Рішення

від 29.11.2016 по справі 905/2890/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.11.2016 Справа № 905/2890/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.,

при секретарі судового засідання Степаненко Д.І.

розглянувши матеріали справи за позовом: Маріупольської міської ради, м.Маріуполь

до відповідача: Приватного підприємтва фірма «ГЕНО», м. Маріуполь

про: стягнення 12983,28 грн., з яких 12669,68 грн. - основний борг, 313,60 грн. - пеня

за участю представників сторін :

від позивача: не з'явився

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Маріупольська міська рада, м. Маріуполь звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємтва фірма «ГЕНО», м. Маріуполь про: стягнення 71360,82 грн., з яких 63073,32 грн. - основний борг, 8287,50 грн. - пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань зі сплати орендних платежів за договором оренди земельної ділянки від 23.09.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість зі сплати орендної плати в розмірі 63073,32 грн.

15.11.2016р. на адресу господарського суду Донецької області надійшла уточнена позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. в сумі 12669,68 грн. та пеню в сумі 313,60 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.

Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, позивач зменшив позовні вимоги та просить стягнути оренду плату за користування земельною ділянкою в сумі 12669,68 грн. за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. та пеню в розмірі 313,60 грн.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Розглянувши вищевказану уточнену позовну заяву позивача, суд розцінив її як заяву про зменшення позовних вимог, та, приймаючи до уваги, що вона відповідає приписам ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи

Таким чином, судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в уточненій позовній заяві, поданій до господарського суду Донецької області 15.11.2016р.

Позивач в судове засідання не з'явився, на адресу господарського суду Донецької області надіслав клопотання по справі, в якому просить розглядати справу №905/2890/16 за відсутністю представника Маріупольської міської ради за наявними доказами у справі.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, своєї позиції до відома суду не довів та не надав витребуваних документів.

За змістом правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної в п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК України (п.3.12 постанови).

Оскільки, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, та, позивачем не надано доказів в підтвердження поважності причин неявки його представника в судове засідання, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України без явки представника позивача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

ВСТАНОВИВ:

23.09.2010р. між Маріупольською міською радою та Приватним підприємством фірма «ГЕНО»було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, орендодавець згідно до рішення Маріупольської міської ради від 27 липня 2010 року № 5/45-6727, надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться: по Володарському шосе,1 у Жовтневому районі міста Маріуполя.

В оренду передається земельна ділянка площею: 0,2972 га (п. 2.1. договору).

Згідно розділу 3 договору, договір укладено терміном на 10 (десять) років (до 27.07.2020 року).

Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяця до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. В іншому випадку договір поновленню не підлягає.

Земельна ділянка передається в оренду з метою та за цільовим призначенням: для складування, виробництва інших металевих конструкцій (функціонування виробничо-складського приміщення) (п. 5.1. договору).

Згідно п. 4.3. договору, орендна плата за землю (платіж), згідно вищезазначеного рішення, сплачується орендарем у грошовій формі у розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік): №33216812700052 код 13050500, отримувач - місцевий бюджет Жовтневого району м. Маріуполя, ГУДКУ у Донецькій області, МФО 834016 ідентифікаційний код 34686694.

Орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 4.4. договору).

Відповідно до п.4.5. договору розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки. У разі індексації грошової оцінки земель міста Маріуполя, орендар зобов'язаний вносити орендну плату у новому розмірі з дня індексації.

Пунктом 4.11. договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % від несплаченою суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більш ніж 120 % річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Згідно п. 13.2. договору цей договір набуває чинності на підставі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» після його підписання сторонами та державної реєстрації у Маріупольському міському відділі ДРФ ДП «ЦДЗК».

Даний договір зареєстрований у Маріупольському міському відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства В«Центр Державного Земельного кадастру», про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 04.10.196.00134. від 06.10.2010р.

Також 23.09.2010р. зазначений договір посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_1 та зареєстрований в реєстрі за № 2928.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань зі сплати орендних платежів за період з 08.06.2016р. по вересень 2016р. за договором від 23.09.2010р., позивач просив стягнути з відповідача на користь позивача суму в розмірі 12669,68 грн.

Оцінюючи позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про оренду земліВ» , оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 цього ж закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 21 Закону України В«Про оренду земліВ» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Частиною 1 ст. 24 Закону України В«Про оренду земліВ» передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати.

Зважаючи на наведені положення законодавства та наведені вище положення укладеного між сторонами договору оренди землі, суд дійшов висновку, що між сторонами наявні саме правовідносини щодо оренди землі, який регулює строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, а тому до цього договору в повній мірі застосовані положення Закону України В«Про оренду земліВ» та іншого законодавства, яке регулює земельні відносини в Україні.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, що кореспондується зі ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, проте відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за орендовану земельну ділянку, що призвело до виникнення заборгованості у спірній сумі.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Отже, орендна плата за землю має сплачуватися своєчасно та в повному обсязі, згідно з умовами укладеного договору оренди землі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не виконуються умови договору оренди земельної ділянки від 23.09.2010 р., а саме, в обумовлені договором строки останнім не перераховується орендна плата, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 12669,68 грн. за період з 08.06.2016 р. по вересень 2016 р.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості з орендної плати у сумі 12669,68 грн. перед позивачем відповідачем не надано.

Разом із тим, Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України № 405/2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Законом України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» визначено тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Згідно ст. 1 цього Закону період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Відповідно до ст. 6 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» (в редакції від 02.09.2014): під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Пунктом 5 ст. 11 В«Прикінцеві та перехідні положенняВ» цього Закону Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону доручено затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України В«Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року В«Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності УкраїниВ» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

Відповідно до ст. 1 Закону України В«Про боротьбу з тероризмомВ» антитерористична операція включає комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності. Райони проведення антитерористичної операції визначаються у тому числі керівництвом антитерористичної операції.

Керівником Антитерористичного центру при СБУ виданий Наказ від 07.10.2014р. №33/6/а В«Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведенняВ» , відповідно до якого районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області з терміном дії з 07.04.2014 року.

Таким чином, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014р. визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Відповідно д ст. 2 Закону України В«Про судоустрій і статус суддівВ» суд, справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Закріплене в ст.4 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» право суб'єкта господарювання, який проводив та/або проводить свою господарську діяльність на території, де проводилась або проводиться антитерористична операція не може бути ілюзорним та носити декларативний характер. У розумінні положень ст. 58 Конституції України приписи ст. 6 означеного закону відносно звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з 14 квітня 2014 року мають ретроспективну дію для розглядуваних правовідносин та не містять жодних виключень щодо їх незастосування.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. був затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Маріуполь, де знаходиться орендована земельна ділянка та проводить свою господарську діяльність відповідач.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджено новий перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком, до якого також включено м. Маріуполь, де проводить свою господарську діяльність відповідач. Визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операціяВ» ; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 р. № 1079 В«Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053В» .

Законом України В«Про внесення змін до Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» щодо безперешкодної діяльності органів місцевого самоврядуванняВ» № 1365-VIII від 17.05.2016, який набрав чинності 08.06.2016р., внесено зміни до статті 6 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» та викладено в такій редакції: В«Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього ЗаконуВ» .

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону України В«Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операціїВ» перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, затверджуються Кабінетом Міністрів України, який забезпечує своєчасну їх актуалізацію.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. № 1085-р В«Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткненняВ» затверджений перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, серед яких відсутнє м. Маріуполь.

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості з орендної плати за період з 08.06.2016р. по 30.09.2016р.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку позовних вимог, орендна плата за червень 2016 року становить 2578,80 грн.

Таким чином господарський суд дійшов висновку, що орендна плата за червень 2016 року повинна була бути сплачена в сумі 3363,64 грн., що за 23 дні червня становить 2578,80 грн. (3363,64/30днів х 23 днів).

З урахуванням вищевикладеного, вбачається правомірним нарахування позивачем заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 08.06.2016 р. по вересень 2016 р.

Отже сума заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12669,68 грн.

Щодо стягнення пені у розмірі 313,60 грн. за період з 08.06.2016р. по 30.09.2016р., господарський суд зазначає наступне.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Згідно до положень ст. 549 ЦК України, ст.230 Господарського кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Як вже зазначалося, згідно п. 4.11. договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більш ніж 120 % річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше.

Згідно здійсненого судом перерахунку розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, є арифметично вірним та становить 313,60 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Маріупольської міської ради, м.Маріуполь до Приватного підприємтва фірма «ГЕНО», м. Маріуполь про стягнення 12983,28 грн., з яких 12669,68 грн. - основний борг, 313,60 грн. - пеня задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "ГЕНО" (87525, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 85, код ЄДРПОУ 22003401) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) заборгованість зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою в сумі 12669,68 грн. та пеню в сумі 313,60 грн., перерахувавши кошти на рахунок 33216812700052, код 18010600, отримувач - Маріуп. УК/Центральний (Жовтневий) район, ГУДКСУ в Донецькій області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 33852448.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "ГЕНО" (87525, Донецька область, м.Маріуполь, проспект Будівельників, будинок 85, код ЄДРПОУ 22003401) на користь Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 70, код ЄДРПОУ 33852448) судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в Донецький апеляційний господарський суд згідно розділу XII ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 05.12.2016 р.

Суддя Ю.В. Бокова