Ухвала

від 09.12.2016 по справі 815/6918/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6918/16

У Х В А Л А

09 грудня 2016 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду – Потоцька Н.В., розглянувши клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір», -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг до кредитної спілки «Український кредитний союз» про стягнення штрафу у сумі 1700 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Адміністративний процес ініціюється через подання адміністративного позову. Адміністративний позов, згідно з пунктом 6 коментованої статті, є зверненням до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно – правових відносинах. Тільки адміністративний позов, поданий відповідно до правил адміністративного судочинства, може бути підставою для відкриття провадження у адміністративній справі.

Згідно приписів ч. 3 ст.106 КАС України до позовної заяви також додається документ про сплату судового збору.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг звернулося до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що у Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відсутні кошти для здійснення сплати судового збору.

Розглянувши вказане клопотання суд вважає за необхідне зазначити таке.

Законом України «Про судовий збір» (в редакції на час звернення до суду встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Позивач, не є суб'єктом на якого розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону.

Позивач у заявленому клопотанні вказує на майновий стан, а саме: відсутність коштів призначених на цю мету.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підпунктом "b" пункту 35 Меморандуму про економічну та фінансову політику (між Україною і Міжнародним валютним фондом) визначено, що для підвищення ефективності цивільного процесу буде ухвалено Закон про вибіркове підвищення судового збору, що матиме на меті забезпечити подвоєння доходів від судового збору в реальному вимірі впродовж 12 місяців.

На виконання вказаного зобов'язання за Меморандумом про економічну та фінансову політику було розроблено проект Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору".

Метою законопроекту є запровадження єдиного підходу до визначення ставок судового збору, встановлення обґрунтованих, та відповідно справедливих ставок судового збору, враховуючи соціально-економічну ситуацію в державі, зменшення числа осіб, звільнених від сплати судового збору, а також подвоєння надходжень до Державного бюджету України від його сплати, що значно підвищить рівень гарантованої Конституцією України доступності правосуддя шляхом кращого забезпечення здійснення судочинства та функціонування органів судової влади, матеріально-технічного забезпечення судів, та відповідно їх фінансової незалежності.

22.05.2015 р. Верховною Радою України прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності з 01.09.2015 р.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" зобов'язано Кабінет Міністрів України забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" від 23 січня 2015 року № 2 судам роз'яснено, що якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення чи звільнення від сплати судового збору.

Отже, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення скаржника від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.

Крім того, виключення органів державної влади з числа суб'єктів, що звільняються від сплати судового збору мало на меті дисциплінувати їх у відносинах із судами та унеможливити зловживання ними своїми процесуальними правами, зокрема, у випадках безпідставного звернення до судів та безвідповідального оскарження судових рішень з огляду на саму лише безкоштовність звернення до суду, про що зазначено у пояснювальній записці до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Варто зазначити також те, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду.

Отже, на думку судді, звільнення заявника від сплати судового збору може мати місце за наявності виняткових обставин та не суперечити приписам чинного законодавства.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.

Європейський суд з прав людини у справах «Толстой та Милославський проти Сполученого Королівства»(Tolstoy and Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, "Ейрі проти Ірландії" (Airey v. Ireland) від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland) від 19 червня 2001 року зазначив, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду; що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Тобто, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Також, суд критично ставиться до посилань позивача щодо неможливості сплати судового збору, у зв'язку із відсутністю коштів, оскільки у спірних правовідносинах суд повинен перевірити:

- по перше: виконання визначеного законом порядку сплати судового збору, що визначено приписами ч. 3 ст. 106 КАС України;

- по друге:наявність законодавчо визначених підстав для звільнення від сплати судового збору, які підтверджені у встановленому порядку.

Отже, адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог, зокрема, Закону України «Про судовий збір», однак вказаний закон не передбачає пільг та переваг для органу Нацкомфінпослуг.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що приписами ст. 88 КАС України, визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Слід зазначити,що незадовільний фінансовий стан та криза у державі не є підставою для несплати судового збору.

Крім того, слід зазначити, що складне фінансове становище, що спричинено тяжкою економічною ситуацією в країні, не може прийматися судом, як беззаперечний доказ, оскільки тяжка економічна ситуація в країні носить загальний характер та у повній мірі стосується всіх учасників процесую.

Такаж позиція висловлена колегією суддів ВГСУ у Постанові № 914/1488/15 від 09.11.2016 р.

Вказані обставини свідчать, що у держаного органу (Нацкомфінпослуг) відсутні правові підстави для звернення до суду із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, оскільки чинним Законом України «Про судовий збір» визначений вичерпний перелік осіб, до яких застосовуються пільги, щодо сплати судового збору.

          Керуючись ст. ст. 87 - 88 КАС України, Законом України «Про судовий збір» суддя,–

УХВАЛИВ:          

Відмовити в задоволенні клопотання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про звільнення від сплати судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня отримання ухвали, апеляційної скарги.

Суддя           Потоцька Н.В.