Рішення

від 06.12.2016 по справі 908/2854/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 33/110/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2016 Справа № 908/2854/16

за позовом : Комунального підприємства В«ВодоканалВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61)

до відповідача: Комунального підприємства В«Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької областіВ» (70050, смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області, вул. Центральна, буд. 11)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 93 від 26.08.2016 р.

від відповідача: ОСОБА_2 - директор, розпорядження № 70-а від 16.11.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» 84194,31 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання укладеного між сторонами договору про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації № 5379 від 01.08.2005 р. за період з грудня 2014 р. по листопад 2015 р., включно, позивачем відповідачу надано послуги на загальну суму 139 663,83 грн. вартість яких відповідачем оплачено частково в розмірі 55469,52 грн. (в тому числі субвенції). Станом на момент подання позову заборгованість відповідача за Договором складає 84 194,31 грн. Посилаючись на приписи статей 526, 628, 629 Цивільного кодексу України, статей 173, 174, 193 Господарського кодексу України та умови укладеного між сторонами договору, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.10.2016 р. позовну заяву КП «Водоканал» прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/2854/16. Справу призначено до розгляду на 06.12.2016 р.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві з урахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Так, від позивача надійшла письмова заява (вих. №17887 від 06.12.2016 р.), згідно якої, позивач, в порядку ст. 22 ГПК України зменшує розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 79000,50 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказана заява позивача не суперечить приписам статті 22 ГПК України та подана у відповідності до вимог ст. 57 ГПК України, заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом до розгляду.

За таких обставин, предметом позову у справі № 908/2854/16 є позовна вимога про стягнення з Комунального підприємства «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» суми основного боргу за Договором № 5379 від 01.08.2015 р. в розмірі 79000,50 грн. заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 грудня 2014 р. по 30 листопада 2015 р., включно.

Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив обставини, викладені у відзиві на позов. За поясненнями відповідача, вказана сума заборгованості виникла за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2015 року з об'єктивних причин. У зазначений період значно знизилась спроможність населення сплачувати комунальні послуги. У червні-липні місяці 2015 року у підприємства виникли непередбачені витрати у розмірі понад 15000,00 грн., пов'язані з невідкладним ремонтом техніки (трактор і екскаватор), у якій наявна постійна потреба для виробничого процесу. Також, на протязі січня-жовтня місяців 2015 року було допущено суб'єктивну помилку при передачі показників прибору обліку подачі води і виправлення цієї помилки у листопаді 2015 року привело до різкого збільшення суми оплати послуги. Так, згідно акту № 5379/5 від 30.11.2015 року сума оплати склала 50378,60 грн. (за попередні 10 місяців середньо місячна сума оплати водопостачання складала близько 10000,00 грн.). У 2015 році не покращилася спроможність оплати населення і не зменшилася кількість неплатників серед безпосередніх споживачів води селища Кам'яне. Згідно з положеннями ст. 16-1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», з метою запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру через припинення питного водопостачання споживачам, у разі несплати або внесення не в повному обсязі плати за використану ними питну воду, встановлюється екологічна броня питного водопостачання. Оплата питної води, використаної в межах встановленої екологічної броні питного водопостачання, здійснюється за рахунок коштів відповідних споживачів. Порядок обмеження та складання переліку споживачів питної води, до яких застосовується обмеження питного водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Посилаючись на наведені норми, відповідач відзначає, що у підприємства відсутні практичні можливості вимушеного обмеження водопостачання боржникам. Відповідач визнає вимоги позивача з урахуванням часткової оплати заборгованості та вказує, що станом на день подання позову сума боргу складала 81294,34 грн., про що сторонами складено акт звірки взаєморозрахунків від 24.11.2016 р. При цьому відповідач зазначає про надію отримати від позивача згоду на укладення морової угоди про розстрочку погашення заборгованості.

05.12.2016 р. канцелярією суду отримано заву відповідача від 01.12.2016 р. (вих. 51) про затвердження односторонньо складеної відповідачем мирової угоди, в якій простить суд затвердити умови мирової угоди сторін та графік погашення заборгованості протягом 12 місяців, починаючи з 01.01.2017 р. по 01.01.2018 р. у сумі 6583,37 грн.

Розглянувши заяву відповідача про затвердження мирової угоди, суд залишив її без задоволення, з огляду на наступне.

В пункті 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» відзначається, що одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК). Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання. Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані.

Відповідно до вимог ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

В даному випадку надана відповідачем на затвердження мирова угода не відповідає вимогам закону, оскільки не містить конкретної суми заборгованості, яка визнається сторонами, а також підписана односторонньо - лише з боку відповідача.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 06.12.2016 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 01.08.2005 р. між Комунальним підприємством В«ВодоканалВ» (Водоканалом, позивачем у справі) та Комунальним підприємством «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (Абонентом, відповідачем у справі) було укладено договір № 5379 про надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечити Абоненту подачу води на господарсько-питні та побутові потреби, а також приймання стічних вод по майданчикам: сел. Кам'яне , вул. Центральна, 11 (п. 1.1 Договору).

