Рішення

від 06.12.2016 по справі 910/19926/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016Справа №910/19926/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» простягнення 4926 грн. 87 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Телегін Д.В. - представник за довіреністю № 91/2016/10/17-21 від 17.10.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.11.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» про стягнення 6259 грн. 36 коп., з яких 2838 грн. 22 коп. основного боргу, 496 грн. 42 коп. пені, 601 грн. 38 коп. 3% річних та 2323 грн. 35 коп. інфляційних втрат.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення норм законодавства та укладеного між сторонами Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 не у повному обсязі здійснив оплату за спожиту у період з серпня 2015 року по січень 2016 року електричну енергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2838 грн. 22 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 496 грн. 42 коп. за період з 01.04.2016 по 30.09.2016, 3% річних у розмірі 601 грн. 38 коп. та інфляційні втрати у розмірі 2323 грн. 35 коп. за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 порушено провадження у справі № 910/19926/16 та розгляд справи призначено на 22.11.2016.

21.11.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2838 грн. 22 коп., пеню у розмірі 496 грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 607 грн. 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 985 грн. 09 коп., що разом становить 4926 грн. 87 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

У судовому засіданні 06.12.2016, розглянувши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18 визначено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, та одночасно заявою про збільшення позовних вимог в частині 3% річних.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява про уточнення позовних вимог (по суті, заява про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та заява про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат) підписана представником позивача, який відповідно до довіреності не обмежений у праві зменшувати та збільшувати позовні вимоги, позивачем надано суду докази направлення відповідачу вказаної заяви, суд приймає подану позивачем заяву як заяву про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та про зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат, у зв'язку з чим розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 4926 грн. 87 коп., а саме 2838 грн. 22 коп. основного боргу, 496 грн. 42 коп. пені, 607 грн. 14 коп. 3% річних та 985 грн. 09 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача у судовому засіданні 06.12.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог (про зменшення та збільшення позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 06.12.2016 не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001637455 від 02.11.2016, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з вибуттям адресата та поштовим конвертом, в якому надсилалась поштова кореспонденція.

Крім того, ухвала про порушення провадження у справі № 910/19926/16 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1001637455 від 02.11.2016, та була повернута на адресу суду, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою відділення поштового зв'язку про повернення поштового відправлення у зв'язку з вибуттям адресата та поштовим конвертом, в якому надсилалась поштова кореспонденція.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 06.12.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2003 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (електропостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (споживач) укладено Договір № 321604 про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого електропостачальна організація зобов'язується постачати електричну енергію відповідно до умов цього договору, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені договором та додатками до нього, які є невід'ємною частиною.

Відповідно до cтатуту Публічного акціонерного товариства «Київенерго», затвердженого загальними зборами акціонерів Акціонерної енергопостачальної організації «Київенерго» (протокол № 2/2013 від 22.04.2013), Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» перейменована у Публічне акціонерне товариство «Київенерго» у відповідності до вимог та положень Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (копія витягу зі Статуту долучена позивачем у судовому засіданні 22.06.2015).

Відповідно до п. 2.1 Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 електропостачальна організація зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції споживачу в межах дозволеної до використання потужності; згідно з величинами постачання електроенергії за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання споживачем ПКЕЕ та ПУЕ; згідно з категорійностю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 споживач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифів.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 споживач зобов'язаний для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за установленою формою до електропостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (Додаток № 4), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Відповідно до п. 8.5 Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк др. 31 грудня поточного року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії жодною з сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд.

