Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/20493/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.12.2016Справа №910/20493/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом                          Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» стягнення заборгованості у розмірі 47 446 грн. 89 коп. Представники: від Позивача:           не з'явились; від Відповідача:          не з'явились; ОБСТАВИНИ СПРАВИ Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 47 446 грн. 89 коп. Позовні вимоги вмотивовано тим, що 30.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (Покупець) було укладено Договір №3913, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати, а Покупець зобов'язався приймати, розміщувати в торговій мережі, реалізовувати кінцевому покупцю й оплачувати продукцію на умовах вказаного Договору. Як зазначає Позивач, на виконання умов Договору він поставив товар суму в розмірі 51 388 грн. 44 коп., що підтверджується видатковими накладними, проте Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» в розмірі 43 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» інфляційні у розмірі 642 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 338 грн. 36 коп., пеню у розмірі 3 465 грн. 85 коп.           Ухвалою Господарського суду м. Києва від 10.11.2016 року порушено провадження у справі №910/20493/16,  судове засідання призначено на 23.11.2016 року. 23.11.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.11.2016 року не виконав. В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 10.11.2016 року. Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов'язати: 1) сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю “ЕЛТІКС” за Договором №3919 від 30.12.2015 року; 2) Позивача здійснити обґрунтований розрахунок пені за кожною видатковою накладною окремо із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю “ЕЛТІКС” та закінчення такого нарахування, відповідно до вимог ч. 5 ст. 254, ст. 530 Цивільного кодексу України та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України; 3) Відповідача надати докази на підтвердження погашення заборгованості за Договором №3919 від 30.12.2015 року у розмірі 43  000,00 грн. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.11.2016 року відкладено розгляд справи на 07.12.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі. 01.12.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи розрахунку пені та копії платіжних доручень. В судове засідання 07 грудня 2016 року представники Сторін не з'явились, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 23.11.2016 року та поверненням на адресу суду поштового конверта, представник Відповідача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав. За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» є 02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 29. Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/20493/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України. Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»   в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі. Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами. В судовому засіданні 07 грудня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -             ВСТАНОВИВ 30.12.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (Покупець) було укладено Договір №3913, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався постачати, а Покупець зобов'язався приймати, розміщувати в торговій мережі, реалізовувати кінцевому покупцю й оплачувати продукцію на умовах вказаного Договору. У п.2.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей ціна та асортимент товару, що поставляється Постачальником, затверджується специфікацією товару на підставі пропозиції Постачальника. Специфікація є невід'ємною частиною Договору. Відповідно до п.3.1 Договору в редакції Протоколу погодження розбіжностей Покупець проводить оплату кожної партії товару з відстрочкою 42 календарних днів від дати поставки товару шляхом перерахування Покупцем грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Постачальника. Датою поставки товару вважається дата підписання товарної накладної представником Покупця. Датою оплати вважається день, в якому сума коштів, які належать до сплати, списуються з рахунків Покупця. Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем п.3.1, за умови відсутності порушень, перерахованих у п.3.4 зі сторони Постачальника, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №3913 від 30.12.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №16000002753 від 31.03.2016 р. на суму 11   678 грн. 04 коп., №16000003173 від 13.04.2016 р. на суму 15 053 грн. 28 коп., №16000003428 від 22.04.2016 р. на суму 9521 грн. 82 коп., №16000003619 від 28.04.2016 р. на суму 8652 грн. 06 коп., №16000003753 від 05.05.2016 р. на суму 3738 грн. 18 коп., №16000003926 від 12.05.2016 р. на суму 2745 грн. 06 коп., а загалом на суму в розмірі 51 388 грн. 44 коп. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за отриманий товар у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» в розмірі 43 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» інфляційні у розмірі 642 грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 338 грн. 36 коп., пеню у розмірі 3 465 грн. 85 коп. