Рішення

від 07.12.2016 по справі 904/9531/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2016 Справа № 904/9531/16

За позовом комунального підприємства Кам'янської міської ради "ТЕПЛОМЕРЕЖІ", м.Кам'янське, Дніпропетровська область

до Житлово-будівельний кооператив № 26, м.Кам'янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором №22т від 23.05.2011р. про відпуск теплової енергії

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність № 00.01.0201 від 25.10.16р.;

від відповідача: керівник ОСОБА_2

СУТЬ СПОРУ:

19.10.2016 комунальне підприємство "Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа", м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до житлово-будівельного кооперативу №26, м.Кам'янське, Дніпропетровська область (далі по тексту - відповідач) про стягнення 138641,67грн. основної заборгованості; 457,17грн. пені.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

За результатами розгляду позовної заяви від 09.10.2016 за вих.№00.01.2543 ухвалою суду від 21.10.2016 порушено провадження по справі та призначено слухання на 10.11.2016.

Суд розгляд справи відкладав з 10.11.2016 на 06.12.2016, у зв'язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

Ухвалою від 10.11.2016 здійснено заміну позивача з комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" на комунальне підприємство Кам'янської міської ради "Тепломережі".

Суд оголошував перерву з 06.12.2016 до 07.12.2016.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.12.2016.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 06.12.2016.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.12.2016 сторонам, які беруть участь у розгляді справи, роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, в тому числі заявляти відводи. Відводи не заявлені.

Інших усних та письмових заяв і клопотань не заявлено.

Господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні в повному обсязі.

Повноважний представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, згідно наданого відзиву на позов.

Суд заслухав пояснення представників сторін щодо предмету позову.

В судовому засіданні дослідженні надані сторонами та наявні в матеріалах справи докази.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судом враховано. В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97-ВР). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

В силу вимог статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.12.2016 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

23.05.2011 між комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (далі по тексту - позивач, постачальник) та житлово-будівельним кооперативом №26 (далі по тексту - відповідач, споживач) укладено договір №22Т про відпуск теплової енергії (далі по тексту - договір, 16.03.2015 переукладений на тих самих умовах).

Відповідно до умов пункту 1.1 договору його предметом є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені в цьому договорі.

Пунктом 2.2 договору визначено, що постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДБН по об'єктах споживача, згідно адрес: пр.Аношкіна, 28; Джерело - ДТЕЦ.

Пунктом 2.3 договору визначено, що облік відпущеної теплової енергії проводиться розрахунковим способом.

Розділом 3 договору визначено права та обов'язки сторін. Серед інших на відповідача покладено обов'язок вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору розрахунки за т/е, що споживається проводяться в грошовій формі відповідно до тарифів встановлених рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради (Облдержадміністрацією), або в іншій формі згідно з чинним законодавством. Постанова НКРЕ від 14.12.2010 №1857. Тариф за 1 Гкал складає 273,89грн. з ПДВ.

Інформація про зміну тарифів доводиться до споживача через засоби масової інформації і не є підставою для переукладення договорів. Постачальник має право примінити нові узгоджені тарифи без додаткової згоди із споживачем.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця.

Споживач на протязі розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної в договорі місячної кількості т/е, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця.

За несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

Споживач щомісячно зобов'язаний проводити звірку розрахунку за т/е в бухгалтерії постачальника, у разі невиконання звірки на протязі кварталу сума боргу нараховується в безспірному порядку.

Пунктом 5.2 договору визначено, що всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу.

Двосторонній акт про постачання т/е споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі неповернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої т/е вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та діє до 23.05.2012, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін (пункт 9.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач здійснював поставку відповідачу теплової енергії в період з лютого 2013 року по березень 2016 року на загальну суму 230844,94грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії за вказаний період, які частково підписані представником відповідача та засвідчені печаткою відповідача, а решта не заперечувалися, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок, що акти погоджені та прийняті, а саме:

за лютий 2013 року - ОСОБА_1 №А.2-5215 про постачання теплової енергії на суму 9647,60грн. (а.с.26);

за березень 2013 року - ОСОБА_1 №А.3-4237 про постачання теплової енергії на суму 9647,60грн. (а.с.34);

за квітень 2013 року - ОСОБА_1 №А.4-5689 про постачання теплової енергії на суму 2894,28грн. (а.с.34);

за жовтень 2013 року - ОСОБА_1 №А.10-2520 про постачання теплової енергії на суму 8781,22грн. (а.с.33);

за листопад 2013 року - ОСОБА_1 №А.11-6417 про постачання теплової енергії на суму 9386,80грн. (а.с.33);

за грудень 2013 року - ОСОБА_1 №А.12-8758 про постачання теплової енергії на суму 9386,80грн. (а.с.32);

за січень 2014 року - ОСОБА_1 №А.1-005501 про постачання теплової енергії на суму 9386,80грн. (а.с.32);

за лютий 2014 року - ОСОБА_1 №2-000343 про постачання теплової енергії на суму 9386,80грн. (а.с.31);

за березень 2014 року - ОСОБА_1 №3-00601 про постачання теплової енергії на суму 7872,82грн. (а.с.31);

за жовтень 2014 року - ОСОБА_1 №10-0001305 про постачання теплової енергії на суму 1306,30грн. (а.с.30);

за листопад 2014 року - ОСОБА_1 №11-0001553 про постачання теплової енергії на суму 13498,40грн. (а.с.30);

за грудня 2014 року - ОСОБА_1 №12-0О02713 про постачання теплової енергії на суму 13498,40грн. (а.с.29);

за січень 2015 року - ОСОБА_1 №1-00000308 про постачання теплової енергії на суму 13498,40грн. (а.с.29);

за лютий 2015 року - ОСОБА_1 №2-00000574 про постачання теплової енергії на суму 13498,40грн. (а.с.28);

за березень 2015 року - ОСОБА_1 №3-00001332 про постачання теплової енергії на суму 13498,40грн. (а.с.28);

за квітень 2015 року - ОСОБА_1 №4-00001901 про постачання теплової енергії на суму 7242,59грн. (а.с.27).

