Рішення

від 22.11.2016 по справі 907/564/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.2016 Справа № 907/564/16

за позовом органу самоорганізації населення будинкового комітету "Моноліт", м. Ужгород

до відповідача ОСОБА_1 міської ради, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Україна", м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, м. Ужгород

про визнання незаконним (частково) рішення ОСОБА_1 міської ради V сесії VII скликання від 14.07.2016 року № 277 "Про зміни та доповнення до рішення ОСОБА_1 міської ради II сесії VII скликання від 21.04.2016 року № 178".

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_3, голова будинкового комітету, ОСОБА_4, представник, ОСОБА_5, представник

від відповідача - ОСОБА_6, представник

від третьої особи "Агробуд Україна" - ОСОБА_7, представник

від третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_8, представник

Суть спору: орган самоорганізації населення будинковий комітет "Моноліт", м. Ужгород звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про визнання незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради V сесії VII скликання від 14.07.2016 року № 277 "Про зміни та доповнення до рішення ОСОБА_1 міської ради II сесії VII скликання від 21.04.2016 року № 178", в частині включення вбудованих приміщень площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 26.10.2016 року, відповідно до ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Агробуд Україна" та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні на стороні відповідача - ОСОБА_2.

Заявлене 08.11.2016 року Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Закарпатській області клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, судом відхилено, як таке, що необґрунтоване яким чином дане рішення суду може вплинути на його права та обов'язки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 27.08.2015 року відповідач у справі - ОСОБА_1 міська рада рішенням № 179 XXVII сесії VI скликання розглянувши звернення будинкового комітету "Моноліт" від 23.06.2015 року рішенням виконкому від 24.06.2015 року № 187 "Про затвердження акту приймання - передачі гуртожитку", вирішила:

1. Залишити майновий комплекс за адресою: м. Ужгород, вул. Квітів,1 у статусі "гуртожитку" та дозволити мешканцям приватизацію житлових і нежитлових приміщень.

2. Передати гуртожиток по вул. Квітів,1 в оперативне управління будинковому комітету "Моноліт".

3. Департаменту міського господарства здійснити передачу в порядку визначеному чинним законодавством.

4. Будинковому комітету "Моноліт" забезпечити належне обслуговування гуртожитку та прибудинкової території. Рекомендувати Будинковому комітету "Моноліт" документально визначити межі земельної ділянки прибудинкової території.

Згідно вищезгаданого рішення позивач (БК "Моноліт") здійснив реєстрацію речового права, а саме, права оперативного управління гуртожитком по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, загальною площею 372,6 кв. м. (інформаційна довідка долучена до позовної заяви).

Про здійснену реєстрацію речового права, позивач листом від 11.07.2016 року № 25 повідомив ОСОБА_1 міську раду та просив з метою реалізації конституційного права на житло, надати дозвіл на приватизацію приміщень гуртожитку по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, площею 372,6 кв. м., який перебуває в оперативному управлінні БК "Моноліт" його членами - мешканцями гуртожитку, у спосіб визначений Законами України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та "Про приватизацію державного житлового фонду".

Натомість, відповідач рішенням ОСОБА_1 міської ради V сесії VII скликання від 14.07.2016 року за № 277 "Про зміни та доповнення до рішення II сесії міської ради VII скликання 21.04.2016 року № 178" вбудовані приміщення площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді включив до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оспорювані рішення прийнято з порушенням чинного законодавства, що призвело до порушення житлових прав як мешканців гуртожитку на належне володіння та користування житловими кімнатами і приміщеннями загального користування.

Підставою визнання недійсним рішення позивач зазначає недодержання у результаті яких відбулось відчуження окремих частин гуртожитку, як окремих об'єктів нерухомості, у т. ч. допоміжних приміщень гуртожитку, які знаходяться у загальному користуванні всіх мешканців гуртожитку, чим порушено їхні права.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації підлягає майно, що виділяється в самостійне підприємство і є єдиним цілісним майновим комплексом.

