Об'єкта оренди, яка зазначена в пункті 1.1 цього Договору, а саме - 1 799 грн.50 коп. (у тому числі 20% ПДВ - 299 грн.92 коп.).

Відповідно до п. 5.3. Договору орендна плата та експлуатаційні витрати нараховуються Орендареві з дати підписання Сторонами Договору оренди.

Згідно з п. 5.4. Договору орендна плата та експлуатаційні витрати сплачуються Орендарем щомісячно, авансом, не пізніше 15 числа місяця, який оплачується, якщо 15 число припадає на суботу, чи неділю (або інший неробочий день), то оплата проводиться не пізніше першого робочого дня після 15 числа.

Відповідно до п. 5.5. Договору вартість експлуатаційних послуг включає в себе вартість послуг, пов'язаних з прибиранням приміщень загального користування та прибудинкової території, вивозом сміття з місць його накопичення (контейнерів), розчисткою снігу в зимовий період, охорону будинку, в якому знаходиться Об'єкт оренди, обслуговування Систем вентиляції та кондиціювання загального користування, Систем електромереж загального користування, систем водопостачання та каналізації загального користування, систем теплопостачання загального користування.

Згідно з п. 5.6. Договору орендар, окрім платежів по оренді повинен компенсувати витрати на комунальні послуги, якими він користується.

- електроенергія: 1 000,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, у місяць за площу об'єкта оренди, яка зазначена у пункті 1.1. цього Договору;

- водопостачання: 200,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, у місяць за площу об'єкта оренди, яка зазначена у пункті 1.1. цього Договору;

- опалювання: 16,00 грн. з урахуванням ПДВ 20%, за 1 кв.м. площі об'єкта оренди, яка зазначена у пункті 1.1. цього Договору у опалювальний сезон.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивачі зазначили, що відповідач в порушення умов Договору за період з 15.10.2015 року по 15.09.2016 року не сплачував орендні платежі, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, в зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 245 455,20 грн. - основного боргу (з яких: 194 346,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 21 594,00 грн. - заборгованості за експлуатаційні витрати, 14 400,00 грн. - заборгованості по електроенергії та водопостачанню, 17 275,20 грн. - заборгованості по опаленню).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (ч.1. ст. 760 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За змістом статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до с. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що орендодавець взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надав відповідачеві у тимчасове платне користування об'єкт оренди на певний строк та за відповідну плату згідно умов Договору, а відповідач в порушення умов Договору (в період з 15.10.2015р. по 15.09.2016р. включно) не сплатив на користь позивача орендну плату, експлуатаційні витрати та комунальні послуги, в зв'язку з чим має перед позивачем заборгованість з їх оплати в розмірі 245 455,20 грн.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 245 455,20 грн. - основного боргу (з яких: 194 346,00 грн. - заборгованості по орендній платі, 21 594,00 грн. - заборгованості за експлуатаційні витрати, 14 400,00 грн. - заборгованості по електроенергії та водопостачанню, 17 275,20 грн. - заборгованості по опаленню), нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідач припустився порушення зобов'язання, а тому позивач, керуючись п.10.2. Договору просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 41 451,00 грн.

Згідно з п. 10.2 Договору у разі невчасної або не в повному об'ємі сплати орендної плати або компенсації комунальних платежів, Орендар сплачує Орендодавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми прострочених платежів за кожен день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» пеня , за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, та провівши власний розрахунок стягуваної суми пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань в розмірі 41 451,00 грн., нараховані відповідно до законодавства, тому підлягають задоволенню.

Згідно ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати, а за позовну заяву немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" установити у 2016 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 1378,00 гривень.

Таким чином, розмір судового збору (з 01.01.2016 року) за розгляд в господарському суді позовних заяв немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати, тобто 1 378,00 грн., а за розгляд в господарському суді позовних заяв майнового характеру 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 378, 00 грн. та не більше 206 700,00 грн.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір в розмірі 4 500,00 грн. (платіжне доручення №1269904691 від 26.10.2016 року на суму 4 500,00 грн.), однак за позовні вимоги про стягнення 299 066,20 грн. позивач повинен сплатити 4 485,99 грн. (299 066,20 * 1,5% = 4 485,99), а тому наявна переплата судового збору в розмірі 14,01 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З врахуванням вищевикладеного, та керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», судом повертається позивачу зайво сплачений судовий збір в розмірі 14,01 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Науково-виробничий концерн "Наука" (03680, м. Київ, ПРОСПЕКТ ЛЕСЯ КУРБАСА, будинок 2-Б; код ЄДРПОУ 25594064) на користь Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРОВІАНТСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 14073675) 245 455 (двісті сорок п'ять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 20 коп. - основного боргу, 41 451 (сорок одну тисячу чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп. - пені, 4 485 (чотири тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн. 99 коп. - судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Фірми "Т.М.М." - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, ВУЛИЦЯ ПРОВІАНТСЬКА, будинок 3; код ЄДРПОУ 14073675) 14 (чотирнадцять) грн. 01 коп. - зайво сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 05.12.2016 року.