Рішення

від 29.11.2016 по справі 397/929/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2412/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Отян О. В.

Доповідач Чорнобривець О. С.

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого судді - Чорнобривець О.С.

суддів - Потапенка В.І.

Черненко В.В.

за участю секретаря - Гончар В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н» на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним ,-

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області, про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним .

В обґрунтування зазначав, що 03 грудня 2007 року на підставі укладеного договору оренди з ТОВ «Агроконтракт-Н» передав у користування належну йому на праві власності земельну ділянку строком на 10років, тобто до 03 грудня 2017 року. Договір зареєстрований відділом Держкомзему у Олександрівському районі 20 квітня 2012 року. Звернувшись у 2016році до відповідача з повідомленням про небажання продовжувати договірні відносини, дізнався про те що у п.9 договору строк дії договору починається з дня його державної реєстрації, тобто закінчується через 10 років у 2022 році. Позивач вказував, що примірник укладеного договору оренди він не отримав, а наданий відповідачем примирник договору не відповідає укладеному, умови п.9 договору не відповідають його внутрішній воли на час укладення договору, та стверджував, що перший аркуш договору був замінений відповідачем на іншій без погодження з ним, оскільки виконаний іншим почерком та чорнилом ніж другий аркуш, на якому міститься його підпис.

Посилаючись на вказані обставини, просив визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з підстав передбачених ст.ст.203,215 ЦК України. .

Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2016 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 03 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_3 та товариством з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», зареєстрованого відділом Держкомзему у Олександрівському районі за №352050004002656 від 20 квітня 2012 року. Вирішено питання судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, а обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно з ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Частина перша статті 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір оренди землі підлягає державної реєстрації і набуває чинності після його державної реєстрації (ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі» у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Договір оренди землі може бути визнаний у судовому порядку недійсним з підстав, передбачених ст.215 ЦК України, ст.15 Закону України „Про оренду землі".

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК на момент вчинення правочину. Зокрема, у разі недодержання вимог ч.3 ст.203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину та відповідності його внутрішній волі.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про оренду землі" однією із істотних умов договору є строк дії договору. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею є підставою для визнання договору недійсним.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 5,03 га, що розташована на території Богданівської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області Родниківської сільської ради Олександрівського району, право власності посвідчено Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 від 25.05.2003 року (а.с.8).

03.12.2007 року між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2 від 03.12.2007 року, зареєстрований у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 352050004002656 від 20 квітня 2012 року . В цей же день земельна ділянка передана за актом приймання-передачі строком на 10років(а.с.6-7).

Пунктом 9 договору визначено, що договір укладено на 10 років, починаючи з дати його державної реєстрації після підписання сторонами.

Відповідно до змісту позову підставою для звернення до суду стало невідповідність умов договору на час його укладення(підписання) сторонами умовам договору на час його державної реєстрації у 2012році. А саме вказівка на те, що 10-річний відлік строку дії договору починається з часу його державної реєстрації не була обумовлена та погоджена сторонами, тому умови п.9 договору в цій частині не відповідають внутрішній воли позивача як таки, що порушують його права на вільне розпорядження власністю.

Задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди, суд погодився з доводами позивача та визнав спірний договір таким, що не відповідає волевиявленню позивача, виходячи з доведеності того, що відповідач після підписання договору замінив першу сторінку договору, змінивши зміст договору без повідомлення та згоди позивача, після чого була проведена його державна реєстрація.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції в частині, якою встановлено що договір оренди землі за згодою сторін було укладено строком на 10років. Досліджені матеріали справи дають підстави для висновку про те, що умова п.9 спірного договору, де зазначено що відлік строку дії договору починається з часу його державної реєстрації, сторонами погоджено не було.

Позивачем на підтвердження доводів позову не наданий примірник спірного договору оренди, але зазначені ним обставини підтверджуються такими доказами.

Так, на звороті 1-го аркуша спірного договору міститься текст з інформацією щодо його друку - «Друк «Імекс-ЛТД», м.Кіровоград, вул.Декабристів,29, тел.(0522)32-17-05,22-79-30 ЗН 6331-09». Перевіряючи ці обставини судом встановлено, що бланк 1-го аркуша договору оренди виготовлений у 2009році, проте договір укладений у 2007році.