за листопад 2015 року - ОСОБА_1 №11-0002736 про постачання теплової енергії на суму 17599,16грн. (а.с.22).

за грудень 2015 року - ОСОБА_1 №12-0003557 про постачання теплової енергії на суму 20961,65грн. (а.с.23).

за січень 2016 року - ОСОБА_1 №1-00003769 про постачання теплової енергії на суму 19313,99грн. (а.с.24).

за лютий 2016 року - ОСОБА_1 №2-00004304 про постачання теплової енергії на суму 10518,26грн. (а.с.25).

за березень 2016 року - ОСОБА_1 №3-00001901 про постачання теплової енергії на суму 10020,27грн. (а.с.27).

Позивач звертає увагу суду, що супровідним листом за вих.№00.09.0940/1 від 23.08.2016р. на адресу відповідача були направлені акти про постачання теплової енергії за спірний період, однак досі не повернулися від відповідача, у зв'язку з чим обґрунтованим є висновок, що вони відповідачем прийняті та погоджені.

Враховуючи, що відповідач в установлений договором строк не розрахувався з позивачем за теплову енергію в повному обсязі, а погасив заборгованість лише частково у розмірі 92203,27грн. позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на користь позивача 138641,67грн. основного боргу.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив на позов і просить суд не стягувати з відповідача заборгованість, яка перевищує трирічний строк позовної давності.

Відповідач вказує, що дані з лютого 2013 року по жовтень 2016 року - період у три роки та 8 місяців.

За період з лютого 2013 року по 31 грудня 2014 року відповідач сплачував за теплопостачання згідно договору, а позивач дані не врахував.

В 2013 році відповідач сплатив суму 16500,00грн.

В 2014 році 34100,00грн.

Просить суд застосувати трирічний строк позовної давності.

Згідно з частиною другою статті 4 3 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів та заслухавши повноважних представників позивача та відповідача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача у розмірі 138641,67грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Доказів оплати теплової енергії в сумі 138641,67грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, відповідач не спростував.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися часткове погашення самим боржником основного боргу.

Господарський суд вважає, що відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача, оскільки до дій які свідчать про визнання боргу можуть відноситися підписання представниками сторін акту взаємних розрахунків на суму 138641,67грн.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 Цивільного кодексу України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог зокрема про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Статтею 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності господарський суд за результатами огляду підписаних позивачем та відповідачем актів звірки станом на 09.09.2016 та на 09.11.2016 (а.с.64), довідки позивача від 24.11.2016 за №00.09.1363/1 констатує, що відповідач частково здійснював оплати за період з лютого 2013 року по березень 2016 року і у 2015 році, і у 2016 році.

Частково здійснюючи оплату отриманої від позивача теплової енергії відповідач фактично визнавав борг та переривав позовну давність.

Отже, строк позовної давності за вимогами по оплаті теплової енергії за період з лютого 2013 року по березень 2016 року не пропущено та підстави для застосування строку позовної давності відсутні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Як встановлено пунктом 5.1 договору за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.

На підставі пункту 5.1. договору позивачем була нарахована пеня у розмірі 457,17грн., розрахунок якої судом перевірений та визнаний вірним, а вимога є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Господарський суд наголошує, що пеня, згідно розгорнутого розрахунку наданого позивачем через канцелярію суду 07.12.2016 нарахована за прострочення оплати за листопад 2015 року - ОСОБА_1 №11-0002736 про постачання теплової енергії на суму 17599,16грн. (а.с.22) за період з 21.12.2015 по 01.03.2016; за грудень 2015 року - ОСОБА_1 №12-0003557 про постачання теплової енергії на суму 20961,65грн. (а.с.23) за період з 21.01.2016 по 01.03.2016; за січень 2016 року - ОСОБА_1 №1-00003769 про постачання теплової енергії на суму 19313,99грн. (а.с.24) за період з 21.02.2016 по 01.03.2016.

На підставі вищевикладеного, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір при задоволенні позову покладається на відповідача.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2086,48грн.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 218, 231, 232, 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з житлово-будівельного кооперативу №26 (51921, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, пр.Аношкіна, 28; ідентифікаційний код 23643315) на користь комунального підприємства Кам'янської міської ради "Тепломережі" (51914, Дніпропетровська область, м.Кам'янське, вул.Тритузна, 168; ідентифікаційний код 03342573) 138641,67грн. (сто тридцять вісім тисяч шістсот сорок одна грн. 67 коп.) основної заборгованості; 457,17грн. (чотириста п'ятдесят сім грн. 17 коп.) пені; 2086,48грн. (дві тисячі вісімдесят шість грн. 48 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

09.12.2016

Суддя ОСОБА_3