Рішення

від 05.12.2016 по справі 910/18860/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016Справа №910/18860/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод"

до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ"

про стягнення 3 038 606,40 грн.

Представники сторін:

від позивача: Логашкін С.С. - представник за довіреністю № 49юр-118 від 04.06.2014 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" про стягнення 3 038 606,40 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.11.2012 року між ним та відповідачем укладено договір №7612/010170/с.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 6 138 624,00 грн.

Станом на 19.09.2016 року відповідач має перед позивачем заборгованість за поставлену продукцію та несплачену відповідачем відповідно до графіку оплат вказаного у специфікації №1 становить 1 548 624,00 грн. (період заборгованості за період з 31.10.2013 року по 31.12.2013 року).

У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача боргу в сумі 1 548 624,00 грн., інфляційне збільшення в розмірі 1 359 681,28 грн., три проценти річних у сумі 130 301,12 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.10.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 07.11.2016 р.

07.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач надав документи на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2016 р.

В судовому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не виконав вимоги ухвали суду від 19.10.2016 року.

У судовому засіданні 07.11.2016 р. оголошено перерву до 22.11.2016 р.

В судове засідання 22.11.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.10.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 22.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.11.2016 року розгляд справи відкладено на 05.12.2016 року

В судове засідання 05.12.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.10.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №01030 39219194.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

09.11.2012 року між публічним акціонерним товариством "Крюківський вагонобудівний завод" м. Кременчук (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" (покупець) укладено договір №7612/010 170/с.

Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується виготовити ти поставити в 2012 році, а покупець прийняти та оплатити в 2013 році піввагони моделі 12-783 ТУ У 3.06-05763814-203-96, укомплектованих візками моделі 18-100 ГОСТ 9246-2004, великим вагонним литтям у відповідності з ГОСТ 24.153.08-78 та Т06.08, автозчепними пристроями (автозчеплення СА-3, хомути, поглинаючі апарати ПМКП-110, кронштейнери розчіпного важеля) 2011 року випуску (продукція).

Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Продавець гарантує, що продукція, що поставляється не є предметом застави, вільна від прав третіх осіб, не підлягає утриманню, що не здана в оренду, не продана, не в розшуку або під арештом, не перебуває, а також вільна від інших обтяжень (п.1.2 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, кількість продукції, що поставляється визначається специфікаціями (додатками) до даного договору, які є його невід'ємними частинами і становить 10 (десять) одиниць.

Ціна одиниці продукції встановлюється в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.4.1 договору).

Згідно з п.4.3 договору, загальна сума договору становить 6 138 624,00 грн., в тому числі ПДВ-20% в сумі 1 023 104,00 грн. і визначається загальною сумою всіх специфікацій, підписаних до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до специфікації №1 до договору позивач зобов'язаний поставити у листопаді-грудні 2012 року відповідачу 10 одиниць продукції на загальну суму 6 138 624,00 грн.

23.11.2012 року відповідно до підписаного та скріпленими печатками сторін акту приймання-передачі №1 позивач поставив відповідачу 10 полувагонів на загальну суму 6 138 624,00 грн.

Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.5.1 договору, форма оплати - 100% подальша оплата в розмірі та в строки згідно графіків, зазначених в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до специфікації №1, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватися відповідно до графіку наступним чином:

- до 31.01.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 28.02.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 29.03.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 30.04.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 31.05.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 28.06.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 31.07.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 30.08.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 30.09.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 31.10.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 29.11.2013 року - 510 000,00 грн.;

- до 31.12.2013 року - 528 624,00 грн.

Судом взято до уваги, що 03.10.2013 року публічне акціонерне товариство "Крюківський вагонобудівний завод" звернувся до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" про стягнення 4 903 423,89 грн. з урахуванням суми боргу, залізничного тарифу, штрафних санкцій та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2013 року у справі №910/19137/13 затверджено мирову угоду, відповідно до умов якої відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем, сума якої на момент укладення цієї мирової угоди відповідає відомостям, що викладені в матеріалах справи № 910/19137/13 та становить з урахуванням штрафних санкцій та судових витрат за несвоєчасно проведені розрахунки - 4 972 243,89 гри., з них: заборгованість - 4 658 568,00 гри., пеня - 201 797,92грн., 3 % річних - 43 057,97грн. та судовий збір - 68 820,00грн. Відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача основний борг у сумі 4 658 568,00 грн. відповідно до графіка розстрочення.

Спір у справі виник у зв'язку із не оплатою відповідачем поставленої продукції відповідно до графіку оплат вказаного в специфікації №1 за період з 31.10.2013 року до 31.12.2013 року на загальну суму 1 548 624,00 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором №7612/010 170/с від 09.11.2012 року за період з 31.10.2013 року до 31.12.2013 року у відповідача перед позивачем в сумі 1 548 624,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та не спростований відповідачем, тому позовні вимоги визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача інфляційне збільшення в розмірі 1 359 681,28 грн. та 3% річних в розмірі 130 301,12 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 1 359 681,28 грн. та трьох процентів річних в розмірі 130 301,12 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-наукова фірма "ДСВ" (03164, м. Київ, вулиця Булаховського, будинок 5-В; ідентифікаційний код: 25640924) на користь публічного акціонерного товариства "Крюківський вагонобудівний завод" (39621, Полтавська обл., місто Кременчук, Крюківський район, вулиця Івана Приходька, будинок 139; ідентифікаційний код: 05763814) борг у розмірі 1 548 624 (один мільйон п'ятсот сорок вісім тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 50 коп., інфляційне збільшення в розмірі 1 359 681 (один мільйон триста п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот вісімдесят одна) грн. 28 коп., три проценти річних в розмірі 130 301 (сто тридцять тисяч триста одна) грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 45 579 (сорок п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 09 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 08.12.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий