Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/18703/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/18703/16 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЇ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕК ІНДАСТРІ"

про стягнення 16 441,91 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Дарда С.С. (довіреність б/н від 01.09.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЇ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕК ІНДАСТРІ" (відповідач) про стягнення заборгованості 16441,91 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині поставки оплаченого позивачем товару, у зв'язку із чим позивачем заявлено до стягнення суму попередньої оплати у розмірі 16441,91 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2016 порушено провадження по справі № 910/18703/16 та призначено її до розгляду на 15.11.2016.

15.11.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2016 розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 06.12.2016.

Представник позивача в судовому засіданні 06.12.2016 надав суду документи по справі та пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 06.12.2016 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду від 15.11.2016 повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з посиланням на вибуття адресата.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "СІНТЕК ІНДАСТРІ" (відповідачем) було виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЇ" (позивачу) рахунок на оплату №232 від 28.07.2016 на суму 12258,71 грн. на оплату товару LC1F115М7 контактор F 3P, 115 A.220V 50/60 ГЦ, LC1F185М7 контактор F 3P, 185 A.220V 50/60 ГЦ та рахунок на оплату №238 від 05.08.2016 на суму 9916,10 грн. на оплату товару: автоматичний перемикач PL7-C1/1, автоматичний перемикач PL7-C16/1, автоматичний перемикач PL7-C25/1, автоматичний перемикач PL7-C10/1, автоматичний перемикач PL7-C6/3, автоматичний перемикач PL7-C10/3, автоматичний перемикач PL7-C16/1, контактор DILM9-10(24VDC).

Платіжним дорученням №682 від 01.08.2016 позивачем було перераховано на користь відповідача 12258,71 грн. з призначенням платежу "оплата за електротовари по рахунку №232 від 28.07.2016".

Згідно із платіжним дорученням №698 від 08.08.2016 позивачем було перераховано на користь відповідача 9916,10 грн. з призначенням платежу "оплата за електротовари по рахунку №238 від 05.08.2016".

За видатковою накладною №140 від 10.08.2016 відповідач поставив позивачу товар на суму 5732,90 грн.

Позивач 20.09.2016 направив відповідачу вимогу вих. №1909/1 від 19.09.2016, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги поставити решту товару або повернути кошти у сумі 16441,91 грн.

Оскільки, відповідач не здійснив поставку оплаченого позивачем товару на суму 16441,91 грн. та не повернув попередньої оплати у сумі 16441,91 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Часиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи рахунки на оплату №232 від 28.07.2016, №238 від 05.08.2016, платіжні доручення №682 від 01.08.2016, №698 від 08.08.2016, видаткову накладну №140 від 10.08.2016, судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, згідно яких позивач зобов'язався здійснити оплату товару, визначеного у рахунках на оплату №232 від 28.07.2016 та №238 від 05.08.2016, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався здійснити поставку товару.

За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань, здійснено оплату виставлених відповідачем рахунків на оплату №232 від 28.07.2016 та №238 від 05.08.2016 на загальну суму 22174,81 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №682 від 01.08.2016, №698 від 08.08.2016.

Згідно із видатковою накладною №140 від 10.08.2016 позивачем було частково поставлено оплачений позивачем товар на суму 5732,90 грн.

Відповідач, в порушення своїх зобов'язань, не поставив позивачу товар на суму 16441,91 грн.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Отже, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, винило право вимоги до відповідача про передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив на адресу відповідача вимогу вих. №1909/1 від 19.09.2016, в якій вимагав протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги поставити решту товару або повернути кошти у сумі 16441,91 грн.

В матеріалах справи наявні докази направлення вимоги на адресу відповідача (опис вкладення у цінний лист від 20.09.2016, квитанція про оплату поштових послуг № 4851 від 20.09.2016).

При цьому, в пункті 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вказано, що ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З урахуванням встановлених судом обставин, відповідач у строк визначений у пред'явленій позивачем вимозі був зобов'язаний здійснити поставку товару на суму 16441,91 грн. або повернути позивачу вказану суму попередньої оплати.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не було здійснено поставки товару у повному обсязі на перераховані позивачем грошові кошти, попередньої оплати у сумі 16441,91 грн. не повернуто.

З огляду на вищевстановлені судом обставини, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 16441,91 грн. або поставки товару на вказану суму, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 16441,91 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЇ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕК ІНДАСТРІ" про стягнення заборгованості 16441,91 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІНТЕК ІНДАСТРІ" (02125, м. Київ, Проспект Визволителів, будинок 17, код ЄДРПОУ 39729962) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕКТРОТЕХНОЛОГІЇ" (02091, м. Київ, Харківське шосе, будинок 144-В, код ЄДРПОУ 39862582) заборгованість у розмірі 16441,91 грн., судові витрати у розмірі 1378,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 08.12.2016.

Суддя С.О. Турчин