Рішення

від 05.12.2016 по справі 920/1041/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2016 Справа № 920/1041/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/1041/16

за позовом - заступника керівника Сумської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області, м. Суми,

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-благоустрій», м. Суми,

про стягнення 25155,81 грн.,

за участю представників:

прокурора - Мороз А.В.,

позивача - Мороз Н.В. за довіреністю № 66 від 30.06.2016,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: прокурор у своїй позовній заяві в інтересах держави в особі позивача просить суд просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 25155,81 грн., з них: заборгованість з орендної плати за період з травня 2016 року по червень 2016 року в сумі 3118,55 грн.; пеню в сумі 4218,45 грн. за періоди: з 17.05.2016 по 26.05.2014, з 27.05.2016 по 15.06.2016, з 24.06.2016 по 29.06.2016, з 30.06.2016 по 15.07.2016, з 16.07.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 19.09.2016, нараховану на підставі пункту 3.7 договору оренди державного майна № 1871 від 27.12.2015 року, укладеного між сторонами; неустойку в сумі 17384,20 грн. за період з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року на підставі пункту 10.12 згаданого договору; та штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості в сумі 434,61 грн. за період з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року на підставі пункту 3.8 укладеного між сторонами договору; а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

Відповідач відзиву на позов суду не подав, свого представника в судове засідання не направив.

Копія ухвали від 25.10.2016 року про порушення провадження у справі № 920/1041/16, надіслана судом відповідачеві за адресою, зазначеною прокурором у позовній заяві та у договорі оренди державного майна № 1871 від 27.12.2015 року, укладеному між сторонами, повернута відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області з посиланням на вибуття адресата.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд не визнавав явку представників сторін в судове засідання обов'язковою, а відтак нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи та вирішенню спору за наявними у справі матеріалами, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності представника відповідача.

Прокурор та представник позивача у даному судовому засіданні наполягають на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора у справі та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно статті 131-1 Конституції України, органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 та пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського Суду України від 23.03.2012 року за № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам», під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» визначено, що Фонд Державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно частини першої статті 6 вказаного Закону, Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створені Фондом державного майна України, у разі необхідності.

Враховуючи зазначене, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є регіональне відділення Фонду державного майна України по Сумській області, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності.

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України, до доходів загального фонду Державного бюджету України належать надходження від орендної плати за користування цілісним майновим комплексом та іншим державним майном.

Таким чином, невиконання відповідачем зобов'язань щодо систематичного та повного внесення орендної плати за користування державним майном призводить до ненадходження до державного бюджету коштів у значному розмірі.

З огляду на викладене, порушенням інтересів держави є недодержання відповідачем вимог законодавства про оренду державного майна, невиконання ним зобов'язань за договором оренди, що призвело до ненадходження до державного бюджету коштів.

Оскільки невиконання відповідачем договірних зобов'язань порушує державні інтереси, то прокурор у відповідності до статті 121 Конституції України, звернувся до суду за захистом порушеного права позивача та для захисту інтересів держави.

Згідно з договором оренди державного майна № 1871 від 27.12.2012 року (надалі - договір), укладеним між сторонами, позивачем передано відповідачеві в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення площею 65,6 м.кв., розташовані на першому поверсі двохповерхової адміністративної будівлі по вул. Героїв Сталінграду, 1 у м. Суми, що перебуває на балансі Сумського обласного центру з гідрометеорології (балансоутримувач).

Вищезазначене майно було передано балансоутримувачем відповідачу 27.12.2012, що підтверджується підписаним та скріпленим печатками актом приймання-передавання майна (а.с. 18).

За актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 29.06.2016 року відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу - Сумському обласному центру з гідрометеорології (а.с. 19).

Відповідно до пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорцій її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2012 року 2455,08 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2012 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад та грудень 2012 року.

Згідно до пункту 3.3 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 3.6 договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За умовами пункту 10.1 договору, дія вказаного договору припинена 26.12.2014 року.

