Рішення

від 05.12.2016 по справі 916/2642/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" грудня 2016 р.Справа № 916/2642/16

За позовом Приватного підприємства "ОСОБА_1 Квінт- ССД";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЗАВОД НАТУРАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ"

про стягнення 881224,33 гривень

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за дорученням /в режимі відеоконференції/;

Від відповідача: ОСОБА_4 - за дорученням;

Суть спору: Приватне підприємство „ОСОБА_1 Квінт-ССДВ» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЗАВОД НАТУРАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ" 827967,37 гривень основної заборгованості, 3878,97 гривень - 3% річних, 11636,91 гривень - збитків по сплаті процентів та 37741,08 гривень збитків від курсової різниці.

Ухвалою суду від 26 вересня 2016 року порушено провадження у справі №916/2642/16 та призначено до розгляду на 10 жовтня 2016 року.

10.10.2016 року відповідачем надано заяву про доручення документів до матеріалів справи та відзив на позовну заяву які судом залучено до матеріалів справи та у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, у судовому засіданні відповідно до ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.11.2016 року.

У судовому засіданні 14.11.2016 року представниками сторін надано акти звірки взаєморозрахунків на загальну суму заборгованості 790 000 гривень, які судом оглянуті та залучені до матеріалів справи.

Позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 790 000 грн заборгованості, 7010,80 грн., 3%річних, 34494,80 грн. збитків від інфляції, 21090,03 грн. збитків по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 26853,12 грн збитків від курсової різниці, яку судом прийнято до розгляду.

14.11.2016 року представник відповідача звернувся з заявою про відстрочення виконання рішення суду, яку судом відхилено.

У судовому засіданні відповідно до ст.. 77 ГПК України оголошено перерву до 28.11.2016 року.

25.11.2016 року позивачем надано заперечення на відзив відповідача, які судом залучено до матеріалів справи.

В процесі розгляду справи по суті представник відповідача звернувся до суду з клопотанням від 28 листопада 2016 року про продовження строку розгляду справи, яке судом задоволено, продовжено строк розгляду справи до 12 грудня 2016 року, розгляд справи призначено на 05 грудня 2016 року.

29 листопада 2016 року за вх.№ГСОО 2-6320/16 від Приватного підприємства "ОСОБА_1 Квінт- ССД" надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, відповідно до якого останній просить суд забезпечити участь його представника у справі № 916/2642/16 в судовому засіданні. Вказаним клопотанням представник просить доручити проведення відеоконференції господарському суду Миколаївської області.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилається на те, що представник позивача 05 грудня 2016 року занятий в інших судових засіданнях, що розглядатимуться у м. Миколаєві, по господарській справі №95/1206/16, що перешкоджає явці в судове засідання до м. Одеси. У зв'язку з чим позивач зацікавлений щоб судове засідання відбулося, та просить суд забезпечити можливість його присутності у вищевказаному судовому засідання шляхом забезпечення проведення відео конференції.

Вказане клопотання Приватного підприємства "ОСОБА_1 Квінт-ССД" задоволено, призачити розгляд справи в режимі відеоконференції на 05.12.2016 року в режимі відео конференції.

Представник позивача у судове засідання з'явився до господарського суду Миколаївської області в режимі відеоконференції - вимоги викладені в заяві про уточнення позовних вимог підтримує та просить суд задовольнити у повному обсязі .

Представник відповідача у судове засідання з'явився, вимоги позивача визнає частково лише в сумі основного боргу, в решті вимог просить суд у задоволені позову відмовити з відстав викладених у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні за участю представників сторін (позивач в режимі відео конференції) оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, суд встановив:

20 липня 2016 року між ПП „ОСОБА_1 - ССД (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЗАВОД НАТУРАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ" (надалі - покупець) був укладений договір поставки №20/07-2016 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язаний оплатити та прийняти Товар, а саме - насіння льону.

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2., всі платежі за даним Договором Покупець здійснює виключно в національній валюті України та в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата за поставлений Товар повинна проводитись по факту розвантаження на складі Покупця на умовах 100% від вартості замовленого Товару протягом 5 банківських днів з моменту поставки.

Пунктами 3.1., 3.2. та 3.3 передбачено, поставка товару здійснюється транспортом та за рахунок Постачальника на склад Покупця. Поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів „Інкотермс 2010В» , товар вважається поставленим з моменту розвантаження на складі Покупця. Право власності та ризики випадкової втрати або пошкодження Товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі права власності відповідно до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору, товар поставляється товарними партіями, розмір та ціна яких визначається у відповідності з узгодженою заявкою покупця.

За невиконання або неналежне виконання зобов'язань взятих на себе за данним Договором, винна Сторона несе відповідальність у відповідності до чинного законодавства України - п. 6.1 Договору.

Договір набуває чинності в момент підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2016 року., але в будь якому разі до моменту виконання Сторонами прийнятих на себе за цим Договором зобов'язань.

Позивач, умови договору виконав у повному обсязі, здійснив поставки товару - насіння льону в загальній кількості 93,03 тони вартістю 827967,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №000013 від 22.07.2016 року.

Товар був поставлений Продавцем на склад Покупця згідно з товарно-транспортними накладними №099877 від 21.07.2016 (22,880т), №099878 від 21.07.2016 (24,740 т), №099879 від 21.07.2016 (22,100 т), №099880 від 21.07.2016 (23,960 т) та прийнятий покупцем за кількістю та якістю згідно з умовами договору.

Відповідач, всупереч умов договору свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість за договором в сумі 827967,37 гривень.