Відчуження для продажу може бути об'єкт або його частина виділена в установленому законом порядку в окремий самостійний об'єкт власності, а не його частину, яка не набула статусу об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку.

Позивач зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 137 ГК України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Статтею 27 Закону України "Про органи самоорганізації населення" визначено, що органи місцевого самоврядування сприяють здійсненню органами самоорганізації населення їхніх повноважень і координують їх діяльність, а не передають приміщення гуртожитку під здійснення комерційної діяльності.

Оскільки будинок має статус гуртожитку, то відповідно до Примірного положення про гуртожиток цільовим призначенням гуртожитків є проживання в них робітників, службовців, а також інших громадян у період роботи або навчання.

В п. 15 Примірного положення зазначено, що жила площа в гуртожитках не підлягає обміну, розділу, бронюванню і здачі в найм. Мешканці гуртожитку мають право користуватися наданою їм жилою площею, а також місцем загального користування та обладнанням.

Місцями загального користування є приміщення призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно - гігієнічного обслуговування його мешканців (душові, пральні, кухні, санвузли, сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, коридори, що знаходяться за межами кімнат у гуртожитках коридорного типу та колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти, машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення, через які прокладені мережі комунікацій приміщення теплопунктів, котелень, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого гуртожитку персоналу, складські приміщення, тощо), якими користуються всі мешканці гуртожитку.

Позивач зазначає, що відповідач без погодження з ним, якому передано в оперативне управління гуртожиток загальною площею 372,6 кв. м., незаконно включив до переліку об'єктів комунальної власності вбудовані приміщення площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

Позивач у додаткових поясненнях на позов та на спростування заперечень відповідача, пояснив, що мешканці гуртожитку по вул. Квітів,1 проживають в ньому на законних підставах. Будівля по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді була на балансі ВАТ "Агробуд", правонаступником якого є ТОВ "Агробуд Україна". Даний гуртожиток відносився до житлового фонду, у процесі приватизації ВАТ "Агробуд".

Позивач спростовує твердження відповідача про законність прийнятих ним рішень та те, що відповідач ОСОБА_1 міська рада є власником гуртожитку в м. Ужгороді по вул. Квітів, 1 і має право здійснювати всі повноваження власника, включаючи розпорядження майном, однак дії відповідача не повинні суперечити ні закону, ні порушувати права та інтереси інших осіб. Наголошує, що відповідачем порушено також процедуру прийняття рішень органів місцевого самоврядування, зокрема, п. 11 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", відповідно до якого проекти актів, рішень органів місцевого самоврядування оприлюднюються ними не пізніше 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. Такі відомості відсутні у поясненнях відповідача на позов. Відповідно до ст. 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" повідомлення про оприлюднення проекту регуляторного акту з метою одержання зауважень і пропозицій, проект регуляторного акта та відповідний аналіз регуляторного впливу оприлюднюється шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації розробника цього проекту, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених розробниками. Відповідачем вищевказані вимоги не дотримано, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Представник позивача наголошує на тому, що порушення відповідачем положень, які регулюють порядок прийняття актів, зокрема, стосовно строків та порядку оприлюднення, є підставою для визнання акта недійсним. Оскільки, у випадку його оприлюднення у спосіб та строк визначенні чинним законодавством, позивач міг би подати заперечення на нього, що унеможливило б передачі частини гуртожитку площею 119,5 кв. м. на приватизацію шляхом аукціону та прийняття незаконного рішення.

Приміщення площею 119 кв. м. не є надлишковими, БК "Моноліт" має намір використовувати їх для потреб мешканців гуртожитку. Відповідач не приймав рішення про вилучення приміщення площею 119 кв. м. і мешканці гуртожитку не давали згоду на таке вилучення, а тому відповідач не вправі був вилучати площу, яка перебуває в оперативному управління.

Представниками позивача у судових засіданнях підтримано доводи позову та надали усні пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Треті особи не скористалася правом подачі письмового відзиву на позов.

