Рішення

від 06.12.2016 по справі 925/1049/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 р.                                                                      Справа № 925/1049/16

за позовом Приватного підприємства "Агрономіка", 18001, м. Черкаси, бульвар Шавченка,270, к.15

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" в особі Уманської філії, 20371, Черкаська обл., Уманський р-н., с. Фурманка, вул. Леніна

про стягнення 150062,32 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники:

від позивача: не з"явився

від відповідача: не з"явився          

Розглядається позовна заява про стягнення 150 062,32 грн., в т.ч. 102 225,00 грн.- сума основного боргу по договору купівлі-продажу № 15/07 від 18.07.2015р., 38 797,88 грн. пені, 9039,44 грн. - інфляційні нарахування.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Позивачем в процесі розгляду справи неодноразово подавалися заяви про збільшення та зменшення позовних вимог.

Так, 04.11.2016р. позивачем подана заява про збільшення позовних вимог, згідно з якою позивач просить стягнути з відповідача 163 408,56 грн., в т.ч. 102 225,00 грн.- сума основного боргу по договору купівлі-продажу № 15/07 від 18.07.2015р., 46 973,09 грн. пені, 10 589,47 грн. - інфляційні нарахування, 3 621,00грн. - 3% річних.

05.12.2016р. позивач через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомляє про погашення суми основного боргу та просить стягнути з відповідача 9039,44 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що у разі прийняття судом зміни (у бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов"язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заяви про збільшення та зменшення позовних вимог приймаються судом. Подальший розгляд справи проводиться в межах зменшених позовних вимог, згідно заяви, поданої 05.12.2016р.

15.11.2016р. відповідачем подано відзив, в якому він просить у позові відмовити повністю.

Сторони в судове засідання 06.12.2016р., будучи належним чином повідомленими про час день і місце проведення судового засідання, явку повноважних представників в судове засідання не забезпечили.

Згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представників сторін у судове засідання 06.12.2016р. не унеможливлює розгляд справи № 925/1049/16, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд, встановив:

Між ПП «Агрономіка» (далі по тексту - позивач, виробник) та ПАТ «Райз-Максимко» в особі Уманської філії (далі по тексту - відповідач, замовник) було укладено Договір купівлі-продажу №15/07 від 18.07.2015 року (далі по тексту - договір).

Умовами договору сторони, зокрема, узгодили наступне:

- п.1.1 Виробник, у зазначений за згодою сторін термін виробляє, а Замовник купує замовлену біопродукцію для біологічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

- п.3.1. Замовник проводить попередню оплату вартості біопродукції в розмірі 50% відсотків протягом семи банківських днів з моменту підписання даного Договору.

- п.3.2.          Повну оплату вартості біопродукції Замовник проводить після підписання актів прийому передачі біопродукшї. Кінцевий термін проведення розрахунків 10.09.2015 р.

- п.3.4. Виробник надає Замовнику податкову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України, протягом двох днів з дати здійснення оплати, або видачі продукції, а видаткову накладну Виробник надає Замовнику при передачі товару.

- п.4.1 .Поставка біопродукції Виробником здійснюється згідно письмової заявки Замовника, за умови 50% попередньої оплати ним партії біопродукції. Доставка біопродукції проводиться автотранспортом Виробника на підрозділи Замовника.

- п.4.3. Право власності на біопродукцію переходить від Виробника до Замовника в момент підписання уповноваженими представниками Сторін накладної, або товаротранспортної накладної, що свідчить про отримання біопродукції Замовником.

- п.9.1. Строк дії цього договору встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2015р. але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, згідно рахунку-фактури №16 від 18.07.2015 року та видаткової накладної №16 від 18.07.2015 року, ПАТ «Райз-Максимко» в особі Уманської філії було поставлено продукцію на суму 102225,00 грн.

Факт отримання від позивача товару на виконання умов договору видаткової накладної №16 від 18.07.2015 року відповідачем не заперечується.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати відповідачем товару платіжним дорученням № 80901344 від 10.11.2016р.

Позивач, вказуючи на прострочення зобов"язання з оплати вартості товару, просить стягнути з відповідача 9039,44 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2015р. по липень 2016р.

При вирішенні спору, суд приймає до уваги наступне.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено факт отримання відповідачем від позивача товару на виконання умов договору згідно видаткової накладної №16 від 18.07.2015 року.

Сторони у п.3.2 договору узгодили, що кінцевий термін проведення розрахунків 10.09.2015 р.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникло 11.09.2015р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором виконав повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 80901344 від 10.11.2016р.

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції у визначені договором строки в матеріалах справи відсутні.

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 9039,44 грн. інфляційних нарахувань за період з вересня 2015р. по липень 2016р.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку інфляційних нарахувань (з урахуванням моменту виникнення у відповідача зобов'язань з оплати отриманого товару та проведеною відповідачем оплатою), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір відповідає вимогам Цивільного кодексу України, є правомірним, обґрунтованим і підлягає задоволенню (розрахунок сум здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по сплаті судового збору, враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог, покладаються на відповідача у розмірі 1378,00 грн.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до п.1. ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Пунктом 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" також ро"зяснено, що питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору.

Таким чином, враховуючи, що порядок повернення сум судового збору, визначений у статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачає обов"язкову наявність клопотання особи, яка має право на повернення сум сплаченого до Державного бюджету України судового збору, а відтак суд позбавлений права вирішення цього питання без відповідного клопотання сторони.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко"(37240, Полтавська область, Лохвицький район, м. Червоно заводське, вул. Матросова, 10, код 30382533) в особі Уманської філії, 20371, Черкаська обл., Уманський р-н., с. Фурманка, вул. Леніна, код 26437071) на користь Приватного підприємства "Агрономіка" (18001, м. Черкаси, бульвар Шавченка,270, к.15, код 30146030) 9039,44 грн. інфляційних нарахувань, 1378,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2016р.

Суддя Киричук О.А.