Рішення

від 29.11.2016 по справі 905/2905/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016                     Справа № 905/2905/16                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.

розглянувши матеріали справи за позовом: Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгтранс», м. Київ

про: стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 70 232,93 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольська міська рада, м. Маріуполь звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовтранс», м. Київ про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 73136,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013р., внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 73136,13 грн.

15.11.2016р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2013р. по 14.04.2014р. та за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. в сумі 70 232,93 грн. та пеню в сумі 477,67 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Приймаючи до уваги, що зі змісту уточненої позовної заяви вбачається збільшення розміру вимог майнового характеру, а саме заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за договором оренди земельної ділянки від 26.04.2013р. за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р., її існування на момент звернення до господарського суду Донецької області, та зменшення позовних вимог в частині стягення заборгованості з 14.04.2014 по серпень 2014 р., суд розцінює її в частині стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 70710,60 грн. за період з вересня 2013 р. по 14.04.2014 р. та з 08.06.2016р. по вересень 2016р. як збільшення позовних вимог, а за період з 14.04.2014 р. по серпень 2014 р., як зменшення та приймає її до розгляду з урахуванням приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Також, як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, позивач просить стягнути пеню в сумі 477,67 грн., нараховану з 08.06.2016р. по 30.09.2016р. З цього приводу господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Позивачем при зверненні до господарського суду Донецької області предметом позовної заяви визначено стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою. Пеня за порушення строків сплати орендної плати за користування земельною ділянкою не була заявлена.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що в уточненій позовній заяві позивач просить одночасно змінити предмет та підставу позову, заявляючи нові позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 477,67 грн., нарахованої за період з 08.06.2016р. по 30.09.2016р., правова природа яких інша, ніж заявлені первісні позовні вимоги.

Крім того, згідно зі ст.22 Господарського процесуального кодексу України до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Початок розгляду справи по суті співпадає з початком розгляду безпосередньо позовних вимог, тобто після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам їх прав та обов'язків, з'ясування наявності відводів складу суду, розгляду інших клопотань та заяв (про відкладення розгляду справи, залучення інших осіб до участі у справі, витребування додаткових доказів тощо) суд переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

В судовому засіданні 25.10.2016р. судом було роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, з'ясовано про наявність відводів складу суду, з'ясовано про наявність заяв чи клопотань у сторін, заслухано зміст позовних вимог позивача.

Таким чином, розгляд справи № 905/2905/16 у розумінні положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 фактично розпочатий судом по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд відмовляє в задоволенні уточненої позовної заяви в частині стягнення пені в сумі 477,67 грн., нарахованої з 08.06.2016р. по 30.09.2016р.

Таким чином, господарським судом Донецької області остаточно розглядаються позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2013р. по 14.04.2014р. та за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. в сумі 70 232,93 грн. в сумі 70232,93грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, на адресу господарського суду Донецької області надіслав письмові пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав з урахуванням наданої заяви про уточнення позовних вимог.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів, хоча про судові засідання повідомлявся належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи та відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, достовірність яких (відомостей) презумується ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов'язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.04.2013р. між Маріупольською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Азовторгтранс» було укладено договір оренди земельної ділянки (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 24 квітня 2012 року № 6/18-1867, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: вул. Олімпійська, 205 в Орджонікідзевському районі міста Маріуполя, (кадастровий номер 1412336900:01:024:0239).

В оренду передається земельна ділянка площею: 0,5000 га (п. 2.1. договору).

Згідно розділу 3 договору договір укладено терміном на 10 (десять) років (з 24.04.2012 року до 24.04.2022 року)

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (функціонування ринку з реалізації овочевої сільськогосподарської продукції) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 4.3. договору орендна плата за землю (платіж) сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік) на рахунок: № 33214812700054 код 13050200, отримувач – Маріуп. УК/Орджонікідзевський район, код ЄДРПОУ 37989721, банк Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, МФО 834016.

Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 4.4. договору).

Відповідно до п.4.5. договору розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Пунктом 4.11. договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня яка нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Згідно п. 13.2. договору цей договір набуває чинності відповідно до ст. 3,4,5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» після його підписання сторонами та державної реєстрації.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з вересня 2013р. по 14.04.2014р. та за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. за договором від 26.04.2013р., позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 70232,93 грн.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі”, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України “Про оренду землі” та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються умови договору оренди земельної ділянки від 26.04.2013 р., а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 70232,93грн. за період з вересня 2013р. по 14.04.2014р. та за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 70 232,93 грн. перед позивачем відповідачем не надано.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 11 “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а “Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення”, відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно д ст. 2 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 означеного закону відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 “Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053”.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядування” № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” та викладено в такій редакції: “Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону”.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення” затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період з вересня 2013р. по 13.04.2014р. та за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, орендна плата за квітень 2014 року становить 2117,00 грн., а за червень 2016р. - 3789,00 грн.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що орендна плата за квітень 2014 року повинна була бути сплачена в сумі 2117,00 грн., що за 13 днів квітня становить 917,37 грн. (2117,00 /30днів х 13 днів), а орендна плата за червень 2016 року повинна була бути сплачена в сумі 3789,00 грн., що за 23 дні червня становить 2904,90 грн. (3789,00 /30днів х 23 днів).

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з вересня 2013р. по 13.04.2014р. та за період з 08.06.2016 р. по вересень 2016р.

Отже сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 70162,40 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судовий збір відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стягується пропорційно заявлених до стягнення вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгтранс», м. Київ про стягнення заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 70 232,93 грн. – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгтранс» (03680, м. Київ, вул. Академіка Кржижановського б. 4, оф. 316, код ЄДРПОУ 36842610) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 70162,40грн., перерахувавши кошти на рахунок 33214812700054, код 18010600, отримувач – Маріуп. УК/Орджонікідзевський (Лівобережний) район, ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33852448.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Азовторгтранс» (03680, м. Київ, вул. Академіка Кржижановського б. 4, оф. 316, код ЄДРПОУ 36842610) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 1376,62 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 05.12.2016 р.

Суддя Ю.В. Бокова