Відповідач позовні вимоги не визнає. У наданих суду 04.10.2016 року письмових запереченнях вказує на те, що 09.04.2015 року ОСОБА_1 міська рада прийняла рішення про прийняття будівлі по вул. Квітів,1 у комунальну власність. 14.07.2016 року прийнято рішення, яке оскаржується. Вважає, що 119,5 кв. м. першого поверху є нежитловим приміщенням. Нежитлове приміщення є окремим об'єктом цивільно - правових відносин та є складовою матеріальних цінностей територіальної громади м. Ужгорода. Єдиним власником будівлі по вул. Квітів, 1 (як житлових та і нежитлових) приміщень є територіальна громада міста в особі ОСОБА_1 міської ради. Мешканці гуртожитку, на думку відповідача, є виключно користувачами житлових приміщень. Просить відмовити у задоволенні позову.

18.11.20165 року відповідач надав у судовому засіданні додаткові заперечення на позов, в яких зазначає, що оскаржуване рішення сесії ОСОБА_1 міської ради від 14.07.2016 року № 277 оприлюднено належним чином та прийнято у рамках власних повноважень сесії міської ради. До пояснень долучено копію з сайту ОСОБА_1 міської ради про оприлюднення.

Доказів дотримання положень ст. ст. 12, 13 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування" щодо порядку та строків оприлюднення інформації суду не подано.

18.11.2016 року представник відповідача подав суду письмове клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судових рішень по справах № 308/13418/14-ц та № 807/1514/15, які розглядаються іншими судами. Клопотання мотивоване тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.05.2016 року по справі № 308/13418/14-ц скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2015 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області від 26.11.2015 року про визнання незаконним і скасування пунктів рішення та скасування свідоцтва на право власності. Справу передано на новий розгляд до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області. Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.12.2015 року по справі № 807/1514/15 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 міської ради Закарпатської області про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.02.2015 року, видане державним реєстратором ОСОБА_9 та про визнання недійсним свідоцтва про право власності, видане Реєстраційною службою ОСОБА_1 міськрайонного управління юстиції 11.02.2015 року товариству з обмеженою відповідальністю "Агробуд-Україна". Вищезгадану Постанову передано на перегляд за нововиявленими обставинами до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області.

Вважає, що від справ, які переглядаються іншими судами залежить подальша правомірність перебування у комунальній власності гуртожитку по вул. Квітів, 1 у м. Ужгороді.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення.

Враховуючи викладені відповідачем мотиви та підстави зупинення провадження у даній справі, думки учасників процесу стосовно зупинення провадження у даній справі, суд необхідність у зупиненні провадження у даній справі не вбачає, а відтак клопотання відповідача судом відхилено.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення учасників судового процесу, суд виходить із такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У відповідності до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно ст. 21 ЦК України, визначено загальний порядок визнання судом незаконними та скасування правових актів індивідуальної дії, а також нормативно-правових актів, виданих органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо вони суперечать актам цивільного законодавства й порушують цивільні права або інтереси.

Позивач є органом створеним 28.04.2015 року для обслуговування будівлі гуртожитку по вул. Квітів,1 у м. Ужгороді.

Як свідчать матеріали справи, предметом спору у ній є визнання недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради V сесії VII скликання від 14.07.2016 року № 277 "Про зміни та доповнення до рішення ОСОБА_1 міської ради II сесії VII скликання від 21.04.2016 року № 178", в частині включення вбудованих приміщень площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

27.08.2015 року відповідач у справі - ОСОБА_1 міська рада рішенням № 179 XXVII сесії VI скликання розглянувши звернення будинкового комітету "Моноліт" від 23.06.2015 року рішенням виконкому від 24.06.2015 року № 187 "Про затвердження акту приймання - передачі гуртожитку", вирішила:

1. Залишити майновий комплекс за адресою: м. Ужгород, вул. Квітів,1 у статусі "гуртожитку" та дозволити мешканцям приватизацію житлових і нежитлових приміщень.

2. Передати гуртожиток по вул. Квітів,1 в оперативне управління будинковому комітету "Моноліт".

