Ухвала

від 12.12.2016 по справі 910/13880/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.12.2016Справа № 910/13880/13

Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13880/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфарма»

про стягнення 69014 грн. 16 коп.

Без виклику представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.11.2013 у справі № 910/13880/13 (суддя Цюкало Ю.В.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» задоволено повністю; виселено Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфарма» з частини нежитлового приміщення площею 60,0 кв. м, розташованого на 1 поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 9; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліфарма» повернути частину нежитлового приміщення площею 60,0 кв. м, розташованого на 1 поверсі нежитлової будівлі за адресою: м. Запоріжжя, вул. Задніпровська, б. 9 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» по акту приймання-передачі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на користь державного бюджету України судовий збір у сумі 1147,00 грн.; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфарма» грошові кошти: основний борг у сумі 63096,77 грн.; пеню у сумі 4547,65 грн.; втрати від інфляції у сумі 243,47 грн.; 3% річних у сумі 1126,27 грн. та судовий збір у сумі 4014,50 грн.

29.11.2013 на виконання вказаного рішення суду видано відповідні накази.

06.12.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13880/13, в якій скаржник (стягувач) просить суд визнати незаконними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Шворака Богдана Олександровича щодо винесення постанови від 11.10.2016 про повернення виконавчого документу стягувачу ВП№51709073; скасувати вказану постанову; визнати незаконною бездіяльність Печерського районного відділу державної виконавчої служби місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва від 29.11.2016 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліфарма» грошових коштів: основного боргу у сумі 63096,77 грн.; пені у сумі 4547,65 грн.; втрат від інфляції у сумі 243,47 грн.; 3% річних у сумі 1126,27 грн. та судового збору у сумі 4014,50 грн.; зобов'язати Печерський районний відділ державної виконавчої служби місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо своєчасного, повного виконання рішення Господарського суду міста Києва від 18.11.2013 у справі № 910/13880/13.

Розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13880/13, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам розділу VIII Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає поверненню з посиланням на ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до п. 9.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012, скарга має відповідати загальним вимогам щодо змісту та форми позовної заяви, передбаченим статтею 54 ГПК, з доданням до неї документів, зазначених у пунктах 2, 4 частини першої цієї статті і за необхідності - зазначених у частинах другій і третій статті 57 названого Кодексу, а також містити відомості, перелічені в пунктах 3 - 5 частини сьомої статті 82 Закону України "Про виконавче провадження".

У вирішенні питань, які виникають у розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби, до заяв учасників виконавчого провадження (заявників) мають застосовуватися положення ГПК, якими врегульовано аналогічні питання, зокрема, статей 2, 18, 21, 22, 26, 29, 31, 41, 42, 62, пунктів 1 - 3, 5, 6, 9 частини першої статті 63, статті 64, розділів XI, XII, XII 1 ГПК тощо.

Так, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Так, частиною 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення .

Статтею 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в пункті 2 частини 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Судом встановлено, що скаржником (боржником) долучено до матеріалів справи фіскальні чеки, що підтверджують факт приймання відділенням поштового зв'язку до пересилання певної поштової кореспонденції, однак, скаржником не долучено до скарги на дії органів ДВС бланків опису вкладення , які є належними доказами направлення копії скарги боржнику та відділу ДВС з дотриманням вимог статті 57 Господарського процесуального кодексу України, які згідно з п. 61 Правил надання послуг поштового зв'язку заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник об'єкта поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису видається відправникові, другий вкладається до поштового відправлення.

Із наведених норм вбачається, що належним доказом направлення саме копії скарги на дії органів ДВС та доданих до неї документів стягувачу та відділу ДВС у справі може бути, зокрема, бланк опису вкладення, завірений відповідним відділенням зв'язку, разом з фіскальним чеком про відправлення.

Однак, як встановлено судом, скаржником (боржником) долучено до скарги лише фіскальні чеки без описів вкладення у цінний лист , в яких зазначається, які саме документи направлені стягувачу та органу ДВС, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що скаржником не надано доказів надсилання стягувачу та органу ДВС копії скарги, з якою скаржник звернувся до суду, з огляду на що повертає подану Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» скаргу без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що ненадсилання копії скарги стягувачу та органу ДВС порушує їх права на своєчасне отримання копії скарги, своєчасне ознайомлення з предметом і підставами скарги, унеможливлює, зокрема, завчасне подання заперечень чи будь-яких письмових пояснень на скаргу, що також призводить до затягування судового розгляду скарги.

Крім того, відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів , крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

Так, у поданій до суду скарзі скаржник (боржник) зазначає, що постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№ 51709073 від 11.10.2016 він отримав 23.11.2016.

Суд зазначає, що встановлення законом строків для оскарження дій/бездіяльності/рішень органів ДВС має на меті забезпечення стабільності та правової визначеності правовідносин, які виникають при виконанні рішення суду, а тому положення норми ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України щодо встановлення права на оскарження рішень, дій (бездіяльності) органів ДВС протягом встановленого строку передбачає необхідність доведення скаржником обставин щодо дати, коли скаржник дізнався або повинен був дізнатися про оскаржувані дії ДВС.

Однак, скаржником (боржником) не надано суду жодних доказів на підтвердження факту отримання ним постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№ 51709073 від 11.10.2016 саме 23.11.2016.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скаржником (боржником) не доведено належними та допустимим доказами, що він дізнався про оскаржувану постанову (про повернення виконавчого документу стягувачу) саме 23.11.2016, та відповідно не міг дізнатися про неї в дату винесення такої постанови.

Суд зазначає, що скаржник (стягувач) є стороною виконавчого провадження, по суті ініціатором виконавчого провадження, та зобов'язаний контролювати хід здійснення виконавчого провадження, у зв'язку з чим, зокрема, має право знайомитись з матеріалами виконавчого провадження, внесеними до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень https://trade.informjust.ua, використовуючи при цьому ідентифікатори доступу, які зазначаються у постанові про відкриття виконавчого провадження, про що також зазначено державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП№51709073 від 21.07.2016 (копія долучена скаржником до скарги).

За таких обставин, стягувач має право не лише на доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень https://trade.informjust.ua з метою отримання інформації щодо вчинення державним виконавцем виконавчих дій, а й як заінтересована сторона виконавчого провадження має можливість знайомитись з винесеними державним виконавцем постановами при здійснення виконавчих дій в дату їх внесення до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Відповідно до п. 3.3 ст. 3 Положення про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія.

Таким чином, оскільки скаржник має доступ до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, суд дійшов висновку, що скаржник (стягувач) мав можливість дізнатися про винесення оскаржуваної постанови в дату її внесення державним виконавцем до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Таким чином, скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що він дізнався про винесення оскаржуваної постанови в будь-яку іншу дату, ніж дата винесення відповідної постанови.

З метою встановлення дати звернення скаржника із даною скаргою до суду (з огляду на неякісний відбиток штампу поштового відділення на поштовому конверті, в якому надсилалася скарга), судом було зроблено витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень за ідентифікатором доступу 6906901122211(номер рекомендованого повідомлення на поштовому конверті) та встановлено, що вказана скарга була направлена скаржником до суду 02.12.2016 .

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення скаржника з даною скаргою до суду, ним було пропущено встановлений ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України строк на подання скарги.

У пункті 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17.10.2012 № 9 зазначено, що встановлений у частині першій статті 121--2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121--2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Таким чином, оскільки скаржником було пропущено строк на подання скарги та не подано відповідного клопотання про відновлення вказаного строку, суд повертає скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13880/13 без розгляду.

При цьому, суд зазначає, що скаржник (стягувач) не позбавлений права на повторне звернення до суду з даною скаргою. В такому випадку скаржник повинен належним чином обґрунтувати дату, коли він дізнався про порушення його прав, свобод і законних інтересів (про оскаржувану постанову) та надати суду докази, що підтверджують відповідні обставини.

У випадку, якщо скаржником (скаржником) пропущено строк на подання скарги на дії органів ДВС (встановлений ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України), скаржник повинен подати суду клопотання про відновлення пропущеного строку з належним обґрунтуванням поважності причини такого пропуску.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63, ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» на дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби місті Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/13880/13 повернути без розгляду.

Суддя І.М. Отрош