Рішення

від 07.12.2016 по справі 910/20688/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016Справа №910/20688/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СІАЙТІ Логістик» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮДІС» простягнення 21 415,27 грн. Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Андрієнко Т.Є. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІАЙТІ Логістик» (надалі - ТОВ «СІАЙТІ Логістик») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮДІС» (надалі - ТОВ «ТД ЮДІС») про стягнення 21 415,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №СЛ-0010302 від 01.03.2012 р. позивач поставив товар, а відповідач зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 9 959,36 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 725,24 грн., 3% річних у розмірі 1 116,54 грн. та інфляційних у розмірі 9 614,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.11.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 07.12.2016 р.

Представник позивача в судове засідання з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103040889330.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.03.2012 р. між - ТОВ «СІАЙТІ Логістик» (постачальник) та ТОВ «ТД ЮДІС» (покупець) був укладений договір поставки №СЛ-0010302 (надалі - «Договір»), за змістом п. 1 якого постачальник зобов'язується передати в погоджені строки (строк) другій стороні - покупцеві тару різного асортименту (товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 2 Договору ціна товару остаточно узгоджується та вказується сторонами у видаткові накладній на поставку товару. Зміна остаточно узгодженої ціни товару після його передачі покупцю не допускається. Покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому товару не пізніше 3 робочих днів з дати поставки даної партії товару. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах постачальника в цьому договорі.

Пунктом 3 Договору сторонами передбачено, що передача товару від постачальника покупцеві здійснюється за видатковою накладною та оформлено. Покупцем відповідним чином довіреністю на одержання товару.

Відповідно до п. 9 Договору в редакції додаткової угоди №22/12/14 від 22.12.2014 р. цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2017 р.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 48 695,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0190901 від 19.09.2012 р.

Відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 38 735,64 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків на 17.12.2012 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 9 959,36 грн.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видатковою накладною №РН-0190901 від 19.09.2012 р.) підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору на суму 48 695,00 грн.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2 Договору покупець повинен сплатити відповідну партію відвантаженого йому товару не пізніше 3 робочих днів з дати поставки даної партії товару.

Відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар на суму 38 735,64 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків на 17.12.2012 р.

За таких обставин, враховуючи умови Договору та часткову оплату відповідачем поставленого товару, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача за поставлений товар становить 9 959,36 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ «ТД ЮДІС» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «СІАЙТІ Логістик» про стягнення з ТОВ «ТД ЮДІС» заборгованості у розмірі 9 959,36 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 725,24 грн., 3% річних у розмірі 1 116,54 грн. та інфляційних у розмірі 9 614,13 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 16.02.2013 р. по 10.11.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Суд відзначає, що умовами Договору та Додаткових угод відповідальності ТОВ «ТД ЮДІС» у вигляді нарахування пені за порушення строків оплати поставленого товару не встановлено, а чинним законодавством України не визначений розмір штрафних санкцій за порушення грошових зобов'язань за вказаними правовідносинами.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 р. пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Більш того, відповідно до ст. 547 та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається, судом не встановлено та сторонами не доведено укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення пені, нарахованої позивачем.

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань є неустойка (ч. 1 ст. 546, ч.ч. 1.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, чинне цивільне законодавство не передбачає можливість забезпечення виконання грошових зобов'язань, що виникли між сторонами, шляхом позадоговірного встановлення пені, а договірні відносини між сторонами з цього приводу відсутні.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 24.03.2015 р. у справі №916/4205/14.

Таким чином, підстави для стягнення пені відсутні.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1 116,54 грн. та інфляційних у розмірі 9 614,13 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «ТД ЮДІС» на користь ТОВ «СІАЙТІ Логістик» заборгованості у розмірі 9 959,36 грн., 3% річних у розмірі 1 116,54 грн. та інфляційних у розмірі 9 614,13 грн.

В іншій частині (пеня у розмірі 725,24 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІАЙТІ Логістик» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ЮДІС» (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 21, оф. 216; ідентифікаційний код 33940261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІАЙТІ Логістик» (02225, м. Київ, вул. Радунська, 3; ідентифікаційний код 37415287) заборгованість у розмірі 9 959 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 36 коп., 3% річних у розмірі 1 116 (одна тисяча сто шістнадцять) грн. 54 коп., інфляційні у розмірі 9 614 (дев'ять тисяч шістсот чотирнадцять) грн. 13 коп. та судовий збір у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 33 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.12.2016 р.

Суддя В.П. Босий