Постанова

від 30.11.2016 по справі 904/7920/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2016 року Справа № 904/7920/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -Білошкап О.В., суддів -Катеринчук Л.Й., Поліщука В.Ю., за участю представників сторін:

ПАТ "БТА Банк" - Поддимая А.Б.,

Ліквідатора ТОВ "Гранд Дистриб"юшн Харків" Вітер Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 у справі №904/7920/15 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистриб"юшн Харків" ,-

в с т а н о в и в:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 року у даній справі (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН ХАРКІВ" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, 2а, код ЄДРПОУ 35608088), ліквідовано юридичну особу -Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН ХАРКІВ", провадження у справі припинено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 (колегія суддів: Білецька Л.М. - головуючий, судді Пархоменко Н.В., Євстигнеєв О.С.) апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 року у справі № 904/7920/15 залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "БТА Банк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст.41,42,46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

30.11.2016 через канцелярію надійшло клопотання ліквідатора Вітер Д.М. про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю подання додаткових пояснень. Однак в судовому засіданні ліквідатор Вітер Д.М. відмовилась від даного клопотання.

Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., вислухавши пояснення представника ПАТ "БТА Банк" та ліквідатора Вітер Д.М., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду першої інстанції від 15.09.2015 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНД ДИСТРИБ'ЮШН ХАРКІВ" (м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Сучкова, 2а, код ЄДРПОУ 35608088) в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою суду першої інстанції від 24.09.2015 р. боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Вітер Діану Михайлівну (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

29.09.2015 р. на офіційному веб - сайті Вищого господарського суду України було оприлюднено повідомлення за № 23311 про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистриб'юшн Харків", 51200, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область, вул. Сучкова, буд. 2А, код ЄДРПОУ 35608088, банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Вітер Д. М.

Ухвалою суду першої інстанції від 08.12.2015 р. затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Дистриб'юшн Харків" з вимогами наступних кредиторів:

- Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАРК ІНВЕСТ" м. Дніпро 2436,00 грн. (1 черга), 3704485,48 грн.(4 черга).

Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів, вимоги забезпечені заставою:

- Публічне акціонерне товариство "БТА Банк", м. Київ - 55453585,58 грн.

04.02.2016 ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута.

Затверджуючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, суд першої інстанції послався на те, що ліквідатором здійснено всі необхідні заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси. Оскільки за результатами ліквідаційної процедури у банкрута відсутнє майно та кошти для задоволення вимог кредиторів, суд прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи банкрута.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши про вжиття ліквідатором всіх необхідних заходів з пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, про що свідчать наявні у справі докази.

Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони зроблені без повного та всебічного дослідження всіх істотних обставин справи.

Згідно статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченого цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника-юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи. За результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Відповідно до статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює, зокрема, такі повноваження: виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; веде реєстр вимог кредиторів; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Під час проведення ліквідаційної процедури ліквідатор зобов'язаний використовувати тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Ліквідатор зобов'язаний на вимогу господарського суду та державного органу з питань банкрутства надавати необхідні відомості щодо проведення ліквідаційної процедури. У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів або з власної ініціативи може припинити повноваження ліквідатора і призначити нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частинами 1, 4 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку. Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які воно забезпечує. Продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в порядку, передбаченому цим Законом, виключно за згодою кредитора, вимоги якого воно забезпечує, або суду.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню. Якщо за результатами ліквідаційної процедури після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи-банкрута. Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до складу ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна. У разі якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував майнові активи банкрута у повному обсязі, суд виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом, якщо інше не передбачено цим Законом. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.

Отже, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено певну сукупність дій, яку необхідно вчинити в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із зазначеним звітом та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури.

Відтак, затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 10 листопада 2009 року між ПАТ "БТА БАНК" та боржником було укладено Договір невідновлювальної кредитної лінії № 24-Н/09, відповідно до якого банк надав боржнику грошові кошти в загальному розмірі 49 025 228,92 грн. з кінцевим строком повернення - 08.11.2013 р.

У зв'язку із неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за Кредитним договором, у боржника утворилась заборгованість у загальному розмірі 55 453 585 (п'ятдесят п'ять мільйонів чотириста п'ятдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 58 копійок, яка складається з: 40 505 855,25 грн. - простроченої заборгованості за кредитом; 554 874,73 грн. - строкової заборгованості за сплатою відсотків; 5 510 653,61 грн. - прострочена заборгованість за сплатою відсотків; 4 688 145,91 грн. - пеня за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 553 599,92 грн. - 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків; 3 640 456,16 грн. - інфляційні втрат за несвоєчасне погашення кредиту та відсотків.

Ліквідатором боржника грошові вимоги банка визнано та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року затверджено реєстр кредиторів боржника та визнано грошові вимоги банку у розмірі 55453585,58 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з поданих ліквідатором балансів підприємства та податкових декларацій боржника за період з 31.03.2014 р. по 30.06.2014 р. вбачається, що реалізовано товар балансовою вартістю 17647 тис. грн., в період з 30.06.2014 р. по 30.09.2014 р. реалізовано товар балансовою вартістю 17193 тис. грн.

