Рішення

від 07.12.2016 по справі 925/1014/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2016 Справа №925/1014/16

м. Полтава

за позовом Приватного підприємства "Агрономіка", 20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Л.Борисової, 76е

до Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, 10 в особі відокремленого підрозділу В'язівська філія, 19534, Черкаська область, с. В'язівок, вул. Петровського, 4

про стягнення 6836,93 грн.

Суддя Пушко І.І.

Представники:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №186 від 03.10.2016 року (присутній в засіданні 01.12.2016 року).

Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 01.12.2016 року.

Розгляд спору продовжувався на 15 днів за клопотанням відповідача ухвалою суду від 10.11.2016 року.

Суть справи: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача 96885,43 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу №17/07 від 07.07.2015 року, з яких: 66000,00 грн. - основний борг; 25049,25 - пеня; 5836,18 грн. - інфляційні витрати.

Позивачем подана заява від 04.11.2016 року про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення річних та інфляційних збитків, в якій також ставиться додаткова вимога про стягнення 3% річних. Сума позову за новим розрахунком становить 103622,86 грн. та складається з: 66000 грн.00 коп. основного боргу; 2278 грн. 00 коп. - 3% річних, 29795 грн. 81 коп. - пеня та 5549 грн. 05 коп. - інфляційні витрати. Зазначену заяву представнику відповідача вручену під розписку в судовому засіданні 10.11.2016 року.

14.11.2016 року суду надійшла друга заява позивача від 10.11.2016 року про збільшення позовних вимог, в якій він просить суд стягнути з відповідача всього 105222,21 грн., з яких: 66000 грн. 00 коп. основного боргу; 2311 грн. 00 коп. - 3% річних, 30074 грн. 28 коп. - пеня та 6836 грн. 93 коп. - інфляційні витрати. Зазначену заяву відповідачу направлено поштою, про що свідчать опис вкладення до цінного листа та чек «Укрпошти» про надання послуг зв'язку (а.с. 107-108). Судовим збором вказана заява також оплачена (згідно квитанції від 09.11.2016 року на суму 125,05 грн.)

Відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшенням розміру позовних вимог (ч. 2 ст. 22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Пред'явлення додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві не є збільшенням розміру позовних вимог (див. п. 3.10. постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року №18).

При вирішенні питання про прийняття зазначених заяв до розгляду судом береться до уваги, що в даному випадку вимоги про стягнення 3% річних є додатковими до викладених у позовній заяві, а кількісні показники змінено щодо стягнення пені та інфляційних витрат.

Оскільки позивачем було подано позов про стягнення з відповідача основного боргу, пені, інфляційних витрат, майнові вимоги про стягнення 3% річних можуть бути заявлені позивачем в окремому провадженні, тому подані ним заяви від 04.11.2016 року, від 10.11.2016 року про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних підлягають залишенню без розгляду, а в частині збільшення пені та інфляції приймаються судом.

Заявою від 05.12.2016 року позивач зменшив позовні вимоги в зв'язку зі сплатою відповідачем у повному розмірі основного боргу та просить стягнути з відповідача: 2311,00 грн. 3% річних та 6 836,93 грн. інфляційних витрат.

Оскільки такі дії позивача не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси будь-яких осіб, заява від 05.12.2016 року в частині стягнення інфляційних витрат приймається господарським судом до розгляду в частині стягнення 2311,00 грн. - 3% річних заява залишається без розгляду.

Виходячи з п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Згідно абзацу четвертого підпункту 4.6 пункту 4 вказаної постанови зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, ціна позову, яку згідно з частиною третьою статті 55 ГПК вказує позивач складає 6 836,93 грн. інфляційних витрат з вересня 2015 року по вересень 2016 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати отриманої продукції у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості.

Відповідач просить суд припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в зв'язку з його повною сплатою платіжними дорученнями №81351891 та № 80901341 від 08.11.2016 року та 09.11.2016 року відповідно.

Явка представників сторін не визнавалась господарським судом обов'язковою. Відповідно до ст.22 ГПК України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд та яким відповідач не скористався. Враховуючи, що неявка представників сторін не перешкоджає розгляду справи, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи за відсутності представників сторін в засіданні господарського суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Між сторонами по справі укладено договір купівлі-продажу № 17/07 від 07.07.2015 року (далі - Договір), згідно якого виробник (позивач), у визначений за згодою сторін термін, виробляє, а замовник (відповідач) купує замовлену біопродукцію для біологічної боротьби з шкідниками і хворобами сільськогосподарських культур.