Згідно з розділом 2 Договору договір укладається з 01.08.2005 р. по 31.12.2006 р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії, про його припинення не було письмово заявлено однією з сторін.

Судом встановлено, що у зв'язку з відсутністю нового договору та відповідних заяв про припинення дії договору Договір є чинним.

Згідно з п. 3.1.1 Договору Водоканал зобов'язаний забезпечити Абоненту подачу питної води з напором в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу до 10 м в/с і якістю у відповідності з ГОСТом на воду питну 2874-82 в точці підключення вводу Абонента до мереж Водоканалу згідно розподілу зон обслуговування та балансової належності, а також приймання стоків в кількості, вказаній в Договорі, з забрудненням, не перевищуючими допустимі концентрації.

За визначенням п. 3.2.1 Договору, Абонент зобов'язаний своєчасно оплачувати надані йому послуги з водопостачання та водовідведення, експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, прилади і пристрої на них у встановленому порядку у відповідності з цим договором та нормативними документами, вказаними в п. 1.1 цього договору.

Розділ 5 Договору передбачає, що основним документом на оплату є акт. Акти за воду та послуги каналізації виписуються основному абоненту з зазначенням споживачів представником В«ВодоканалуВ» , який пред'являє посвідчення.

Акт виписується 30-31 числа кожного місяця. Абонент у триденний строк з дня виписки акта зобов'язаний перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача.

На виконання вимог договору, позивачем у період грудень 2014р. - листопад 2015р., включно, надано відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод на загальну суму 139 663,83 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів-рахунків за цей період.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання по оплаті за Договором виконав частково, сплативши 55469,52 грн. (в т.ч. субвенції) до моменту подання позову та 5193,81грн. після порушення провадження у справі, внаслідок чого позивач зменшив розмір позовних вимог.

Позовна вимога про стягнення з Комунального підприємства «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» суми 79000,50 грн. заборгованості за водопостачання та водовідведення (з урахуванням прийнятої судом заяви про зменшення розміру позовних вимог) стала предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з частинами 2, 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема, з договорів та інших правочинів. (Аналогічні норми містяться в статтях 173 - 175 Господарського кодексу України).

Позов ґрунтується на Договорі, який за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послуги і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов'язаний оплатити послуги і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного між сторонами договору, які породили взаємні обов'язки: обов'язком позивача стало надання послуг з питного водопостачання та приймання стічних вод у системи каналізації, а обов'язком відповідача - оплата вартості наданих йому послуг в порядку та на умовах, визначених Договором.

Судом встановлено, що свої зобов'язання за Договором позивачем виконано у повному обсязі, а саме, відповідачу у період з грудня 2014 р. по листопад 2015 р., включно, надавались послуги з питного водопостачання та приймання стоків.

Відповідачу було вручено відповідні акти за цей період, що підтверджується підписами повноважного представника КП «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» на актах.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 5.1 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний на протязі трьох банківських днів з дня виписки акта перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Водоканалу у сумі, вказаній в акті.

За умовами п. 3.2 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані йому послуги.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг з водопостачання та водовідведення, всупереч умов Договору та вимог закону, в обумовлений Договором строк і в повному обсязі не виконав.

Відповідачем надані послуги були оплачені частково, в сумі 60663,33 грн. (55469,52грн. - до подачі позову та 5193,81грн. - після порушення провадження у справі), що підтверджується наданими суду копіями банківських виписок, факсограмами щодо сплати сум згідно протокольних рішень на виконання постанови КМУ № 20 від 11.01.2005р., зведеними реєстрами заборгованості.

Відповідно до підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків сторін станом на 24.11.2016 р. заборгованість відповідача перед позивачем складала 81294,31 грн.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов'язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку. Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Довідкою КП «Водоканал» від 05.12.2016 р. за підписом начальника управління зі збуту та головного бухгалтера підприємства, станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача за Договором складає 79000,50 грн.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Факт порушення умов, визначених змістом зобов'язання та факт несплати суми 79000,50 грн. заборгованості відповідачем не заперечується. У своєму відзиві відповідач наведені позивачем обставини підтверджує та визнає позов.

В силу ч. 1 ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Доказів сплати суми заборгованості в розмірі 79000,50 грн. відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов'язань, як того вимагають умови договору та приписи закону, суд вважає вимогу про стягнення 79000,50грн. заборгованості за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Кам'яний сількомунгосп Вільнянського району Запорізької області» (70050, смт. Кам'яне Вільнянського району Запорізької області, вул. Центральна, буд. 11, код ЄДРПОУ 33527710) на користь Комунального підприємства В«ВодоканалВ» (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 61, код ЄДРПОУ 03327121) суму 79000 (сімдесят дев'ять тисяч) грн. 50 коп. заборгованості та суму 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України (із урахуванням ч.3 ст. 51 ГПК України) 09.12.2016 р.

Суддя М.В. Мірошниченко