Рішення

від 06.12.2016 по справі 906/1015/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" грудня 2016 р. Справа № 906/1015/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 05.09.16.); ОСОБА_2 (довіреність від

26.10.16.)

від відповідача: ОСОБА_3 (начальник)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"

до Відділу освіти Попільнянської районної державної адміністрації

про стягнення 113041,60 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 113041,60 грн., з яких: 75610,40 грн. пені, 5673,14грн. 3% річних та 31758,06 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору № 2015/ТП-БО-1600029 від 14.09.15 по оплаті отриманого газу.

06.12.16 до суду надйшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути на свою користь з відповідача 101825,56грн., з яких: 67468,05грн. пені, 4704,91грн. річних, 29652,60грн. інфляційних.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, спір вирішується з нової ціни позову в розмірі 101825,56 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Заперечив проти клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Представник відповідача у судовому засіданні наполягав на зменшенні розміру пені до 1% від заявленої суми.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

14.09.2015р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз Збут" (постачальник/позивач) та Відділом освіти Попільнянської районної державної адміністрації (споживач/відповідач) укладено договір № 2015/ТП-БО-1600029 на постачання природного газу за регульованим тарифом (а.с. 11).

За умовами п. 1.1. договору на постачання природного газу, постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором.

Відповідно до умов п. 5.3.3. Договору № 2015/ТП-БО-200028 споживач (відповідач) взяв на себе зобов'язання оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

За змістом п.4.6 договору, оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем на умовах щомісячної 100% попередньої оплати договірного обсягу постачання газу, визначеного в додатку 3 до договору, не пізніше ніж за три робочих дні до початку розрахункового періоду, крім оплати вартості послуг з постачання суб'єктами господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води). У випадку недоплати вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Як встановлено в підпункті 5.3.3 пункту 5.3 договору, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість поставленого газу на умовах та в обсягах, визначених договором.

В пункті 10.1 договору встановлено, що договір набирає чинності з 1 липня 2015 року та укладається на строк по 31 грудня 2015 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною зі сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають переоформити додаток 3 договору щодо договірних обсягів постачання природного газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений строк.

При вирішенні Господарським судом Житомирської області справи №906/373/16 за участю тих самих сторін, було встановлено, що на виконання умов договору №2015/ТП-БО-1600029 від 14.09.2015, в січні, лютому, березні 2016 ТОВ "Житомиргаз збут" поставило відповідачу природний газ в об'ємі 139206 м3 на загальну суму 1086374,75 грн. (а.с.17). Відповідач в порушення умов договору №2015/ТП-БО-1600029 від 14.09.2015, обовязання по оплаті отриманого природного газу виконав частково, сплативши на рахунок ТОВ "Житомиргаз збут" 387951,99грн, внаслідок чого станом на 14.04.2016 борг за переданий природний газ склав 881311,61 грн.

Відповідно до ст.35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі вищевказаного договору на постачання природного газу за регульованим тарифом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Всупереч умовам договору, відповідач сплатив вартість поставленого газу у повному обсязі з порушенням встановлених договором строків, що стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення з відповідача пені, річних та інфляційних в розмірі відповідно 67468,05грн., 4704,91грн., 29652,60грн.

Згідно зі ст.ст.525,526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зі змісту ст.610 Цивільного кодексу України випливає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, порушення відповідачем строків оплати за переданий природний газ, є порушенням зобов'язання, що відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України тягне за собою правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплату неустойки.

Пунктом 6.2.2 договору, встановлено, що у разі порушення споживачем строків оплати він зобов'язується сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.13).

Розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня) та період її нарахування (не більше шести місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане) повинні відповідати приписам ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ч.6 ст. 232 , ч. 2 ст. 343 ГК України, оскільки інше не передбачено Договором.

За ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок пені та річних , вважає його правильним, тому вимоги про стягнення 4704,91 грн. річних та 67468,05 грн. пені є такими, що заявлені правомірно.

Відповідач просить зменшити розмір пені до 1% від заявленого розміру посилаючись на те, що відповідач не є прибутковою організацією та фінансується за рахунок Державного бюджету України, відсутність тяжких наслідків для позивача, борг сплачено, крім суми пені позивач проситиь стягнути з відповідача річні та інфляційні.

Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст.551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції).

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення пені, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін з метою дотримання балансу інтересів сторін та з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права.

Зважаючи на те, що відповідач розрахувався за придбаний газ у повному обсязі не допустивши при цьому, тривалого прострочення виконання зобов'язань; крім пені судом задоволені вимоги позивача про стягнення річних та інфляційних; фінанасування відповідача з Державного бюджету України, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання про зменшення суми пені на 20%, що підлягає стягненню з відповідача, тобто до 53974,44грн.

Стосовно заявлених до стягнення інфляційних нарахувань господарський суд зазначає наступне.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів ( п.3.1 Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць, у якому мала місце інфляція (п. 3.2. Постанови пленуму ВГСУ від 17.12.13 № 14).

З огляду на викладене, для визначення розміру інфляційних має застосовуватись індекси інфляції починаючи з наступного місяця за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж по місяць в якому платіж фактично здійснено.

Перевіривши розрахунки інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних в розмірі 15608,04грн. з такого розрахунку:

- на кінець лютого 2016 року прострочений борг за отриманий відповідачем газ становив 161888,02 грн., індекс інфляції у березні - 101%, розмір інфляційних 1618,88 грн.;

- на кінець березня 2016 року прострочений борг за отриманий відповідачем газ становив 379735,58 грн., індекс інфляції у квітні - 103,5%, розмір інфляційних 13290,74 грн.;

- на кінець квітня 2016 року прострочений борг за отриманий відповідачем газ становив 698422,99 грн., індекс інфляції у травні - 100,1%, розмір інфляційних 698,42 грн.;

- разом інфляційні - 15608,04 грн.

Враховуючи викладене вище, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 74287,39 грн., з яких: 53974,44грн. пені, 4704,91грн. річних, 15608,04 грн. інфляційних. У стягненні 13493,61 грн. пені та 14044,56грн.грн. інфляційних суд відмовляє.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати щодо сплати судового збору, підлягають стягненню з відповідача відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України.

При розподілі суми судових витрат суд враховує п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.13, в якому зазначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені, яка стягується з Відділу освіти Попільнянської районної державної адміністрації (13500, Житомирська обл., смт.Попільня, вул. Богдана Хмельницького, 7, код 02143146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка Чопівського, буд.35, код 39577504) до 53974,44грн.

3. Стягнути з Відділу освіти Попільнянської районної державної адміністрації (13500, Житомирська обл., смт.Попільня, вул. Богдана Хмельницького, 7, код 02143146) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (10002, м.Житомир, вул.Фещенка Чопівського, буд.35, код 39577504):

- 53974,44 грн. пені;

- 15608,04 грн. інфляційних;

- 4704,91 грн. 3% річних;

- 1114,31 грн. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 13493,61 грн. пені, 14044,56 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 12.12.16

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу