Ухвала

від 08.12.2016 по справі 824/993/16-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

08 грудня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/993/16-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" про стягнення заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України.

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з колективного підприємства "Чернівцішляхбуд" заборгованість по відшкодуванню витрат пов`язаних з доставкою і виплатою пільгових пенсій (Список №2) за період з липня 2016 по листопад 2016 включно в сумі 5004,71 грн. на користь позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, р/р 25607300468926, МФО 356334 філія - Чернівецьке обласне управління ПАТ “Державний ощадний банк України” код ЄДРПОУ 40329345.

Перевіривши позовну заяву на предмет дотримання вимог, встановлених ст. 106 КАС України, суд залишає її без руху з наступних підстав.

Відповідно до ст. 105 КАС України позов пред'являється до адміністративного суду у формі позовної заяви, яка має відповідати вимогам, встановленим ст. 106 КАС України.

Частиною 3 ст. 106 КАС України визначено, що до позовної заяви додаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Частиною 2 ст. 9 цього Закону передбачено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ст. 1 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до ст.3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).

Статтею 4 Закону № 3674-VI визначено розміри ставок судового збору. Так, за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.), за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати (1378,00) грн.

Таким чином, позивач, як суб'єкт владних повноважень, за подання даного адміністративного позову зобов'язаний сплатити судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00 грн.) Однак, доказів сплати судового збору за подання адміністративного позову позивачем до суду не надано.

Між тим, позивачем подано клопотання, в якому просить суд звільнити його від сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання, суд приходить до висновку, що воно не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981 р. та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду. Разом із тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 р. у справі “Креуз проти Польщі” (Kreuz v. Poland)), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

Питання про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регулюється Законом № 3674-VI. Так, положеннями ст. 8 вказаного Закону передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судовому збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що єдиною підставою для звільнення від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Звільнення сторони від сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду. При цьому, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в позовній заяві, яка подається до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.

У зв'язку із цим, обставини пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у них коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення, розстрочення чи відстрочення від такої сплати.

Разом з тим, заявником не надано до суду жодного доказу на підтвердження обставин того, що його майновий стан перешкоджає сплаті судового збору за подану ним заяву у встановлений законом порядку, а наведені ним обставини не є підставою для відстрочки від сплати судового збору.

Згідно Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір” від 23.01.2015 р. №2 доведено до відома суддів результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”.

У роз'ясненні зазначено, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.

01.09.2015 р. набрав чинності Закон України від 22.05.2015 р. № 484-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору”, яким внесено зміни до Закону України “Про судовий збір”. Зокрема, статтю 5 Закону викладено у новій редакції, згідно з якою позбавлено пільг щодо сплати судового збору органи прокуратури, державні органи та органи місцевого самоврядування, а Прикінцевими положенням цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

З урахуванням вищезазначеного, сплата судового збору органами державної влади є їх обов'язком за подання заяв до суду, а тому зловживання правом на звільнення, відстрочку чи розстрочку від його сплати є недопустимим.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач, як суб'єкт владних повноважень, за подання позовної заяви повинен сплатити судовий збір у розмірі 1378,00 грн., однак доказів сплати судового збору до суду не надав.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд також враховує, що відстрочення сплати судового збору позивачу, який є суб'єктом владних повноважень від сплати судового збору буде суперечити завданню та меті Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору” в частині надходження до спеціального фонду Державного бюджету України коштів від сплати судового збору, а також може розцінюватися як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати відповідний збір.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява подана позивачем без додержання вимог ст. 106 КАС України.

Частина 1 ст. 108 КАС України передбачає, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків.

Суд вважає, що без усунення вказаних вище недоліків, неможливо вирішити питання про відкриття провадження у справі, тому надає позивачеві строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 105, 106, 160, 165 та ч. 1 ст. 108 КАС України, -

У Х В А Л И В:

1. В задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору відмовити.

2. Позовну заяву залишити без руху.

3. Встановити п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.

4. Копію ухвали невідкладно направити позивачу.

5. У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута позивачеві.

Ухвала, відповідно до ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя                                                                                           В.К. Левицький