Рішення

від 06.12.2016 по справі 922/3894/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р.Справа № 922/3894/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Бринцева О.В.

при секретарі судового засідання Гула Д.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗА Системз", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Молнія", м. Харків про стягнення 56.469,37 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з’явився

відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 05.12.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РЗА Системз" 14.11.2016 р. звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Молнія" про стягнення 56.469,34 грн., з яких 56.400,00 грн. грошові кошти, набуті без достатньої правової підстави, 69,34 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем за відсутності будь-яких договірних відносин між сторонами було помилково перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 56.400,00 грн. згідно платіжного доручення № 542 від 20.10.2016 р., які відповідач, незважаючи на вимогу позивача про повернення помилково перерахованих коштів, позивачу не повернув, у зв’язку з чим позивачем нараховано проценти за користування чужими грошовими коштами відповідно до ст. 536, 625 Цивільного кодексу України. В якості правових підстав вказує на норми ст.ст. 400, 536, 625, 1212, 1214 ЦК України, ст. 1 ЗУ "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", п. 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України".

Представник позивача у судове засідання не з’явився, у наданому до суду клопотанні (вх. 41620) просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача за наявними в матеріалах справи доказами, а також просить суд в разі надання відповідачем до суду доказів про повернення помилково сплачених грошових коштів в період між датою подання позову та датою прийняття рішення по справі, в порядку ч. 2 ст. 49 ГПК України, стягнути з відповідача судовий збір у повному обсязі, оскільки спір було доведено до суду внаслідок неправомірних дій відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що грошові кошти у розмірі 56.400,00 грн., перераховані згідно платіжного доручення №542 від 20.10.2016 р. не є помилково перерахованими відповідачу, оскільки вони були перераховані на підставі рахунку-фактури відповідача від 19.10.2016р., Разом з цим грошові кошти у розмірі 56.400,00 грн. повернуті позивачу у повному обсязі, на підтвердження чого відповідач надав копії платіжних доручень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно та повно вивчивши надані учасниками судового процесу докази і таким чином з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, суд установив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 жовтня 2016 року позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 56.400,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 542 від 20.10.2016 р. із зазначенням призначення платежу: за резистори зг. pax. №м-115 від 19.10.16 в т. ч. ПДВ 20% 9400.00 (т.с.1 а.с. 11).

За твердженням позивача, дані кошти були перераховані відповідачу помилково.

01.11.2016 року позивачем було направлено на адресу відповідача листом-вимогою вих. №01-1/11 про повернення помилково перерахованих коштів протягом 7 робочих днів з дати отримання листа та вимогою не вживати будь-яких дій щодо поставки товарів на користь позивача на виконання даного платежу. Лист отримано відповідачем 04.11.2016 р. (т.с 1, а.с. 12-14).

Грошові кошти станом на 14.11.2016 року не були повернуті позивачу, що й стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов: По-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. По-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою. По-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У платіжному дорученні № 542 від 20.10.2016 р. позивачем визначено, що грошові кошти перераховані відповідачу за резистори зг. pax. №м-115 від 19.10.16 в т. ч. ПДВ 20% 9400.00.

Втім, належних доказів існування рахунку-фактури від 19.10.2016о. №м-115 матеріали справи не містять. Копія рахунку надана відповідачем у справі оцінюється судом критично, оскільки ця копія виготовлена відповідачем самостійно і не містить жодних відміток про те, що цей рахунок був своєчасно погоджений з відповідачем.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що відповідні грошові кошти дійсно сплачені без достатніх правових підстав і тому підлягають поверненню відповідачеві. Додатковим доказом такого висновку є визнання відповідачем цього обов"язку і фактичне повернення коштів.

Враховуючи, що відповідні грошові кошти були повернуті позивачеві після порушення провадження у справі суд вважає за необхідне, керуючись п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 56.400,00 грн. основного боргу за відсутністю предмета спору.

Вирішуючи спір в частині вимог про стягнення з відповідача сума процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 69,34 грн. за період з 26.10.2016 р. по 09.11.2016р. (15 днів) суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 1214 ЦК України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними, в порядку визначеному ст. 536 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних з простроченої суми.

Проте, наданий розрахунок відсотків за користування чужими коштами зроблений невірно, а саме не враховано приписи ст. 530 ЦК України, час направлення вимоги відповідачу та встановлений у вимозі 7 денний термін з урахуванням саме робочих днів, у зв'язку з чим суд відмовляє в задоволенні стягнення з відповідача суми процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 26.10.2016 р. по 09.11.2016 р., оскільки строк для повернення коштів встановлений самим позивачем визначений до 15.11.2016 включно.

Судовий збір згідно ст. 49 ГПК України покладається на відповідача, як на сторону з чиєї вини справу доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити частково. Відмовити у задоволенні вимог про стягнення 69,34 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення 56.400,00 грн. основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Молнія" (61145, м. Харків, проспект Науки, 40, оф. 42; ідент. код 38880417) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЗА СИСТЕМЗ" (03680, м. Київ, б-р. ОСОБА_2, 4, корп. 1, к. 522; ідент. код 36158696) 1366,55 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.12.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

/Справа №922/3894/16/