Також судами встановлено, що дебіторська заборгованість, яка обліковувалась на балансі підприємства станом на 31.03.2014 р. на загальну суму 33800 тис. грн., та дебіторська заборгованість за товари, які були реалізовані у 2014 році на загальну суму 16966220,0 грн. була відступлена ТОВ "Ніка" згідно договорів про відступлення права вимоги №1У-06/14 від 10.06.2014р., №1У-08/14 від 01.08.2014 р.

Встановивши, що рішення про ліквідацію прийняте засновниками 04.03.2015 р., а погашення дебіторської заборгованості відбулось у 2014 році, тобто до порушення провадження у справі, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визнання недійсними зазначених договорів в порядку ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Так, згідно ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора за наявності певних підстав.

Вказана стаття Закону регулює відносини, що виникли між боржником, кредитором та іншими особами з приводу дій боржника щодо розпорядження своїм майном, вчинені в період до порушення справи про банкрутство або після порушення справи про банкрутство. Вказана стаття визначає підстави оспорювання майнових дій боржника з метою забезпечення зберігання майна в інтересах кредиторів або повернення майна боржника, у разі його вибуття, до ліквідаційної маси.

Однак, крім спеціальних підстав визнання правочину недійсним, передбачених ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статтею 203 ЦК України також встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Отже, за наявності невідповідності правочину вимогам Цивільного та (або) Господарського кодексів України, такий правочин може бути визнаний недійсним в позовному провадженні на підставі норм загального цивільного законодавства.

Таким чином, ліквідатор боржника при виконанні покладених на нього законом обов'язків не обмежений строками, встановленими ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а в разі наявності передбачених законом підстав, не позбавлений права на звернення до суду з позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст.203,215 ЦК України в межах строку позовної давності.

Крім цього, судами попередніх інстанцій було встановлено, що дебіторська заборгованість, яка обліковувалась на балансі підприємства станом на 31.03.2014 р. на загальну суму 33800 тис. грн. та дебіторська заборгованість за товари, які були реалізовані у 2014 році на загальну суму 16966220,0 грн. була відступлена ТОВ "Ніка" згідно договорів про відступлення права вимоги №1У-06/14 від 10.06.2014р., №1У-08/14 від 01.08.2014 р.

Ліквідатором додатково було направлено запити до дебіторів банкрута, на які було отримано відповіді.

Так, листом б/н від 17.06.2016 р. ТОВ "Східна Дистрибуційна Мережа" повідомило про відсутність дебіторської заборгованості перед банкрутом та, що станом на 01.04.2014 р. заборгованість становила 3348830 грн., а не 6697661,18 грн., яку відступлено на користь ТОВ "Ніка". Також ТОВ "ВостокБаТорг" (правонаступник ТОВ "Українська пивна компанія Харків") листом №32-06/16 від 17.06.2016 р., ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Металургмонтаж" листом №10/06 від 10.06.2016 р., ТОВ "Парк Інвест" листом № 47 від 13.06.2016 р., ТОВ "Віста Бренд Компані" №17/06/16-1 від 17.06.2016 р., ТОВ "Нестлє Україна" листом №01-07-14-2016 від 14.06.2016 р. повідомили ліквідатора про відсутність дебіторської заборгованості перед банкрутом. Дебітор ТОВ "Лотос Харків" припинений згідно витягу з Державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців.

У зв'язку з цим суди дійшли висновку про відсутність у боржника будь-якої дебіторської на час ліквідації, а та обставина, що договори відступлення не містять первинних документів, на підставі яких виникло право вимоги, не спричиняє їх недійсність.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до договору про відступлення права вимоги №1У-06/14 від 10.06.2014р. (т. 4, а.с. 125-126) первісний кредитор -ТОВ "Гранд Дистриб'юшн Харків" відступив новому кредитору - ТОВ "Ніка" право вимоги, належне первісному кредитору за договорами:

- поставки №05 від 01.01.2014 (договір №1, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Солана"), відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати в сумі 4585377,01 грн;

- поставки №б/н від 01.10.2012 (договір №2, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Лотос Харьков") відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати в сумі 974956,15 грн;

- поставки № 1/14 від 06.01.2014 (договір №3, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Українська пивна компанія Харьков") відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати в сумі 6823177,14 грн.

За право вимоги новий кредитор повинен сплатити первісному кредитору суму грошових коштів в розмірі 12383510,30 грн.