3. Департаменту міського господарства здійснити передачу в порядку визначеному чинним законодавством.

4. Будинковому комітету "Моноліт" забезпечити належне обслуговування гуртожитку та прибудинкової території. Рекомендувати Будинковому комітету "Моноліт" документально визначити межі земельної ділянки прибудинкової території.

Актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів від 01.09.2016 року підтверджено передачу Департаментом міського господарства ОСОБА_1 міської ради на баланс будинкового комітету "Моноліт" гуртожитку по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, площею 372,6 кв. м.

Згідно вищезгаданого рішення позивач (БК "Моноліт") здійснив реєстрацію речового права, а саме, права оперативного управління гуртожитком по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді, загальною площею 372,6 кв. м. (інформаційна довідка долучена до позовної заяви).

В п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів від 26.01.2000 року №02-5/35 зазначено, що акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до вказаних роз'яснень підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Статтею 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, в тому числі, повноваження щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності територіальних громад, а також підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

У відповідності до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Відповідно до оскаржуваного рішення, виданого ОСОБА_1 міською радою, було вирішено включити вбудоване приміщення площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 у м. Ужгороді до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність, як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Допоміжні приміщення відповідно до ч. 2 ст.10 вказаного Закону стають об'єктами права спільної власності співвласників будинку одночасно з приватизацією квартир, що засвідчується свідоцтвом про право власності на квартиру.

У відповідності до висновків встановлених у рішенні Конституційного Суду України від 02.03.2004 року у справі №1-2/2004, допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладові, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоповерхових будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій, таких як створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку і вступу до нього.

Відповідно до норм ДБН В.2.2-15-2005:

підсобні приміщення багатоквартирного житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (сходові клітки, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, комори, сміттєзбірні камери, горища, підвали, шахти тощо).

Враховуючи вказане, слід зазначити, нежитлові приміщення загальною площею 119,5 кв. м., що знаходяться по вул. Квітів, 1 у м. Ужгороді, входять до складу неподільного майна гуртожитку, а відтак, вказане неподільне майно повинно перебувати в оперативному віданні, розпорядженні мешканців, що не підлягає відчуженню. Докази зворотнього у матеріалах справи відсутні.

Твердження представника відповідача, що приміщення площею 119,5 кв.м. про які йдеться в рішенні є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин, не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами та не зазначено про це у письмових поясненнях відповідача.

За таких обставин, правомірність здійснення (продажу) частини будівлі гуртожитку (окремих кімнат приміщень загального користування, коридорів) без вирішення питання щодо технічної можливості виділу в натурі цієї частини з об'єкта нерухомого майна й набуття ним статусу об'єкта цивільних прав не можна визнати такими, що відповідають вимогам закону.

Отже, враховуючи вище викладене в сукупності, суд визнає незаконним рішення відповідача № 277 від 14.07.2016 року та таким, що порушує права мешканців гуртожитку по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді на належне володіння, користування вбудованими приміщеннями, площею 119,5 кв. м.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись ст. ст. ст. ст. 22, 33, 34, 44 - 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити повністю.

2. Визнати незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради V сесії VII скликання від 14.07.2016 року № 277 "Про зміни та доповнення до рішення ОСОБА_1 міської ради II сесії VII скликання від 21.04.2016 року № 178" в частині включення вбудованих приміщень площею 119,5 кв. м. по вул. Квітів, 1 в м. Ужгороді до переліку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації у 2016 році шляхом аукціону.

3. Стягнути з ОСОБА_1 міської ради (88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3; код ЄДРПОУ 33868924) на користь органу самоорганізації населення будинкового комітету "Моноліт" (88000, м. Ужгород, вул. Квітів,1; код ЄДРПОУ 39769408) суму 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім гривень) на відшкодування сплачених судових витрат.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Вступну та резолютивну частин рішення сулу проголошено 22.11.206 року.

Повне рішення складено 09.12.2016 року.

Суддя Бобрик Г.Й.