Висновком експерта №1371 судово-технічної експертизи документів від 05.09.2016 року підтверджується, що друковані тексти 2-х аркушів спірного договору надруковані на двох різних друкарських машинах, а саме : друковані тексти лицевої та зворотної сторін 1-го аркуша договору надруковані на різографі - друкарській машині, робота якої базується на використанні способу трафаретного друку; друковані тексти лицевої та зворотної сторін 2-го аркуша договору надруковані на друкарській машині , робота якої базується на використанні способу офсетного друку. Рукописні записи (тексти) 2-х аркушів зазначеного договору виконані 2-ма різними кульковими ручками та однією капілярною ручкою (на 1-му аркуші - кульковою та капілярною, на 2-му аркуші - іншою кульковою ручкою).

Експертом не встановлено слідів заміни 1-го аркуша, шляхом заміни посвідчу вального підпису «пронумеровано, прошнуровано та закріплено печаткою»(відривання,переклеювання) та повторного перешивання аркушів вказаного договору(а.с.44-47).

На підставі положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України, колегія суддів вважає доводи позивача знайшли своє підтвердження, у договір оренди були внесені зміни без волевиявлення позивача. Доводи апеляційної скарги висновку суду не спростовують.

Відповідно до положень ст.3 ЦПК України, ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право. Тому суд повинен установити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Внесений у договір запис - „строк дії договору починається з часу його державної реєстрації", фактично змінює строк дії договору, збільшує термін користування землею на невизначений час, оскільки на момент укладення договору дата реєстрації є невідомою. Відповідач здійснив державну реєстрацію спірного договору 20 квітня 2012 року, тобто фактично в односторонньому порядку збільшив термін дії договору до 15 років, що не відповідає домовленості сторін та розрахунку орендодавця щодо строку оренди.

Крім того, у правовій позиції ВСУ, висловленою у постанові від 19.02.2014 року (справа №6-162ц13), яка в силу положень статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України, на підставі аналізу ст. 18, ч.1 ст. 19, ст. 20 Закону України «Про оренду землі», ст.638 ЦК України зазначено, що сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору. Цивільні права та обов'язки на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації. В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Отже, строк дії договору починаєтя з моменту досягнення згоди з усіх істотних умов договору та його підписання, а не з моменту його державної реєстрації.

Наведеним доводиться порушення прав позивача як власника земельної ділянки щодо вільного розпорядження нею.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції про те, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб, визначений ст.215 ЦК України.

Разом з тим, повністю погодитися з висновком суду не можна.

Колегія суддів вважає безпідставним визнання спірного договору оренди недійсним у повному обсязі.

Відповідно до ст.217 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009року № 9 правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише окремі його частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини.

Сторонами не заперечується і підтверджується матеріалами справи, що сторони дійшли згоди щодо істотної умови договору - термін на який його було укладено. Спірним є відлік часу дії договору. Оскільки доводи позивача визнані доведеними, тому саме спірна частина п.9 договору може бути визнана недійсною, як така що не відповідає вимогам закону щодо чинності правочину. В іншій частині договір не оспорюється, виконується сторонами, строк дії договору не закінчився на час звернення до суду, тому відсутні підстави для визнання його недійсним у повному обсязі.

Правильним є висновок суду про безпідставність доводів відповідача щодо пропуску строку позовної давності, який на його думку слід відраховувати від дати державної реєстрації договору 20 квітня 2012 року.

Підпис позивача в журналі реєстрації договорів оренди не свідчить про отримання ним примірника договору, отже й обізнаності щодо його змісту. Тому не спростовані належними і допустимими доказами доводи позивача що про обставини, які є предметом спору і викладені в п.9 договору оренди землі від 3.12.2007 року , дізнався тільки після отримання у відділі Держгеокадастру України в Олександрівському районі Кіровоградської області копії договору у травні 2016 року. Позивач звернувся за захистом порушених прав з дотриманням правил позовної давності, визначених ст. 256, ч.1 ст. 261 ЦК України

Доводи апеляційної скарги встановлених судом обставин не спростовують.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення яким позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

Вирішила:

Апеляційну скаргу ТОВ «Агроконтракт-Н» - задовольнити частково.

Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 18 жовтня 2016 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроконтракт-Н», третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділ Держгеокадастру в Олександрівському районі Кіровоградської області про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним - задовольнити частково.

П.9 договору оренди земельної ділянки НОМЕР_2 від 03.12.2007 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Агроконтракт-Н», зареєстрованого у Олександрівському офісі КРФ ДП «ЦДЗК» за № 352050004002656 від 20 квітня 2012 року, визнати недійсним в частині «починаючи з дати його державної реєстрації».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ТОВ «Агроконтракт-Н» на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 551,20 грн. та виплати, пов'язані з проведенням експертизи в сумі 1691,52 коп.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя:

Судді: