Рішення

від 25.05.2016 по справі 200/23331/15-ц

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 200/23331/15-ц

Провадження 2/200/4420/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Власенко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" про розірвання договору, зобов"язання виконати певні дії? стягнення заборгованості по заробітній платі, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування вимог в позовній заяві посилається на те, що 01.09.2014 року він був прийнятий інженером до ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" за сумісництвом. Починаючи з січня 2015 року директор ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" припинила виплату йому заробітної плати, пояснювала відсутністю коштів. З 2014 року офіс ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" у м. Дніпропетровську знаходився за адресою: вул.Будівельників, 23, а з квітня 2015 року переїхав за адресою: вул.К.Цеткін, 1, кв.4, де директор в останнє з'явилася у квітні 2015 року, після чого припинила відповідати на телефонні дзвінки, виходити на зв'язок. 21.07.2015 року наймані працівники відповідача висунули вимоги до власника товариства про виплату заборгованості по заробітній платі за весь час прострочення, про адресу фактичного місцезнаходження керівництва товариства. У відповідь листом від 11.08.2015 року директор ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" повідомила про те, що їй невідомо про існування порушення трудового законодавства та запропонувала прибути до офісу підприємства 12.08.2015 року. 31.07.2015 року він направив поштою на адресу відповідача заяву про звільнення з займаної посади з 31.07.2015 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, в якій також просив виплатити заборгованість по заробітній платі за весь час прострочення, компенсацію за невикористану відпустку, надати детальний розрахунок нарахованих сум, видати належну трудову книжку із відповідним записом про звільнення. У відповідь від директора товариства поштою було отримано листа від 11.08.2015 року, в якому повідомлено про те? що для розгляду заяви необхідно особисто з"явитися до офісу підприємства, погодивши заздалегідь день та час. На час звернення його до суду з позовом його вимоги не задоволені, в зв"язку з чим він звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав.

Посилаючись на зазначене, позивач просить визнати розірваним з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України трудовий договір, що був 01.09.2014 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ"; зобов'язати ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" видати йому копію наказу про звільнення з роботи з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням; стягнути з ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" на його користь 4 263,00 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, 441,25 грн. компенсації за невикористану відпустку, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час розгляду справи був повідомлений належним чином, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність та в заочному порядку, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Статею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Відповідно до ч.1 ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно до ст.24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Ч.3 ст. 38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Відповідно до ч.. 1, 2 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст. 49 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівникові на його вимогу довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, при цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.57 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.09.2014 року позивач був прийнятий на роботу до ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" на посаду інженера за сумісництвом. Починаючи з січня 2015 року ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" припинило виплату позивачу заробітної плати, пояснюючи відсутністю коштів.

З 2014 року офіс ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" у м. Дніпропетровську знаходився за адресою: вул.Будівельників, 23, а з квітня 2015 року переїхав за адресою: вул.К.Цеткін, 1, кв.4, де директор в останнє з'явилася у квітні 2015 року, після чого припинила відповідати на телефонні дзвінки, виходити на зв'язок.

21.07.2015 року наймані працівники відповідача висунули вимоги до власника ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" про виплату заборгованості по заробітній платі за весь час прострочення, про адресу фактичного місцезнаходження керівництва товариства.

У відповідь на звернення листом від 11.08.2015 року директор ТОВ "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ" повідомила про те, що їй невідомо про існування порушення трудового законодавства та запропонувала прибути до офісу підприємства 12.08.2015 року.

31.07.2015 року позивач направив поштою на адресу відповідача заяву про звільнення з займаної посади з 31.07.2015 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, в якій також просив виплатити заборгованість по заробітній платі за весь час прострочення, компенсацію за невикористану відпустку, надати детальний розрахунок нарахованих сум, видати належну трудову книжку із відповідним записом про звільнення.

У відповідь на вказану заяву від директора товариства позивачем поштою було отримано листа від 11.08.2015 року, в якому повідомлено про те? що для розгляду заяви необхідно особисто з"явитися до офісу підприємства, погодивши заздалегідь день та час. Листом від 11.08.2015 року відповідач повідомив позивача про необхідність з"явитися до офісу товариства, проте до цього час про вирішення питання про звільнення позивач повідомлений не був відповідачем, копію наказу про звільнення не от римував.

В зв"язку з направленням позивачем на адресу відповідача заяви про звільнення 31.07.2015 року на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України, суд вважає, що його позовні вимоги про визнання розірваним з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України трудового договору підлягає розірванню із зобов"язанням відповідача видати позивачу копію наказу про звільнення з роботи з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України.

Відповідачем було надано суду письмове заперечення, до якого було надано копію наказу про звільнення позивача з 29.05.2015 року за угодою сторін ст. 38 КЗпП України. Разом з цим, в запереченнях та в листі від 11.08.2015 року відповідач посилається на надходження до товариства заяви позивача про звільнення його з 31.07.2015 року на підставі п.3 ст.38 КЗпП України, тому ці доводи є необгрунтованими.

Зважаючи на наявність заборгованості по виплаті заробітної плати, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4 263,00 грн. заборгованості по заробітній платі за період з 01.01.2015 року по 31.07.2015 року, а також 441,25 грн. компенсації за невикористану відпустку (кількість днів невикористаної відпустки: 22; 609 грн. щомісячна зарплата х 11/334х22 к.д.), а всього 4704 грн. 25 коп.

Крім того, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення. Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу УПФ в Жовтневому районі м. Дніпропетровська та розрахунку, наданого позивачем та не спростованого відповідачем, щомісячна заробітна плата позивача складала 609,00 грн., тому його середньоденна заробітна складає 28,72 грн. (609 грн. : 21,2).

Зважаючи на розірвання трудового договору з 31.07.2015 року, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 6170,28 грн. (розрахунок за період з 01.08.2015 по 25.05.2016 року, тобто за 9 міс. 24 дня: 609,00 грн. х 9 міс. = 5481,00 грн.; 28,72 грн. х 24 дн. = 689,28 грн.; 5481,00 грн. + 689,28 грн. = 6170,28 грн.).

Відповідачем будь-яких доказів в спростування позовних вимог позивача суду не надано.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Розірвати з 31.07.2015 року трудовий договір, що був укладений 01.09.2014 року між ОСОБА_1, інн. НОМЕР_1, та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ", ЄДРПОУ 38005382.

Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ", ЄДРПОУ 38005382, видати ОСОБА_1, інн. НОМЕР_1, копію наказу про звільнення з роботи 31.07.2015 року на підставі п.3 ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ", ЄДРПОУ 38005382, на користь ОСОБА_1, інн. НОМЕР_1, заборгованість по заробітній платі в сумі 4263,00 грн., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 441,25 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 6170,28 грн., а всього 10 874 грн. 53 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАВОВА КОНСАЛТИНГОВА КОМПАНІЯ "УКРТРАНСГРУП ІНЖИНІРИНГ", ЄДРПОУ 38005382, на користь держави судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Т.О. Кудрявцева