Рішення

від 05.12.2016 по справі 904/10070/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.12.2016р. Справа № 904/10070/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ІНКРІЗ", м. Дніпропетровськ

до Приватного підприємства "Комфорт-Тайм", Дніпропетровськ

про стягнення боргу у сумі 10 108,80 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 30.11.2016р.

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ІНКРІЗ" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить з Приватного підприємства "Комфорт-Тайм" суму основного боргу у розмірі 5 616,00 грн., штраф 10% - 561,60грн., штраф 20% - 1 123,20 грн., штраф 50% - 2 808,00 грн. за договором поставки № 99/16 від 12.07.2016р.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі

У судове засідання представник відповідача не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Від відповідача конверт з ухвалою повернувся на адресу господарського суду з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

При цьому, судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвала суду від 09.11.2016р. була надіслана відповідачу завчасно з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

Слід зазначити, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).

Так, господарський суд прийшов до висновку, що незнаходження відповідача за його адресою реєстрації, що має наслідком неотримання кореспонденції суду про повідомлення щодо часу та місця розгляду даної справи, не може прийматися до уваги судом, оскільки свідчить, що неотримання ухвал суду відповідачем відбулося саме з його вини. Відповідач, у разі незнаходження за його адресою реєстрації, повинен був докласти зусиль про отримання поштових відправлень за цією адресою. Крім того, неотримання ухвал суду відповідачем у вказаному випадку не може бути причиною для порушення законного права позивача на розумний строк розгляду його справи.

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду від 09.11.2016р. була надіслана на адресу відповідача та не отримана відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю адресою реєстрації.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Крім цього, відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, а неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Крім того, представником позивача у судовому засіданні повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював, на підтвердження чого до матеріалів справи долучена виписка по рахунку відповідача.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина 1 статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 0512.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ІНКРІЗ" (далі - Позивач, Постачальник) та Приватним підприємством "Комфорт-Тайм" (далі - Відповідач, Покупець) укладено договір поставки № 99/16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар партіями згідно рахунків та накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов'язується проводити оплату та приймати його на умовах даного договору.

Покупець зобов'язується сповіщати постачальника про свій намір здійснювати чергову закупівлю товару шляхом оформлення замовлення в якому зазначає кількість та асортимент товару. Замовлення передається постачальнику в будь - якій зрозумілій сторонам формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним зв'язком, усно тощо) (п. 2.1. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що постачальник зобов'язується здійснити поставку на протязі 14 днів з моменту підписання «Бланку заявки» покупцем.

Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання сторонами відповідних накладних. Постачальник несе всі ризики загибелі, пошкодження, псування товару тільки до моменту переходу права власності на товар до покупця (п. 3.2. Договору).

Згідно п. 3.3. Договору передача товару постачальником і його приймання покупцем, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної.

Покупець здійснює приймання товару за якістю згідно супровідним документам на товар, за якістю - згідно сертифікату якості виробника (п. 3.5. Договору).

Ціна товару зазначається в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору. (п. 4.1. Договору).

Покупець здійснює оплату у розмірі 100% від вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту отримання товару на склад покупця (п. 5.1. Договору).

Постачальник зобов'язаний передати покупцю товар в погодженому асортименті, кількості та по ціні згідно рахунків, з належно оформленими документами на товар та в терміни, які передбачені умовами даного договору (п.п. 6.1.6.1.1. Договору).

Покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю та якістю в порядку і терміни, установлені даним договором, оформивши при цьому відповідні документи. Оплатити товар в розмірах і терміни, установлені даним договором (п.п. 6.2., 6.2.1., 6.2.2. Договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.16 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання. Якщо ні одна зі сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору письмово не попередить іншу сторону про бажання розірвати договір, то цей договір вважається пролонгованим на той же термін і на тих же умовах (п.п. 8.1., 8.2. Договору).

Як зазначив позивач, на виконання умов договору та за замовленнями покупця ним поставлено відповідачеві товар на суму 5 616,00грн., що підтверджується видатковою накладною № 626 від 09.09.2016р. на суму 5 616,00 грн., яка підписана повноважними представника сторін та скріплена печатками їх підприємств (а.с. 25).

Відповідач не розрахувався за поставлений товар, на підставі чого у нього виникла заборгованість у сумі 5 616,00 грн., що і стало причиною звернення позивача з позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, заборгованість відповідача перед позивачем підтверджується актом звіряння (а.с. 27).

На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 5 616,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф 10% у сумі 561,60грн., штраф 20% - 1 123,20 грн., штраф 50% - 2 808,00 грн.

Відповідно до п. 7.2.1. Договору за порушення термінів розрахунків, передбачених договором, покупець сплачує пеню постачальнику в розмірі 0,5 відсотків від суми не оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної ставки НБУ, а за не оплату більше:

- 10 календарних днів покупець додатково оплачує штраф у розмірі 10% від простроченої суми;

- 15 календарних днів покупець додатково оплачує штраф у розмірі 20% від простроченої суми; .

- 30 календарних днів покупець додатково оплачує штраф у розмірі 50% від простроченої суми.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом, що закріплено в ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 61 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Всупереч цьому умовами договору передбачене потрійне стягнення штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання покупцем, що не узгоджується з приписами ст. 61 Конституції України.

Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 р. у справі №07/238-10.

Таким чином, стягнення з боржника 10% штрафу у сумі 561,60грн., 20% штрафу - 1 123,20 грн. за одне й те саме правопорушення суперечить чинному законодавству України, а тому не підлягає задоволенню.

Нарахування Позивачем 50% штрафу у сумі 2 808,00 грн. за прострочення оплати товару більше 30 календарних днів є правомірним, обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 5 616,00 грн. та 50% штрафу - 2 808,00 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Комфорт-Тайм" (49000, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 36727873) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ІНКРІЗ" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Терпигорева, буд. 1, код ЄДРПОУ 39995295) суму основного боргу у розмірі 5 616,00 грн. (п'ять тисяч шістсот шістнадцять грн. 00 коп.), 50% штрафу - 2 808,00 грн. (дві тисячі вісімсот вісім грн. 00 коп.), витрати по сплаті судового збору - 1 148,33 грн. (одна тисяча сто сорок вісім грн. 33 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 09.12.2016р.

Суддя ОСОБА_2