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» підлягають задоволенню з наступних підстав. Внаслідок укладення Договору №3913 від 30.12.2015 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення   Господарського кодексу України   як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері. Відповідно до абзацу 2 пункту 1   статті 193 Господарського кодексу України   до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення   Цивільного кодексу України   з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно зі   статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до   статті 6 цього Кодексу   сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього   Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1   статті 627 Цивільного кодексу України). Частиною 1   статті 628 Цивільного кодексу України   визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства Відповідно до   статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України). Згідно зі   статтею 526 Цивільного кодексу України   зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог   Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною першою   статті 193 Господарського кодексу України   встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7   статті 193 Господарського кодексу України). Згідно з приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі статтями   33,   34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №3913 від 30.12.2015 року Позивач поставив товар, а Відповідач в свою чергу прийняв вказаний товар, що підтверджується видатковими накладними №16000002753 від 31.03.2016 р. на суму 11   678 грн. 04 коп., №16000003173 від 13.04.2016 р. на суму 15 053 грн. 28 коп., №16000003428 від 22.04.2016 р. на суму 9521 грн. 82 коп., №16000003619 від 28.04.2016 р. на суму 8652 грн. 06 коп., №16000003753 від 05.05.2016 р. на суму 3738 грн. 18 коп., №16000003926 від 12.05.2016 р. на суму 2745 грн. 06 коп., а загалом на суму в розмірі 51 388 грн. 44 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем було сплачено за отриманий товар 8 388 грн. 44 коп., що підтверджується виписками по рахунку Позивача та платіжними дорученнями. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» за Договором №3913 від 30.12.2015 року становить 43 000 грн. 00 коп., що також підтверджується Актом звіряння взаємних розрахунків за 2 квартал 2016 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» в розмірі 43 000 грн. 00 коп. Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату вартості отриманого й прийнятого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 43 000 грн. 00 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 22.07.2016 р. по 25.10.2016 р. у розмірі 338 грн. 36 коп. та інфляційні у розмірі 642 грн. 68 коп. Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року). Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за отриманий товар за Договором №3913 від 30.12.2015 року за загальний період прострочки з 22.07.2016 р. по 25.10.2016 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від  17.12.2013 року) Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 642 грн. 68 коп. за загальний період прострочки з 22.07.2016 р. по 25.10.2016 р. підлягають задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до норм статті 83 Господарського процесуального кодексу України суд позбавлений можливості самостійно виходити за межі заявлених позовних вимог. Крім того, Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 22.07.2016 р. по 25.10.2016 р. у розмірі 3 465 грн. 85 коп. Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року) Пунктом 6.4 Договору передбачено, що у випадку невиконання Покупцем п.3.1, за умови відсутності порушень, перерахованих у п.3.4 зі сторони Постачальника, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 22.07.2016 р. по 25.10.2016 р. у розмірі 3 465 грн. 85 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі. Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 43 000 грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 338 грн. 29 коп., інфляційні у розмірі 642 грн. 68 коп. та пеня у розмірі 3 465 грн. 85 коп. Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача. На підставі викладеного, керуючись статтями   32,   33,36,   43,   49,   82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -             ВИРІШИВ 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» - задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛТІКС» (02068, м.Київ, ВУЛИЦЯ ДРАГОМАНОВА, будинок 29, Ідентифікаційний код юридичної особи 23730511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРІМІ ТРЕЙД ЛТД» (01042, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПАТРІСА ЛУМУМБИ, будинок 4/6, корпус "А", кімната 206, Ідентифікаційний код юридичної особи 25287617) заборгованість у розмірі 43 000 (сорок три тисячі) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 338 (триста тридцять вісім) грн. 36 (тридцять шість) коп., інфляційні у розмірі 642 (шістсот сорок дві) грн. 68 (шістдесят вісім) коп., пеню у розмірі 3 465 (три тисячі чотириста шістдесят п'ять) грн. 85 (вісімдесят п'ять) коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. 3.  Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили. 4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Дата складання та підписання повного тексту рішення: 07 грудня 2016  року. Суддя                                                                                          О.В. Чинчин