Рішення

від 07.12.2016 по справі 902/827/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 грудня 2016 р. Справа № 902/827/16

Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Василишеній Н.О.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - представник за дорученням;

відповідача : ОСОБА_2Ф - представник за довіреністю;

ОСОБА_3 - голова товариства.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом :Бершадського районного споживчого товариства (вул. Радянська, 17, м. Бершадь, 24400)

до :Споживчого товариства "У ОСОБА_3" (пров. Дмитра Вишневецького, 12, м. Бершадь, 24400; вул. Вишнева, 3, с. Бирлівка, 24414)

про стягнення 32350,88 грн.

ВСТАНОВИВ :

Бершадське районне споживче товариство звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Споживчого товариства "У ОСОБА_3" 32350,88 грн. заборгованості, з яких: 14460,00 грн. - орендної плати; 702,00 грн. - 3% річних; 8328,88 грн. - індексу інфляції та 8860 грн. - боргу за привласнену систему опалення.

Ухвалою суду від 29.09.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/827/16 та призначено її до розгляду на 20.10.2016р.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах.

Ухвалою від 15 листопада 2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів відповідно до ч. 3 ст. 69 ГПК України та призначено судове засідання на 07 грудня 2016 року.

В судове засідання на визначену дату з'явились усі учасники процесу.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав викладені в позовній заяві обставини та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав викладених увідзиві на позовну заяву та просили в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На праві власності Бершадському районному споживчому товариству належить нерухоме майно - нежитлова будівля магазину "Товари повсякденного попиту, А, 564,8 кв.м., склад, а, 113,4 кв.м; вхідний майданчик, а-1, вхідний майданчик а-2", загальною площею 678,2 кв.м., що знаходиться за адресою: Вінницька область, Бершадський район, с.Джулинка, вул. Леніна, 34-в, наведене стверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 03.01.2006р.

01.03.2013р. між Бершадським районним споживчим товариством (за договором - орендодавець) та Споживчим товариством "У ОСОБА_3" (за договором - орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 22/1.

Відповідно до розділу 1 договору в цілях розвитку споживчої кооперації, поліпшення торгового обслуговування пайовиків та населення, збереження основних засобів споживчого товариства: орендодавець - Бершадь РайСТ передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування приміщення: 1.1а) магазину "ТПП", загальною площею 274,0 кв.м. (140,0 кв.м.-торгова площа+134,0кв.м.-складські приміщення); 1.1б) приміщення магазину "Взуття", загальною площею 154,0 кв.м. (70,0 кв.м.-торгова площа+84,0кв.м.-складські приміщення); що знаходиться за адресою: с. Джулинка, вул. Леніна, 34-в.

Згідно п. 1.4 договору об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності.

Відповідно до п. 2.1 об'єкт оренди передається орендарю у термін не пізніше 5 днів після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3.2 договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов договору, сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору цей договір діє з 01.03.2013р. до 01.03.2014 р. включно. Після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на термін один рік і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це 2-гу сторону за один місяць.

Пунктом 5.1. сторони погодили, що загальна щомісячна орендна плата за користування приміщенням, обладнанням, інвентарем складає, включаючи ПДВ - 1050,00 грн., в тому числі: за об'єкт 1.1.а - 700,00 грн., за об'єкт 1.1.б - 350,00 грн.. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця (п. 5.1.2 договору).

На виконання умов договору орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди визначені в договорі оренди № 22/1 від 01.03.2013р., що стверджується актом приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості від 01.03.2013р.

Даний договір після закінчення був пролонгований з 01.03.2014 року на новий рік, однак 01.12.2014 р. між Бершадським районним споживчим товариством (за договором - орендодавець) та Споживчим товариством "У ОСОБА_3" (за договором - орендар) укладено договір оренди об'єкта нерухомості № 22/1, яким фактично припинено попередній договір.

Відповідно до розділу 1 договору (2014 року) в цілях розвитку споживчої кооперації, поліпшення торгового обслуговування пайовиків та населення, збереження основних засобів споживчого товариства: орендодавець - Бершадь РайСТ передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування приміщення: 1.1а) магазину "ТПП", загальною площею 274,0 кв.м. (140,0 кв.м.-торгова площа+134,0кв.м.-складські приміщення); 1.1б) приміщення магазину "Взуття", загальною площею 154,0 кв.м. (70,0 кв.м.-торгова площа+84,0кв.м.-складські приміщення); 1.1.в)приміщення магазину "ТПП", загальною площею 217,0 кв.м. (120,0 кв.м.-торгова площа+97,0кв.м.-складські приміщення), що знаходиться за адресою: с. Джулинка, вул. Леніна, 34-в.

Згідно п. 1.4 договору об'єкт оренди належить орендодавцеві на праві власності.

Відповідно до п. 2.1 об'єкт оренди передається орендарю після укладення цього договору за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.3.2 договору орендар зобов'язався вчасно і в повному обсязі, відповідно до умов договору, сплачувати орендну плату.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору цей договір діє з 01.12.2014р. до 01.12.2015 р. включно. Після закінчення строку договору, у разі відсутності заперечень зі сторони орендодавця, договір вважається укладеним на термін один рік і кожна із сторін цього договору має право відмовитись від договору в будь-який час, письмово попередивши про це 2-гу сторону за один місяць.

Пунктом 5.1. сторони погодили, що загальна щомісячна орендна плата за користування приміщенням, обладнанням, інвентарем складає, включаючи ПДВ - 1670,00 грн., в тому числі: за об'єкт 1.1.а - 700,00 грн., за об'єкт 1.1.б - 350,00 грн., за об'єкт 1.1.в - 620,00 грн.. Орендна плата сплачується орендарем на рахунок орендодавця до 10 числа поточного місяця (п. 5.1.2 договору).

