КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/8718/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі Шмиговській А.М.
за участю представників:
від позивача - Чернишова Т.В. (довіреність б/н від 25.04.2016 р.)
від відповідача - Чекаліна В.Ю. (довіреність б/н від 05.06.2016 р.)
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДГАЗБУД
на рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 р.
у справі №910/8718/16 (суддя Борисенко І.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ТЕХНІЧНЕ СПРИЯННЯ
до Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДГАЗБУД
про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю ТЕХНІЧНЕ СПРИЯННЯ звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДГАЗБУД про стягнення 172600,00 грн. основного боргу.
Рішенням господарського суду міста Києва від 06.09.2016 р. позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 172600,00 грн. основного боргу та 2589,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права.
Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, в позові відмовити.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.05.2014 р. між ТОВ ТЕХНІЧНЕ СПРИЯННЯ (постачальник) та ТОВ СХІДГАЗБУД (покупець) було укладено договір №29052014 про закупівлю (постачання) товару, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцю трубопровідну арматуру, надалі товар , а покупець зобов'язується прийняти та оплатити визначений товар.
Найменування, номенклатура товару, його кількість, комплектність, відповідність, ціна, загальна вартість, інші необхідні характеристики та параметри детально викладені в специфікаціях до цього договору, які є його додатками та невід'ємними його частинами (п. 1.2. договору).
Специфікацією №1 (додаток до договору) було погоджено найменування товару, кількість, ціну товару.
Згідно п. 3.1 договору, загальна ціна (сума) даного договору визначена в специфікаціях у гривнях з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації №1 загальна сума товару складає 172600,00 грн., в тому числі ПДВ 28766,6 грн.
За своєю правовою природою укладений між сторонами правочин є договором поставки, правова регламентація якого має здійснюватись за приписами ст. 712 ЦК України та ст.ст. 264-271 ГК України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5.1 договору, товар за цим договором постачальник зобов'язується поставити та передати покупцю в термін визначений в специфікаціях, які є невід'ємними частинами, на умовах - склад Покупця DDP (Інкотермс-2010), розташований за адресою: вул. Колекторна, 44, філіал Завод Енергія ПАТ КИЇВЕНЕРГО .
Згідно специфікації, термін постачання 7-10 календарних днів після отримання рознарядки покупця.
Пунктом 5.2. договору встановлено, що виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з момента вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару визначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 172600,00 грн., про що свідчить накладна №393 від 08.07.2014 р., наявна в матеріалах справи. Вказана накладна підписана обома сторонами без будь-яких зауважень.
Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема статті 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
У п. 1 Оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/767/2013 від 29.04.2013 р. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначено, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.
За встановлених обставин справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що надана видаткова накладна від 08.07.2014 р. №393 є належним доказом поставки товару відповідачу за договором.
Відповідач не заперечує факт поставки та отримання товару на суму 172600,00 грн., а лише вказує на те, що під час передачі товару відповідач надав тільки видаткову накладну, інші документи, які визначені в п. 5.6. договору №29052014 про закупівлю (постачання) товару відповідачу надані не були (товарно-транспортна накладна, сертифікат якості, технічний паспорт).
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до п. 6.1.1 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений товар.
Пунктом 4.1. договору встановлений порядок оплати, а саме розрахунки проводяться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 20 календарних днів з дати здійснення поставки товару за умови отримання видаткової накладної, товаросупровідних документів та податкової накладної.
Відповідно до п. 4.2 договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, зазначеною в специфікаціях до цього договору.
Згідно специфікації №1 визначено умови поставки товару - з відстрочкою платежу на протязі 20 календарних днів з дати здійснення поставки товару.
Отже, враховуючи визначені контрагентами в договорі порядок та строки оплати поставленого товару, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази передання покупцю товару за правочином, строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною від 08.07.2014 р. №393 за договором на суму 172600,00 грн. настав.
Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 172600,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов в частині стягнення основної суми боргу підлягає задоволенню у сумі 172600,00 грн.
Колегія суддів критично оцінює заперечення відповідача викладені в апеляційній, виходячи з наступного.
Пунктом 5.6 договору встановлено, що в момент передачі товару постачальник зобов'язаний надати покупцю накладну, товарно-транспортну накладну на товар, сертифікат якості, технічний паспорт, інші товаро-супровідні документи, а також податкову накладну.
Як було зазначено вище, п. 5.2 договору визначено, що виконання постачальником зобов'язань з передачі товару визначається з моменту вручення товару покупцю при доставці товару постачальником. Дата передачі товару визначається згідно з видатковою накладною, товарно-транспортною накладною.
Перехід права власності на товар відбувається в момент його фактичної передачі покупцю за датою підписання представником покупця видаткової накладної (п. 5.3 договору).
Отже, враховуючи викладене, підписана позивачем та відповідачем накладна від 08.07.2014 р. №393 свідчить про прийняття відповідачем товару без будь-яких зауважень щодо якості та кількості, у зв'язку з чим вказане свідчить про виконання постачальником зобов'язань з передачі товару та переходу права власності на товар до відповідача, що зумовлює виконання його (відповідача) зустрічного зобов'язання з оплати отриманого товару.
Згідно ч. 4 ст. 268 ГК України, постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.
Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Вказана норма відповідає п. 2.2 договору якість товару підтверджується сертифікатом якості виробника, іншим документом який постачальник надає покупцю при поставці товару.
Відповідачем не надано доказів того, що при отриманні товару документи, перелічені у п. 5.6. договору були відсутні. Водночас, видаткова накладна №393 від 08.07.2014 р. підписана сторонами без зауважень.
Щодо заперечень відповідача по якості товару, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 6.2.3 договору встановлено право покупця відмовитись від прийняття товару у разі невідповідності його якості, технічного стану, технічним характеристика, комплектності, умовам поставки.
В якості доказів виявлених недоліків товару відповідачем надано лист від 17.07.2014 р. №17-42 Щодо приймання товару .
Як вірно зазначено судом першої інстанції, даний лист не є належним та допустимим доказом на підтвердження факта виявлених недоліків товару в розумінні умов договору та норм чинного законодавства. Вказаний лист не містить посилання на відсутність при передачі товару будь-якого документа зазначеного в п. 5.6 договору.
Пунктом 5.7. договору встановлено, що приймання товару здійснюється покупцем по якості - у відповідності з документами, що підтверджують якість товару та відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю , № П-7; по кількості - у відповідності з товаросупровідними документами та відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю , № П-6.
Відповідно до п. 5.8 договору, усунення недоліків або заміна товару здійснюється постачальником у порядку встановленому Положением о поставках продукции производственно-технического назначения , затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 р. № 888 в строк не пізніше 20-ти днів з моменту отримання постачальником повідомлення покупця про виявлені недоліки або заміну товару.
Згідно п. 1 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7 (далі за текстом - Інструкція П-7), ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.
Відповідно до п. 16 Інструкції №П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки вимогам стандартів, технічним умовам, договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що посвідчують якість продукції, покупець зобов'язаний призупинити прийом продукції і скласти акт, в якому зазначити кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів, а також викликати для участі при прийманні продукції представника постачальника.
Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо змісту складеного акта.
Матеріали справи не містять акта виявлених недоліків щодо якості.
Відповідно до п. 29 вищевказаної Інструкції №П-7, за результатами приймання продукції за якістю і комплектністю з участю представників, зазначених в п.п. 19 і 20 цієї Інструкції, складається акт про фактичну якість і комплектність отриманої продукції.
Згідно п. 40 Інструкції №П-7, претензія, що випливає з поставки продукції, що не відповідає за якістю, комплектності, тарі, упаковці і маркуванню стандартам, технічним умовам, кресленням, рецептур, зразкам (еталонам), пред'являється одержувачем (покупцем) виробнику (відправнику, постачальнику) у встановлений термін.
Якщо виробник або його місцезнаходження одержувачу (покупцеві) не відомі, претензія в двох примірниках надсилається відправнику (постачальнику), який негайно, після її отримання, зобов'язаний направити один екземпляр виробнику, сповістивши про це одержувача (покупця).
До претензії про поставку продукції неналежної якості або некомплектної мають бути додані акт і документи, зазначені в пп. 31 і 34 цієї Інструкції, якщо їх немає у виробника (відправника, постачальника), а також документи, що підтверджують реалізацію продукції, яка швидко псується за вказівкою органів санітарного нагляду, якщо продукція до моменту пред'явлення претензії реалізована.
Докази вручення позивачу нарочно або направлення позивачу листа від 17.07.2014 р. №14-42 в матеріалах справи відсутні, витяг з електронного листа з фотографіями також не підтверджують обставин повідомлення позивача про виявлені недоліки.
Отже, відповідачем не доведено факт повідомлення позивача про виявлені відповідачем недоліки товару.
При цьому, судом взято до уваги, що Державне підприємство Укрпошта зупинило прийняття та відправку поштових відправлень на територіях Донецької та Луганської областей, які не контролюються українською владою з 27.11.2014 р. Тому, посилання відповідача на неможливість надіслання позивачу листа від 17.07.2014 р. спростовується викладеним.
Відповідно до ч. 1 ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
За змістом п.п. 2.2, 5.6 договору, саме в момент передачі товару постачальник передає покупцю сертифікат якості, техпаспорт інші товаро-супровідні документи.
Отже, у договорі сторонами не встановлено інший момент визначення відповідності товару вимогам щодо його якості, аніж в момент його передання покупцеві.
Відповідачем не надано будь-яких доказів того, що у відповідача були заперечення щодо якості поставленого товару станом на момент його прийняття.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.
З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.
Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю СХІДГАЗБУД залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 06.09.2016 р. у справі №910/8718/16 залишити без змін.
Справу №910/8718/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2016 |
Оприлюднено | 12.12.2016 |
Номер документу | 63254338 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Алданова С.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні