Рішення

від 02.12.2016 по справі 916/2771/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" грудня 2016 р.Справа № 916/2771/16

Господарський суд Одеської області у складі:

Суддя Зайцев Ю.О.

при секретарі судового засідання Себовій О.О.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - на підставі довіреності №б/н від 01.12.2016р.;

Від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ѲНТА-ТРЕЙДВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РЛС ЛогістикВ» про стягнення 49 263,80грн., -

ВСТАНОВИВ :

Суть спору : 10.10.2016р. ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ѲНТА-ТРЕЙДВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РЛС ЛогістикВ» про стягнення 49 263,80грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2016р. було порушено провадження по справі № 916/2771/16 з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 02.12.2016р. представником позивача було надано суду клопотання про залучення додаткових доказів до матеріалів справи.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвала господарського суду Одеської області була направлена за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 01.12.2016р.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 В«Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу УкраїниВ» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання. При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення скеровувалися на адресу відповідача зазначеною в позовній заяві та підтвердженою випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 01.12.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

02.12.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

17.05.2016 р. між ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІНТА-ТРЕЙД» (надалі - постачальник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «РЛС Логістик» (надалі - покупець) було укладено Договір поставки № РЛС-17/05/16 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених Договором, поставляти покупцю визначений Договором та/або додатками до нього товару: автомобільні шини та запчастини (далі - Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, приймати Товар та оплачувати його.

Відповідно до п. 1.2. Договору, номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальна кількість, ціна за одиницю Товару, що підлягає поставці за цим Договором, термін та умови поставки визначаються у рахунках-фактурах та/або видаткових накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується Сторонами на кожну окрему партію товару.

Згідно п. 2.2 Договору, товар за домовленістю сторін продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу. У разі продажу товару на умовах відстрочення платежу, термін відстрочення платежу зазначається у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній. У разі відстрочення платежу товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно.

За умовами п. 3.1. Договору, оплата згідно даного Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику на підставі рахунку-фактури та/або видаткової накладної з дотриманням умов зазначених в параграфі 2 даного Договору.

Відповідно до п. 4.2. Договору, покупець зобов'язаний прийняти товар та здійснити відповідні розрахунки згідно з параграфів 2 і 3 даного Договору.

Пунктом 4.3.2, Договору передбачено, що приймання Товару ПОКУПЦЕМ по кількості та якості здійснюється в момент прийому-передачі товару у відповідності до п. 2.3. цього Договору. При виявленні невідповідності продукції по кількості або якості умовам Договору ПОКУПЕЦЬ зобов'язаний призупинити приймання. Подальше приймання здійснюється з представником постачальника, якщо постачальник не надасть письмового дозволу на самостійне продовження приймання покупцем.

Згідно п. 5.1. Договору, Сторони несуть матеріальну відповідальність за порушення умов даного Договору, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 5.3. Договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 календарних днів боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми.

На виконання узятих по Договору поставки зобов'язань, позивач, 17.05.2016р. здійснив поставку Товару (шини) ТОВ «РЛС ЛОГІСТИК» згідно видаткової накладної №592 на загальну вартість 41 400 грн.

Вказаний товар був отриманий відповідачем про що свідчить підпис керівника та відбиток печатки ОСОБА_2.

На момент поставки Товару, так і до цього часу жодних претензій від Відповідача щодо кількості та якості поставленого Товару до Позивача так і не надходило.

24.06.2016р. ТОВ «РЛС ЛОГІСТИК» здійснило перерахування ТОВ «СІНТА-ТРЕЙД» коштів в розмірі 2 000,00 грн.

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства Відповідач на погашення решти заборгованості не здійснив жодних платежів, у зв'язку із чим, позивачем, 23.07.2016 року на адресу відповідача було направлено вимогу , однак, жодної відповіді відповідачем надано не було.

З наведених підстав ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ѲНТА-ТРЕЙДВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РЛС ЛогістикВ» про стягнення 49 263,80грн., з яких, 39 400,00 грн. - основний борг, 9 456,00 грн. - 24% штрафу та 407,80 грн. - 3% річних.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Судом встановлено, що правовідносини сторін по справі виникли на підставі укладеного між сторонами 17.05.2016 р. Договору поставки № РЛС-17/05/16.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

На виконання узятих по Договору поставки зобов'язань, позивач, 17.05.2016р. здійснив поставку Товару (шини) ТОВ «РЛС ЛОГІСТИК» згідно видаткової накладної №592 на загальну вартість 41 400 грн.

Факт передачі товару покупцеві підтверджується наявним підписом та відбиткою штемпеля відповідача на вищезазначеній видатковій накладній.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи вищезазначене перевіривши розрахунок суми основного боргу приведений позивачем в позовній заяві, відповідачем в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо оплати решти вартості отриманого від позивача товару - не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилася стійка заборгованість, яка підтверджується матеріалами справи, у зв'язку із чим господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 39 400,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 9 456,00 грн. - 24% штрафу та 407,80 грн. - 3% річних.

Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.3. Договору, на підставі ст. 625 ЦК України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобов'язання строком більше 30 календарних днів боржник, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 24 (двадцять чотири) відсотки річних від простроченої суми.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних та 24% штрафу наданий позивачем, суд встановив, що такий розрахунок відповідає вимогам чинного законодавства, здійснений належним чином, у зв'язку з чим позовні вимоги в даній частині підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Решту доводів і поданих сторонами доказів, відхилення яких не обґрунтовано вище, суд відхиляє як такі, що не мають значення для вирішення спору.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ѲНТА-ТРЕЙДВ» до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РЛС ЛогістикВ» про стягнення 49 263,80грн. - задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«РЛС ЛогістикВ» (65029, АДРЕСА_1, код ЄДРЮОФОПГФ 39542639) на користь ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «ѲНТА-ТРЕЙДВ» (04053, м.Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41; код ЄДРЮОФОПГФ 39958630) основний борг в сумі 39 400 /тридцять дев'ять тисяч чотириста/ грн. 00 коп., 3% річних в сумі 407 /чотириста сім/ грн. 80 коп., штраф 24% в сумі 9 456 /дев'ять тисяч чотириста п'ятдесят шість/ грн. 00 коп. та витрати на оплату судового збору в сумі /одна тисяча триста сімдесят вісім/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 07 грудня 2016 р.

Суддя Ю.О. Зайцев