Разом з тим, пунктом 3.11 договору визначено, що у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до Державного бюджету та балансоутримувачу.

Згідно з пунктом 5.9 договору, орендар зобов'язується щомісяця до 15 числа сплачувати орендну плату і надавати орендодавцеві та балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць.

В обгрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного договору орендну плату не сплачує, внаслідок чого утворилась заборгованість по сплаті орендних платежів в сумі 3118,52 грн. за період з травня 2015 року по червень 2016 року, а тому позивач звернувся до прокуратури щодо стягнення в судовому порядку з відповідача заборгованості з орендної плати у зазначеному розмірі та за вказаний період.

Статтею 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендою є засноване на договорі строкове, платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та пункту 5.3 договору оренди державного майна № 1871 від 27.12.2012 року, орендар (відповідач) зобов'язаний своєчасно і в повному обсяг сплачувати орендну плату.

Статтею 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар вносить орендну плату за користування об'єктом оренди, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з пунктом 3.11 договору, закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

29.06.2016 року відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу, що підтверджується актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 29.06.2016 року, проте не сплатив заборгованості за оренду приміщення за період травень-червень 2016 року в сумі 3118,52 грн. та пеню, яка нарахована на дану заборгованість, в сумі 4218,45 грн., чим порушив умови укладеного між сторонами договору, вимоги діючого законодавства та права і охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частини сьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач всупереч вимог діючого законодавства, зобов'язання щодо сплати заборгованості за оренду приміщення не виконав, не надав суду доказів сплати даної заборгованості, а також будь-яких заперечень проти позову (відзиву) не подав, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за з орендної плати за період з травня по червень 2016 року в сумі 3118,52 грн. визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пунктів 3.7, 3.8 договору оренди державного майна № 1871 від 27.12.2012 року, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення в сумі 4218,45 грн. за періоди: з 17.05.2016 по 26.05.2014, з 27.05.2016 по 15.06.2016, з 24.06.2016 по 29.06.2016, з 30.06.2016 по 15.07.2016, з 16.07.2016 по 28.07.2016, з 29.07.2016 по 19.09.2016; та штраф в сумі 434,61 грн. 35 коп. за період з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Пунктом 3.7 договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. розділу 3 договору співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Відповідно до пункту 3.8 договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 року у справі № 06/5026/1052/2011.

Права прокурора щодо стягнення з відповідача штрафу та пені передбачені умовами вищевказаного договору, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 4218,45 грн. та штрафу в сумі 434,61 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552, 629 Цивільного Кодексу України.

Також прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 17384,20 грн. неустойки, за період з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 10.1 договору він діє протягом 2 років - до 26.12.2014.

Згідно пункту 5.10 договору, відповідач у разі припинення або розірвання договору зобов'язаний повернути балансоутримувачу орендоване майно.

У разі припинення (розірвання) договору відповідач, відповідно до пункту 3.11 договору, сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору не звільняє відповідача від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.

В даному випадку відповідач за актом приймання-передавання (повернення) орендованого майна від 29.06.2016 року відповідач повернув орендоване майно балансоутримувачу - Сумському обласному центру з гідрометеорології у червні 2016 року.

Згідно пункту 10.12 договору та частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що майно відповідачем позивачу у встановлені строки не було повернуто, то вимога про стягнення з відповідача 17384,20 грн. неустойки (з урахуванням пропорційності сум, належних до сплати) відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, за період з 01.05.2016 року по 29.06.2016 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статей 33, 34 зазначеного Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-благоустрій» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ідентифікаційний код 37282779) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1, ідентифікацій код 21124686) заборгованість з орендної плати в сумі 3118,55 грн., неустойку в сумі 17384,20 грн., пеню в сумі 4218,45 грн. та штраф в сумі 434,61 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Столиця-благоустрій» (40030, м. Суми, вул. Харківська, 31, ідентифікаційний код 37282779) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 33; код 03527891, р/р 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 08.12.2016.

Суддя П.І. Левченко