Відповідно до п.п. 1, 2 Додатку № 2Д до Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) розрахунковий період починається з 0 год 00 хв 1 числа кожного місяця та закінчується о 0 год 00 хв 1 числа місяця, наступного за звітним; споживач знімає показання лічильників 20 числа кожного місяця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу та договором про надання комунальних послуг.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання , централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003, поставивши відповідачу у період з 01.08.2015 по 31.01.2016 електроенергію на загальну суму 418148 грн. 19 коп., що підтверджується актами про використану електричну енергію за період з серпня 2015 року по січень 2016 року (із зазначенням обсягів спожитої відповідачем електричної енергії у вказаний період) та актами прийняття-передачі товарної продукції, а саме: актом № 321604/8/1 прийняття-передачі товарної продукції за серпень 2015 року на суму 48876 грн. 74 коп., актом № 321604/90/1 прийняття-передачі товарної продукції за вересень 2015 року на суму 73836 грн. 82 коп., актом № 321604/10/1 прийняття-передавання товарної продукції за жовтень 2015 року на суму 72515 грн. 63 коп., актом № 321604/11/1 прийняття-передавання товарної продукції за листопад 2015 року на суму 69866 грн. 90 коп., актом № 321604/12/1 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2015 року на суму 75244 грн. 30 коп., актом № 321604/12/кор1 прийняття-передавання товарної продукції за грудень 2015 року на суму - 2705 грн. 48 коп. (коригування), актом № 321604/1/1 прийняття-передавання товарної продукції за січень 2016 року на суму 80513 грн. 28 коп. (вказані акти приймання-передавання товарної продукції підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача і відповідача).

Крім того, обсяги та розмір спожитої відповідачем електричної енергії у спірному періоді (серпень 2015 року - січень 2016 року) відображено у долучених позивачем до матеріалів справи рахунках на оплату, що виставлялись відповідачу для здійснення оплат, та у довідці Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» за спожиту електричну енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5 Додатку № 2Д до Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період, один раз за фактичними показаннями споживання електричної енергії до 15 числа місяця, наступного після розрахункового. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок. Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальною сумою споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної електроенергії. Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.

Таким чином, відповідач повинен був здійснювати оплату за спожиту електричну енергію у строк до 15 числа місяця, наступного після розрахункового.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копію Додатку 2Д до Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003, який укладений сторонами 11.09.2006 (в якому визначено строк виконання відповідачем обов'язку з оплати вартості спожитої електроенергії - до 15 числа місяця, наступного після розрахункового) та копію Додатку № 4 до вказаного договору, який укладено сторонами 29.08.2003 (строк оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії - до 25-го числа розрахункового місяця).

З огляду на те, що Додаток № 2Д до Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) був укладений сторонами пізніше за Додаток № 4 - а саме 11.09.2006, суд дійшов висновку, що свій обов'язок з оплати вартості спожитої електричної енергії у спірному періоді (з серпні 2015 року по січень 2016 року) відповідач повинен був виконувати у строки, встановлені саме у Додатку № 2Д до вказаного договору, тобто до 15 числа місяця, наступного після розрахункового, про що також зазначає позивач у письмових поясненнях, поданих до суду 23.11.2016.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав свій обов'язок зі сплати за спожиту електричну енергію, сплативши позивачу грошові кошти у розмірі 415309 грн. 97 коп. , що відображено у долученій позивачем до матеріалів справи довідці про надходження коштів від Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс», у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 2838 грн. 22 коп ., що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 2838 грн. 22 коп.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» у розмірі 2838 грн. 22 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» суми основного боргу у розмірі 2838 грн. 22 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 496 грн. 42 коп. за період з 01.04.2016 по 30.09.2016.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.1 Договору № 321604 про постачання електричної енергії від 29.08.2003 за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує електропостачальній організації пеню у розмірі 0,75% за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. Сума пені визначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» пені у розмірі 496 грн. 42 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 607 грн 14 коп. та інфляційні втрати у розмірі 985 грн. 09 коп. (в редакції заяви про збільшення позовних вимог в частині 3% річних та зменшення позовних вимог в частині інфляційних втрат) за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» 3% річних у розмірі 607 грн. 14 коп. та інфляційних втрат у розмірі 985 грн. 09 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житловик-Плюс» (03028, м. Київ, вул. Малокитаївська, буд. 7-А; ідентифікаційний код: 32374917) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 2838 (дві тисячі вісімсот тридцять вісім) грн. 22 коп., пеню у розмірі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн. 42 коп., 3% річних у розмірі 607 (шістсот сім) грн. 14 коп., інфляційні втрати у розмірі 985 (дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн. 09 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 09.12.2016

Суддя І.М. Отрош