На виконання умов договору (2014 р.) орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди визначені в договорі оренди № 22/1 від 01.12.2014р., що стверджується актом приймання-передачі в оренду об'єкта нерухомості від 01.12.2014р.

Судом встановлено, що 01.03.2015 року між сторонами було укладено ще один договір який був предметом спору в господарській справі № 902/299/16 Господарського суду Вінницької області за позовом Бершадського районного споживчого товариства до Споживчого товариства "У ОСОБА_3" про стягнення 38836,05 грн..

За даним позовом було винесено рішення 06 червня 2016 року, яке набрало законної сили. Згідно даного рішення з відповідача стягнуто заборгованість по орендній платі за період з 01.03.2015 року по 01.03.2016р. та позов в частині стягнення 8860,0 грн. боргу за систему опалення, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України, залишено без розгляду.

Позивачем в позовній заяві зазначено, що з 01 березня 2016 року названий договір розірвано з вини відповідача, у зв'язку з порушенням умов оплати. Факт розірвання договору крім того підтверджується рішенням по справі № 902/299/16.

Відповідно до ст.. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як зазначено позивачем в позовній заяві та не заперечувалось відповідачем, ні у відзиві, ні представниками в судовому засіданні починаючи з березня 2014 року по березень 2015 року, відповідач не здійснював оплати за оренду переданих за договорами приміщень з огляду на це за період з березня 2014 року по березень 2015 року відповідач заборгував позивачу 14 460,00грн. по орендній платі.

Твердження відповідача, що стягнута сума орендної плати за рішенням по справі № 902/299/16 стосується періоду який розглядається по даній справі, не знайшла свого підтвердження, оскільки там відбулось стягнення за інший період і за іншим договором.

Таким чином станом на день слухання справи в суді, заборгованість відповідача перед позивачем з орендної плати по договорам оренди об'єкта нерухомості № 22/1 від 01.03.2013р. та № 22/1 від 01.12.2014 р. за період оренди з 01.03.2014р. по 28.02.2015р. становить 14460,00 грн (1050,00 грн.*9міс. + 1670,0 грн.*3міс.), наведене стверджується договорами оренди об'єкта нерухомості №22/1 від 01.03.2013р. та № 22/1 від 01.12.2014 р., актами приймання-передачі від 01.03.2013р. та 01.12.2014 р..

Беручи до уваги встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України (далі ГК), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 ГК України.

Беручи до уваги зміст договорів укладених між сторонами, характер взятих на себе сторонами зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини з договору найму (оренди), регулювання яких здійснюється в главі 58 "Найм (оренда), ст.ст.759-786 ЦК України.

Згідно ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України)

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Приймаючи до уваги, те що станом на час розгляду справи в суді сума основного боргу відповідача перед позивачем з орендної плати по договорам оренди об'єктів нерухомості складає 14460,00 грн., позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

Окрім основного боргу, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 702,00 грн. - 3% річних та 8328,88 грн. - індексу інфляції.

Так, розглянувши питання щодо обґрунтованості заявлених вимог судом встановлено наступне:

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на наведені приписи закону, суд провівши перерахунок заявлених до стягнення індексу інфляції встановив, що вони здійснені в межах чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача в розмірі 8328,88 грн. за загальний період з 10.04.2014 року по 15.06.2016 року.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції підлягають задоволенню судом в повній мірі.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 3% річних в сумі 702,00 грн. судом виявлено помилку, з огляду на це до стягнення з відповідача підлягає 692,61 грн. - 3% річних за загальний період з 10.04.2014 року по 15.06.2016 року, відповідно до розрахунку проведеного судом в системі «ОСОБА_3 закон».

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню судом частково.

Також судом розглянуто вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 8860,0 грн. боргу за привласнену систему опалення, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою суду від 29.09.16р. про порушення провадження у справі, відповідно до ст.65 ГПК України, зобов'язано позивача надати докази вартості демонтованого обладнання (системи опалення) та ухвалою про продовження строку розгляду справи та відкладення слухання зобов'язано позивача надати письмові докази щодо наявності на день передачі майна в оренду системи опалення і ОСОБА_1 - повернення майна.

Суд дослідивши наявні в матеріалах справи акти приймання передачі майна за договорами від 01.03.2013 року, від 01.12.2014 року та акт повернення майна орендодавцю від 16.03.2016 року встановив, що в даних актах відсутні відомості щодо наявності системи опалення.

Крім того, позивачем не надано на вимогу суду ні яких інших доказів про існування даної системи опалення та її вартості.

З огляду на це в задоволені вимоги позивача, щодо стягнення з відповідача 8860,0 грн. боргу за систему опалення, слід відмовити, зважаючи на те, що матеріали позовної заяви, не містять жодних доказів наявності вказаної заборгованості, в тому рахунку і підстав її нарахування.

В силу ст. ст. 4-3 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-5, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Споживчого товариства "У ОСОБА_3" (пров. Дмитра Вишневецького, 12, м. Бершадь, 24400; вул. Вишнева, 3, с. Бирлівка, 24414, код 33959225) на користь Бершадського районного споживчого товариства (вул. Радянська, 17, м. Бершадь, 24400, код 01741129) 14460,00 грн. заборгованості з орендної плати, 692,61 грн. - 3% річних, 8328,88 грн. - індексу інфляції та 1000,20 грн. відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в частині стягнення 9,39 грн. - 3% річних та 8860,0 грн. - боргу за привласнену систему опалення відмовити.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 грудня 2016 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи