Рішення

від 01.12.2016 по справі 910/19126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2016Справа №910/19126/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/19126/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТ К"

про стягнення 861 404,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Швецова С.І., довіреність б/н від 01.11.2016р.;

від відповідача: Лівандовський В.В., довіреність б/н від 09.11.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТ К" (далі - відповідач) про стягнення 861 404,22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки № 160062 від 22.08.2016р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 порушено провадження у справі № 910/19126/16 та розгляд справи призначений на 17.11.2016.

11.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

15.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

17.11.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником відповідача було подано письмові пояснення.

Представники сторін у судове засідання 17.11.2016 з'явились.

Судом, у судовому засіданні 17.11.2016, в порядку ст. 77 ГПК України, та в межах строків, встановлених ст. 69 ГПК України, було оголошено перерву до 01.12.2016.

Представник позивача у судовому засіданні 01.12.2016 позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача позовні вимоги не оспорив та зазначив про часткову сплату заборгованості в розмірі 200 000,00 грн.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 01.12.2016 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (далі - постачальник, позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТ К" (далі - покупець, відповідач) було укладено Договір поставки № 160062 (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник бере на себе зобов'язання поставити і передати у власність покупцю товари виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар у строки і на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, асортимент товару, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару узгоджується сторонами, вказується у рахунках та видаткових накладних, які являються специфікацією в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України та складають невід'ємну частину цього Договору.

Згідно з пунктами 6.1 та 6.3 Договору, покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, зафіксованими у рахунку, на дату виставлення на кожну окрему партію товару, на умовах, визначених в даному Договорі.

Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України.

Пунктом 6.4 Договору сторонами визначено, що оплата товарів покупцем проводиться у порядку 100 % оплати на підставі рахунку-фактури, виставленого постачальником, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у строк до 13.09.2016.

Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 11.1 Договору).

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Судом встановлено, що на виконання умов даного договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 881 647,20 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 4343 від 23.08.2016.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначеного товару.

Позивачем на виконання умов Договору поставки було виставлено відповідачу рахунок-фактуру № 5865 від 22.08.2016 на суму 881 647,20 грн., втім, відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором поставки, оплату поставленого товару належним чином не здійснив, сплативши лише 50 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

17.11.2016 відповідачем було подано до суду письмові пояснення, в яких відповідач зазначив про сплату частини заборгованості, а саме в розмірі 200 000,00 грн., на підтвердження чого, долучив до зазначених пояснень копію платіжного доручення № 115 від 09.11.2016 на суму 200 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем було сплачено частково заборгованість у розмірі 200 000,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду.

В зв'язку з викладеним, провадження у справі в цій частині позовних вимог підлягає припиненню, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки позивачем відповідачу узгодженого товару та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати отриманого товару підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 661 404,22 грн.

Крім основної заборгованості, позивач також просить суд стягнути з відповідача 2 460,76 грн. 3% річних, 14 969,65 грн. інфляційних втрат та 112 326,61грн. пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3 % річних в розмірі 2 460,76 грн. та інфляційні втрати в розмірі 14 969,65 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.4.1 Договору сторонами визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання покупцем вимог п. 6.4 даного Договору, постачальник має право вимагати сплатити пені у розмірі облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості заборгованості за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.

Судом здійснено власний розрахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 12 326,61 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі № 910/19126/16 в частині стягнення з відповідача частини основного боргу в розмірі 200 000,00 грн. підлягає припиненню, в іншій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 80 (п. 1-1), 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/19126/16, в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТ К" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" заборгованості в розмірі 200 000,00 грн., припинити.

2. В іншій частині позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМІНВЕСТ К" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; ідентифікаційний код: 37098921) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ТВК Вектор-ВС" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корпус 91, офіс 512; ідентифікаційний код: 37625571) заборгованість в розмірі 631 647 грн. 20 коп., 3% річних - 2 460 грн. 76 коп., інфляційні втрати - 14 969 грн. 65 коп., пеню - 12 326 грн. 61 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 12 921 грн. 07 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 07.12.2016р.

Суддя А.І. Привалов