Відповідно до договору про відступлення права вимоги №1У-08/14 від 01.08.2014 р. (т. 4, а.с. 127-128) первісний кредитор - ТОВ "Гранд Дистриб'юшн Харків" відступив новому кредитору - ТОВ "Ніка" право вимоги, належне первісному кредитору за договорами:

- договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.01.2008, укладений між первісним кредитором та ПП "Саньсун", відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення фінансової допомоги в розмірі 21 346 000,00 грн.,

- договір поставки №8/10/09 від 01.10.2009 (договір №2, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Алфа-Склад"), відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати в сумі 6625012,00 грн;

- поставки №201213 від 20.12.2013 (договір №3, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Східна Дистрибуційна мережа"), відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати поставлених товарів в сумі 3348830,59 грн;

- поставки № 1/14 від 06.01.2014 (договір №4, укладений між первісним кредитором та ТОВ "Українська пивна компанія Харьков") відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги повернення попередньої оплати поставлених товарів в сумі 6794213,07 грн.

За право вимоги новий кредитор повинен сплатити первісному кредитору суму грошових коштів в розмірі 38114055,66 грн.

Відповідно до договору про переведення боргу №110301 від 20.03.2015 (т. 4, а.с. 129-130), укладеного між ТОВ "Нестле Україна" (Кредитор) та ТОВ "ГДХ" (Первісний боржник) та ТОВ "Ніка" (Новий боржник) , ТОВ "Ніка" прийняло на себе борг ТОВ ТОВ "Гранд Дистриб'юшн Харків" перед ТОВ "Нестле Україна", в зв'язку з чим ТОВ "ГДХ" повинно було сплатити ТОВ "Ніка" суму грошових вимог - 50 498 716,47 грн., рівну сумі прийнятого останнім боргу у зобов'язанні, що виникло із договору купівлі-продажу №110172 від 14.12.2012, укладеного між Первісним боржником та Кредитором.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява ТОВ "Ніка" до ТОВ про зарахування зустрічних однорідних вимог (вих.№1 від 31.03.2015р.), відповідно до якої ТОВ "Ніка" проведено залік зустрічних однорідних вимог у зв'язку з наявністю зобов'язань ТОВ "Ніка" перед ТОВ "Гранд Дистриб'юшн Харків" по договорам відступлення права вимоги на суму 50 497 565,96 грн. та зустрічних зобов'язань ТОВ Гранд Дистриб'юшн Харків" перед ТОВ "Ніка" по договору про переведення боргу на загальну суму 50 498 716,47 грн. (т. 4, а.с. 133).

Дійшовши висновку про відсутність у боржника будь-якої дебіторської заборгованості на підставі укладених договорів про відступлення права вимоги №1У-06/14 від 10.06.2014р., №1У-08/14 від 01.08.2014 р. та договору переведення боргу №110301 від 20.03.2015, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили первинні документи щодо зазначених договорів та не звернули уваги на те, що договори поставки №05 від 01.01.2014; поставки №б/н від 01.10.2012, поставки № 1/14 від 06.01.2014, договір №1 про надання поворотної фінансової допомоги від 17.01.2008, договір поставки №8/10/09 від 01.10.2009, поставки №201213 від 20.12.2013, поставки № 1/14 від 06.01.2014 та договір купівлі - договору №110172 від 14.12.2012 в матеріалах справи відсутні.

Аналіз дебіторської заборгованості можливий за наявності господарських договорів, первинної бухгалтерської документації (платіжних доручень, податкових накладних тощо), які повинні знаходитись як у суб'єкта господарювання, так і в податкових органах.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення та оформлений у відповідності до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", оскільки тільки первинні документи, які підтверджують факти здійснення господарських операцій є правовою підставою для бухгалтерського обліку таких операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно ч.1, 2, 3 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, аналізуючи наявність дебіторської заборгованості у боржника, суди попередніх інстанцій повинні були дослідити всі первинні документи, на підставі яких були укладені договори про відступлення права вимоги №1У-06/14 від 10.06.2014р., №1У-08/14 від 01.08.2014 р. та договір про переведення боргу №110301 від 20.03.2015.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Суд, приймаючи рішення про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу і припинення провадження у справі, повинен дослідити та встановити обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність його затвердження, з'ясувати виконання ліквідатором обов'язків, передбачених чинним законодавством.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, висновки судів попередніх інстанцій про те, що ліквідатором ТОВ "Гранд Дистриб'юшн Харків" вчинено всі необхідні заходи щодо розшуку, виявлення та повернення майна, яке належить банкруту для включення його до ліквідаційної маси є передчасними та такими, що не відповідають вимогам закону, оскільки зроблені без повного та всебічного дослідження всіх суттєвих обставин справи, без з'ясування виконання ліквідатором всіх передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заходів щодо проведення ліквідаційної процедури, а тому відсутні законні підстави для затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження по даній справі.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно ч.1 ст.111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до ч.1 ст.111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням вищезазначеного, виходячи із меж перегляду справи касаційною інстанцією, встановлених ст. 111-7 ГПК України, відповідно до яких правова оцінка обставин та достовірності доказів є виключно прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 та ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 прийняті з порушенням норм ст.43 ГПК України, тому підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

При новому розгляді справи суду належить врахувати вищевикладене, повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БТА Банк" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 та ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2016 у справі № 904/7920/15 скасувати.

Справу № 904/7920/15 передати на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Головуючий: Білошкап О.В. Судді:Катеринчук Л.Й. Поліщук В.Ю.