Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/18897/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/18897/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ"

до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД"

про стягнення 177 613,81 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Жданов І.В., Пальчик М.М. (довіреність б/н від 12.10.2016)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (відповідач) про стягнення 177 913,81 грн. заборгованості за договором №29/02/2016-ОЯ від 29.02.2016 про надання послуг охорони об'єкту, з яких: 167 593,55 грн. - сума основного боргу; 1 640,56 грн. - 3% річних; 8 679,70 грн. - пеня.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором №29/02/2016-ОЯ від 29.02.2016 в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 порушено провадження у справі № 910/18897/16 та призначено її до розгляду на 17.11.2016.

17.11.2016 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 17.11.2016 з'явились представники позивача, надали пояснення щодо обставин справи та документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2016 розгляд справи №910/18897/16 відкладено на 06.12.2016 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 06.12.2016 з'явились представники позивача, надали суду пояснення по суті позовних вимог та заяву про зменшення розміру позовних вимог, просили суд її задовольнити

У поданій заяві позивач просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ" суму основного боргу - 167293,55 грн., суму пені -8 679,70 грн., 3 % річних -1640,56 грн., а разом - 177613,81 грн.

Згідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до розгляду, у зв'язку з чим, позовні вимоги розглядаються в її редакції та відповідно має місце нова ціна позову.

У судовому засіданні 06.12.2016 представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

В судове засідання 06.12.2016 представник відповідача не з'явився, витребуваних документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а відтак, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.02.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ (далі - охорона фірма) та Приватним акціонерним товариством "АЕРОБУД" (далі - замовник) укладено договір №29/02/2016-ОЯ про надання послуг з охорони об'єкту (далі - Договір).

Відповідно до п.п. 2.1, 1.1., в порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник доручає, а охорона фірма зобов'язується власними силами та засобами надати замовнику послуги з організації та забезпечення охорони об'єкту 1 ( промислова база, що на підставі права власності належить замовнику, знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, пр. Московський, 16А) та об'єкту 2 (промислова база, що на підставі права власності належить замовнику, знаходиться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, 4 ) та здійснення контрольно-перепусткового режиму на об'єктах, а замовник в свою чергу зобов'язується прийняти надані охоронною фірмою послуги з охорони об'єкту 1 та об'єкту 2 та сплатити їх вартість в порядку та на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору, охоронна фірма приймає об'єкт 1 та об'єкт 2 під охорону 01.03.2016 о 08:00 год, про що сторони підписують Акти приймання-передачі об'єктів під охорону.

Відповідно до п. 5.1. Договору, щомісячна вартість послуг охоронної фірми по здійсненню охорони об'єкту 1 та об'єкту 2 за цим договором узгоджена між сторонами у протоколі погодження договірної ціни, який є додатком № 1 до Договору, його невід'ємною частиною.

Протоколом погодження розміру вартості послуг з охорони (додаток №1) сторонами встановлено, що щомісячна вартість послуг охорони за Договором становить 35400,00 грн. в т.ч. ПДВ 5900,00 грн.

Положеннями п. 5.3 Договору встановлено, що охоронна фірма розпочинає нарахування послуг з охорони об'єкту 1 та об'єкту 2 з дня підписання уповноваженими представниками сторін актів приймання-передачі об'єктів під охорону.

В пункті 5.4. Договору сторони погодили, що фактичне надання охороною фірмою послуг за цим договором фіксуються сторонами у щомісячних двосторонніх актах прийому - передачі наданих послуг. Обов'язок по складанню та передачі замовнику на підписання актів покладається на охорону фірму. Охоронна фірма передає акти на затвердження (в 2-х примірниках) замовнику щомісячно, не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п. 5.5. Договору, оплата за договором здійснюється в грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі, та проводиться замовником на поточний рахунок охоронної фірми щомісячно, на підставі акту виконаних робіт, не пізніше 10-го числа наступного місяця за розрахунковим.

В пункті 6.8. Договору сторонами погоджено, що у разі несвоєчасної оплати замовником послуг охоронної фірми, замовник сплачує на користь охоронної фірми пеню, в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості, за кожен день прострочення.

01.03.2016 між сторонами складено та підписано Акти про виставлення постів охорони на об'єкті 1 та об'єкті 2.

З матеріалів справи вбачається, що у період з березня 2016 року по серпень 2016 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 184993,55 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020 від 31.03.2016 на суму 35 400,00 грн., №ОУ-0000036 від 30.04.2016 на суму 35 400,00 грн., №ОУ-0000042 від 31.05.2016 на суму 35 400,00 грн., №ОУ-0000054 від 30.6.2016 на суму 35 400,00 грн., №ОУ-0000072 від 31.07.2016 на суму 35 400,00 грн., №ОУ-0000077 від 08.08.2016 на суму 7 993,55 грн.

Проте, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, вчасно та у повному обсязі не оплатив надані позивачем послуги, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача 167 293,55 грн. заборгованості, а також пеню та 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом, у період з березня 2016 року по серпень 2016 року позивач надав відповідачу послуги з охорони на загальну суму 184993,55 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000020, №ОУ-0000036, №ОУ-0000042, №ОУ-0000054, №ОУ-0000072, №ОУ-0000077, які підписані представника сторін без зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату послуг №СФ-0000015 від 31.03.2016, № СФ-0000023 від 29.04.2016, № СФ-0000032 від 31.05.2016, № СФ-0000040 від 30.06.2016, № СФ-0000053 від 29.07.2016, №СФ-0000055 від 08.08.2016.

Однак, всупереч умов Договору, відповідач лише частково розрахувався за надані послуги на суму 17 700,00 грн.

Таким чином, враховуючи часткову оплату, здійснену відповідачем, розмір заборгованості відповідача за договором №29/02/2016-ОЯ складає 167 293,55 грн.

Згідно із п. 5.4. Договору, сторони погодили, що оплата послуг позивача здійснюється відповідачем не пізніше десятого числа місяця наступного за звітним.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором №29/02/2016-ОЯ на надання послуг з охорони від 29.02.2016 у розмірі 167 293,55 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, то позовні вимоги про стягнення 167 293,55 грн. заборгованості визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 8679,70 грн. пені та 1640,56 грн. 3% річних .

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 6.8 Договору.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 8679,70 грн. пені.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розрахунки 3% річних також є вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1640,56 грн. 3% річних.

З огляду на вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 33-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "АЕРОБУД" (03148, м. Київ, вул. Пшенична, будинок 4, код 21598792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЯРЛ" (03028, м. Київ, вул. Стратегічне шосе, будинок 16, код 34715342) суму основного боргу у розмірі 167 293,55 грн., пеню у розмірі 8679,70 грн., 3% річних у розмір 1640,56 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2664,21 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 09.12.2016.

Суддя С.О. Турчин