14 листопада 2016 року, позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 790 000 грн заборгованості, 7010,80 грн., 3%річних, 34494,80 грн. збитків від інфляції, 21090,03 грн. збитків по сплаті процентів за користування кредитними коштами та 26853,12 грн збитків від курсової різниці.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Так, у п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір.

Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України є договір.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Водночас, вимогами ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін, а в силу вимог ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач, умови договору виконав у повному обсязі, здійснив поставки товару - насіння льону в загальній кількості 93,03 тони вартістю 827967,37 грн., що підтверджується видатковою накладною №000013 від 22.07.2016 року.

Товар був поставлений Продавцем на склад Покупця згідно з товарно-транспортними накладними №099877 від 21.07.2016 (22,880т), №099878 від 21.07.2016 (24,740 т), №099879 від 21.07.2016 (22,100 т), №099880 від 21.07.2016 (23,960 т) та прийнятий покупцем за кількістю та якістю згідно з умовами договору.

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав неналежним чином, здійснив лише часткову оплату в сумі 37967,37 грн.

Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем складає 790000 гривень.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Такі ж самі положення містяться й у ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, за якими зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Враховуючи, що наявність заборгованості за договором у сумі 790000 гривень підтверджується матеріалами справи, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в цій частині.

Щодо вимог про стягнення 3 %річних та інфляційних суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 526, ст. 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахувань 3% річних та інфляційних, приходить висновку про його правильність та стягує заявлену суму річних в розмірі 7010,80 гривень та інфляційних втрат в розмірі 34494,80 гривень з відповідача на користь позивача.

Щодо збитків по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами та збитків від курсової різниці суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено Договір про відкриття кредитної лінії №501.45295/FW501.979 від 25.02.2016 року, заздалегідь до укладення договору поставки - 20.07.2016 року, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення з відповідача збитків по сплаті процентів за користування кредитними коштами та збитків щодо курсової різниці. Договір укладався позивачем з банком свідомо у доларовому еквіваленті та позивач розумів всі наслідки укладання такого валютного договору.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Зі змісту статей 614, 623 Цивільного кодексу України та статті 226 Господарського кодексу України вбачається, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.

Отже, особа, яка вимагає відшкодування шкоди (збитків), має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов'язання, розмір збитків та причинний зв'язок. Вина боржника у порушенні презумується та не підлягає доведенню кредитором (позивачем).

У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача в частині збитків по сплаті процентів за користуванням кредитними коштами та збитків від курсової різниці.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правової допомоги у розмірі 15000 гривень , суд зазначає наступне:

Як вбачається зі змісту ст. 59 Конституції України , кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року №9 визначено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Рішенням Конституційного суду України від 11.07.2013р. №6-рп/2013 у справі №1-4/2013 у справі за конституційним зверненням приватного малого підприємства-фірми "Максима" щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 59 Конституції України, частини першої статті 44 ГПК України справи про відшкодування витрат на юридичні послуги у господарському судочинстві визначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 44 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким до судових витрат віднесені, зокрема, витрати, пов'язані, з оплатою послуг адвоката, у контексті статті 59 Конституції України потрібно розуміти так, що до складу судових витрат на юридичні послуги, які підлягають відшкодуванню юридичній особі у господарському судочинстві, належать суми, сплачені такою особою, якщо інше не передбачено законом, лише за послуги адвоката.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

У контексті зазначених норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню в порядку ст.44, 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо послуги, отримані стороною, були надані саме адвокатом, а не будь-яким представником.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що засвідчують надання позивачу юридичних послуг адвокатом ОСОБА_2 на підставі договору №4/09-2016 від 22.09.2016 року про надання правової допомоги та додатку №1 до договору №4/09-2016 від 22.09.2016 року про надання правової допомоги укладеного між Приватним підприємством „ОСОБА_1 - ССДВ» та Адвокатським бюро „ОСОБА_2 і ПартнериВ» що підтверджується рахунком на оплату №-4/09/16 від 28.09.2016 року на суму 8000 грн. та випискою з банку АТ „УкрСиббанкВ» АБ „ОСОБА_2 І ПАРТНЕРИВ» на загальну суму 15000 грн. що підтверджує сплату позивачем послуг адвоката, понесені Приватним підприємством „ОСОБА_1 - ССДВ» є обґрунтованим та підтвердженим наданими доказами щодо надання послуг адвокатом ОСОБА_2

Враховуючи вищевикладене, суд вважає витрат на послуги адвоката є обґрунтованими та такими що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 15000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню.

За правилами ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕРЕЗІВСЬКИЙ ЗАВОД НАТУРАЛЬНИХ ПРОДУКТІВ" (65005, м. Одеса, вул.. Коло нічна, буд.. 7, код ЄДРПОУ 37422157, п/р 26008188301 в АБ „УкргазбанкВ» МФО 320478) на користь Приватного підприємства „ОСОБА_1 Квінт-ССДВ» (54052, АДРЕСА_1, м. Миколаїв, п/р 26002210320565 в АТ „ПрокредитБанкВ» МФО 320984, код ЄДРПОУ 33530963) заборгованість у сумі 790 000 (сімсот дев'яносто тисяч) гривень, 3% річних в сумі 7010 (сім тисяч десять)гривень 80 копійок, інфляційні в сумі 34494 (тридцять чотири тисячі чотириста дев'яносто чотири) гривні, 80 копійок, 15001 (п'ятнадцять тисяч одна) гривня, 80 копійок судового збору та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України..

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 09 грудня 2016 р.

Суддя Г.І. Гуляк