Відповідно до пункту 2.1. Договору, виробник зобов'язується виробити та продати замовнику біологічну продукцію в строк та на суму відповідно до таблиці, а саме 880 упаковок трихограмованих яєць зернової молі за ціною однієї упаковки 75,00 грн. з ПДВ, всього разом по договору біопродукції на суму 66 000,00 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 3.2. Договору повну оплату вартості біопродукції замовник проводить після підписання актів-прийому передачі біопродукції. Кінцевий термін проведення розрахунків 10.09.2015 року.

Пунктом 3.4. Договору визначено, що виробник на підтвердження виконання своїх зобов'язань, надає замовнику податкову накладну, оформлену відповідно до чинного законодавства України протягом двох днів з дня передачі продукції, та видаткову накладну при передачі товару.

Право власності на біопродукцію переходить від виробника до замовника в момент підпису уповноваженими представниками сторін накладної, або товаротранспортної накладної, що свідчить про отримання біопродукції замовником (п. 4.3. Договору).

На виконання умов договору, а саме п.2.1., згідно рахунку-фактури №4 від 08.07.2015 року (а.с. 13) та видаткової накладної №3 від 08.07.2015 року (а.с. 13), позивачем було передано у власність відповідача продукцію на суму 66000,00 грн.

За довіреністю серії 12ААЕ №255497 від 08.07.2016 року (а.с. 14), уповноваженою особою відповідача було отримано біопродукцію.

08.07.2015 року складена податкова накладна (35), яка також підтверджує операцію по передачі товару.

Незважаючи на факт отримання товару, замовник не оплатив поставлений йому товар у визначений Договором строк.

При кваліфікації спірних правовідносин суд застосовує правові норми, які регулюють договір купівлі-продажу.

Виходячи зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати товару згідно п. 3.2. Договору повинен бути здійсненим до 10.09.2015 року, тобто строк оплати є таким, що настав. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив грошове зобов'язання з 11.09.2015 року. Борг сплачено відповідачем у листопаді 2016 року, про що свідчать платіжне доручення № 80901341 від 08.11.2016 року на суму 16 000,00 грн. та платіжне доручення №81351891 та 09.11.2016 року на суму 50 000,00 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути 6836,93 грн. інфляційних витрат на заборгованість в розмірі 66000,00 грн. за період з вересня 2015 року по вересень 2016 року включно (розрахунок в матеріалах справи, а.с. 106).

Приймаючи до уваги, що судом встановлено прострочення відповідачем грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат суд визнає правомірними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки період їх нарахування та розмір є обґрунтованим.

Перевірка правильності розрахунків інфляційних проводилась за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга. Закон».

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав відповідачу у власність товар, а відповідач не виконав належним чином своїх зобов'язань за Договором, а саме не сплатив вартість отриманого товару у визначені строки, тому позовні вимоги про стягнення інфляційних витрат задовольняються судом повністю.

Позивач за розгляд даного спору сплатив всього 1578,33 грн. судового збору за платіжним дорученням № 102 від 18.08.2016р. (а.с. 10) та квитанцією від 09.11.2016 року №0.0.647806314.1 (а.с. 109)

За підп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» належна до сплати сума судового збору по даній справі становить 1378,00 грн. (при новій ціні позову 6836,93 грн.).

Таким чином, відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем у вигляді сплати судового збору (з огляду на належну до сплати суму), покладаються на відповідача, а саме в сумі 1378,00 грн.

Щодо надмірно сплаченої суми судового збору в розмірі 200,33 грн. позивач має право звернення до суду з заявою про її повернення у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 44, 49 (ч. 2), 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Райз-Максимко" 37240, Полтавська обл., Лохвицький район, м. Заводське, вул. Матросова, 10, в особі відокремленого підрозділу В'язівська філія, 19534, Черкаська область, с. В'язівок, вул. Петровського, 4, код ЄДРПОУ 37600159 на користь : Приватного підприємства "Агрономіка", 20800, Черкаська область, м. Кам'янка, вул. Л.Борисової, 76е; код ЄДРПОУ 30146030 - 6836 грн. 93 коп. інфляційних витрат; 1378 грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Суддя Пушко І.І.