Рішення

від 01.12.2016 по справі 302/977/16-ц

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/977/16-ц

№ 2/302/385/16

Номер рядка звіту 20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

01.12.2016 р. смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Гайдур А. Ю

з участю: секретаря с/з ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду справу за позовом ОСОБА_3 в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання договору дарування удаваним та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, -

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2016 року ОСОБА_2 в інтересах позивача ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання удаваним договору дарування одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, загальною площею 1172,57 кв.м від 18.09.2003 р., визнання дійсним договору купівлі-продажу зазначеного комплексу та визнання одної другої частини цього комплексу спільною сумісною власністю дружини та чоловіка - ОСОБА_3 та ОСОБА_4

01 грудня 2016 року представник позивача подала до суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме не змінюючи прохальну частину позовних вимог уточнила обставини та підстави позову.

В позовній заяві представник позивача зазначила, що рішенням Міжгірського районного суду від 24 березня 2014 року було встановлено факт проживання однією сім'єю ОСОБА_3 (позивач по справі) і ОСОБА_4, а саме чоловіка та жінки, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі з 01.01.2004 року.

18.09.2003 р. ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_5 з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої сторони уклали договір дарування однієї другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями без виділення в натурі, що розташований в смт. Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, загальною площею 1172,57 кв.м.

Вважає даний договір удаваним та фактично є договором купівлі-продажу, оскільки за усною домовленістю між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було сплачено ОСОБА_4 100000 грн. ОСОБА_5, що підтверджується розпискою, яку ОСОБА_4 написав ОСОБА_5 у день оформлення договору дарування. 08.01.2004 року ОСОБА_4 передав ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 100000 грн. в присутності ОСОБА_3

Посилаючись на вищезазначені обставини і, що грошові кошти в розмірі 100000 грн. були надані ОСОБА_4 його дружиною ОСОБА_3, що підтверджується розпискою укладеною між позивачем та ОСОБА_4, а також посилаючись на те, що позивачем надавались грошові кошти у 2007-2008 р.р. на проведення будівельних та ремонтних робіт позивачем в сумі 3305562,10 грн. відповідно до договору підряду, з посиланням на норми цивільного та сімейного законодавства, позивачка просить вимоги позову задовольнити.

В суді представник позивача вимоги позову підтримала повністю зіславшись на обставини викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_4 в суд не з'явився, представник відповідача теж не з'явився хоча належним чином повідомлялися про час і місце розгляду справи, надіслали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги в частині визнання договору дарування удаваним та визнання цього договору як купівлі-продажу 1/2 частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями від 18.09.2003 р. позов не заперечують, в частині визнання зазначеної 1/2 частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями як спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позов заперечують.

Відповідач ОСОБА_5 в суд не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.

Свідок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили в суді факт укладання договору дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одної другої частини комплексу будинку відпочинку від 18.09.2003 р. за який ОСОБА_4 сплатив ОСОБА_5 100000 гривень, які останньому надала його цивільна дружина ОСОБА_3 і що у 2007-2008 роках ОСОБА_3 надавала грошові кошти та брала безпосередню участь у дизайні комплексу будинку відпочинку, була замовником будівельних та ремонтних робіт даного комплексу.

Вислухавши пояснення представника позивача, свідків, перевіривши та оцінивши позиції відповідачів та матеріали в справі суд вважає, що позов ОСОБА_3 підлягає до повного задоволення виходячи з такого.

Судом встановлено, що 18 вересня 2003 року в смт.Міжгір'я між ОСОБА_6, яка діяла від імені ОСОБА_5 (надалі Даритель ) з однієї сторони та ОСОБА_4 з другої сторони (надалі Обдарований ) був укладений договір дарування за яким Даритель подарував, а Обдарований прийняв у дар одну другу частину комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, без виділення в натурі, що розташований в смт.Міжгір'я, ур. Синевирський перевал , 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172,57 кв.м. Цей дар сторони оцінили в 100000 (сто тисяч) гривень.

На підставі зазначеного договору дарування від 18.09.2003 р. ОСОБА_4 набув право 1/2 частки приватної власності на вказаний комплекс, яке зареєстроване 21.10.2004 року в Міжгірському районному державно-виробничому підприємстві технічної інвентаризації .

Згідно копії розписки написаної ОСОБА_4, підписаної ним та відповідачем по справі ОСОБА_8 вбачається, що ОСОБА_4 прийнявши в дар майно вказане в договорі дарування від 18.09.2003 року зобов'язується сплатити та передати ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 100000 (сто тисяч) грн. в період до 01.02.2004 року. Розписка написана 18.09.2003 року в смт.Міжгір'я.

Згідно копії розписки від 08.01.2004 р. написаної і підписаної ОСОБА_3 та підписаною ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_3 передає своєму чоловікові ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 100000 (сто тисяч) грн. з метою придбання останнім одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями , що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172,57 кв.м у ОСОБА_5.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила в суді факт продажу ОСОБА_5 одної другої частини комплексу будинку відпочинку в ур. Синевирський перевал , 1 в смт.Міжгір'я відповідачу ОСОБА_4 і що останній мав сплатити ОСОБА_5 за цей комплекс 100000 (сто тисяч) грн.. і що вона укладала від імені ОСОБА_5 договір дарування з ОСОБА_4 з метою меншої сплати податків.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у своїх письмових клопотаннях до суду визнають факт удаваного правочину, а саме договору дарування одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, який укладався 18.09.2003 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в смт.Міжгір'я з метою приховання іншого правочину, - а саме договору купівлі-продажу.

Оскільки, договір дарування було укладено 18.09.2003 року, а діючий ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, то до вимоги позову про визнання договору дарування одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172,57 кв.м від 18.09.2003 р. удаваним та визнання його договором купівлі-продажу мають застосовуватись норми Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.

Так, згідно з ч. 1 ст. 243 ЦК України (в ред.. 1963 р.) за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність.

Тобто, однією, єдиною та безумовною умовою, яка широкому тлумаченню не підлягає, для укладення договору дарування є безоплатна передача майна.

Відповідно до ст. 58 цього Кодексу недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.

Відповідно до ст. 224 ЦК України (в ред. 1963 р.) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на вищевстановлене суд приходить до висновку, що сторони домовилися про всі суттєві умови договору купівлі-продажу майна та відбулося його повне виконання, що підтверджується сукупністю доказів, доданих до матеріалів справи та оцінених судом, а тому договір дарування від 18.09.2003 р. одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями загальною площею 1172,57 кв.м, що знаходиться в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 в смт.Міжгір'я слід визнати удаваним та вважати встановленим, що насправді (фактично) між вказаними вище особами мав місце факт укладення договору купівлі-продажу зазначеного вище нерухомого майна.

Вищевстановлене не заперечують і самі відповідачі по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5

24 березня 2014 року рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області було встановлено факт, за яким ОСОБА_3 і ОСОБА_4 проживають однією сім'єю чоловіка та жінки, не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з 01.01.2004 року. Рішення набрало законної сили. В мотивувальній частині рішення зазначено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 фактично проживали однією сім'єю як чоловік та жінка з 1994 року і в них є спільні діти: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, що якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_3 08.01.2004 р. передано ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100000 (сто тисяч) грн. на придбання нерухомого майна - одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями загальною площею 1172,57 кв.м в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, що підтверджується розпискою останнього за договором купівлі-продажу від 18.09.2003р.

Згідно ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

У період 2007-2008 років у будинку відпочинку в смт. Міжгір'я Синевирський перевал, 1, загальною площею 1172,57 кв.м проводились будівельні роботи, вартість яких відповідно до договору підряду та доданих до нього кошторисів становить 3305562,10 грн. Даний договір підряду був укладений від імені ОСОБА_3 Проведення ремонтних робіт у даному будинку відпочинку здійснювалось за кошти позивача, що підтверджується договором підряду.

Дане твердження знайшло своє підтвердження в суді і показами свідка ОСОБА_7, яка показала, що ОСОБА_3 замовляла ремонтні роботи і особисто за свої кошти робила ремонти і розраховувалася з будівельниками.

Таким чином встановлено в суді, що у період проживання однією сім'єю, вартість майна, а саме одної другої частини будинку відпочинку загальною площею 1172,57 кв.м, в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, значно збільшилась внаслідок спільних трудових та особистих грошових затрат позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем ОСОБА_4 комплекс будинку відпочинку загальною площею 1172,57 кв.м був придбаний у період спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 за кошти останньої і вартість придбаного майна істотно збільшилась внаслідок грошових затрат позивачки, що є доведеним в суді належними і допустимими доказами то відповідно до вищезазначених норм сімейного законодавства України зазначене вище нерухоме майно слід визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Суд відхиляє доводи та заперечення ОСОБА_4 про те, що придбане ним нерухоме майно є його особистою власністю, оскільки за ним зареєстроване і що він та ОСОБА_3 не є подружжям, оскільки таке спростоване в суді належними доказами, які наведені вище і суперечить нормам сімейного законодавства України.

Підсумовуючи вищевстановлене суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обгрунтовно доведеними, підставними і такими, що підлягають до повного задоволення.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, передбачених цим кодексом.

Таким чином позивачка довела підставність своїх вимог в суді, а відповідач ОСОБА_4 не спростував такі належними доказами в частині визнання придбаного ним за договором купівлі-продажу від 18.09.2003 р. нерухомого майна, що розташоване в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, загальною площею 1172,57 кв.м.

Вимога на стягнення судових витрат перед судом не ставилась і таких немає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 задоволити повністю.

Визнати удаваним договір дарування одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172,57 кв.м від 18.09.2003 року, укладеним між ОСОБА_6 та ОСОБА_11.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу одної другої частини комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172,57 кв.м від 18.09.2003 року, що був укладений між ОСОБА_6, що діяла від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_4.

Визнати одну другу частину комплексу будинку відпочинку з їдальнею та господарськими приміщеннями, що розташований в смт.Міжгір'я, Синевирський перевал, 1, Міжгірського району, Закарпатської області, загальною площею 1172, 57 кв.м спільною сумісною власністю дружини та чоловіка, а саме ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Судових витрат немає.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 223 ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_12