Рішення

від 05.12.2016 по справі 911/3276/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3276/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аншан»

про стягнення 881 727,12 грн.

за участю представників:

позивач - ОСОБА_1, предст. за дов. від 02.06.2016;

відповідач - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аншан» (відповідач) про стягнення 881 727,12 грн. за договором про фінансовий лізинг № 00007348 від 05.06.2013, а саме: 620741,72 грн. основного боргу, на який було нараховано 31449,38 грн. 3% річних, несплачені щомісячні платежі у сумі 223536,02 грн. (плата за користування об'єктом лізингу), 6000,00 грн. витрат на юридичну допомогу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.10.2016 у справі № 911/3276/16 було порушено провадження та призначено до розгляду на 14.11.2016 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2016 розгляд справи було відкладено на 05.12.2016 та зобов'язано відповідача надати обґрунтований відзив .

Відповідач, який був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, не забезпечив явку свого повноважного представника в судові засідання 14.11.2016 та 05.12.2016, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

З даного приводу варто зазначити, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна позиція викладена в п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» .

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 05.12.2016 року представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Згідно з ч. 2 статті 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

05.12.2016 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

05.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аншан» (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00007348, згідно якого лізингодавець зобов'язався передати лізингоодержувачу об'єкт лізингу, а лізингоодержувач - прийняти об'єкт лізингу і сплатити суму коштів за договором шляхом здійснення платежів відповідно до договору та згідно з Графіком покриття витрат та виплати лізингових платежів (надалі - В«План відшкодуванняВ» ), що становить невід'ємну частину договору, на загальну суму, що становить еквівалент у гривні 96490,52 дол. США, не враховуючи авансового платежу на суму, що становить еквівалент 28947,16 дол. США.

Відповідно до п. 6.1 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу, що є додатком до договору про фінансовий лізинг та є невід'ємною його частиною (далі - умови) для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач зобов'язався здійснювати щомісячні лізингові платежі відповідно до плану відшкодування.

Відповідно до п. 6.5 Загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу (Умови лізингу) щомісячні лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (План відшкодування).

На виконання договору про фінансовий лізинг № 00007348 від 05.06.2013 позивач передав, а відповідач прийняв у користування предмет лізингу: автомобіль Audi Q73 3.0 TDI, 2013 р.в., що підтверджується актом прийому-передачі об'єкта лізингу, підписаним та скріпленим печатками сторін договору.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу, лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» , лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з ст. 16 Закону України „Про фінансовий лізинг", сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття судового рішення не погашено, а відповідачем не доведено протилежного, розмір вказаного боргу відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 620 741,72 грн. боргу за договором про фінансовий лізинг № 00007348 від 05.06.2013 є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Згідно п. 8.3.2. умов лізингу якщо лізингоодержувач повністю або частково здійснить оплату (одного) лізингового платежу, при цьому якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України В«Про фінансовий лізингВ» ) Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитися від контракту і витребувати об'єкт лізингу віл лізингоодержувача, в тому числі у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 12.1. умов лізингу строк лізингу за контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плані відшкодування).

Відповідно до п. 12.6.1 умов, позивач має право в односторонньому порядку розірвати контракт / відмовитися від контракту, та також право на повернення об'єкту лізингу, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив один наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання зі сплати перевищує 30 календарних днів.

Згідно п. 12.7 умов день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від договору визначається лізингодавцем у відповідному повідомленні/вимозі. Лізингодавець надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/відмову від договору та, за можливості, зв'язується з ним доступними телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від договору. Таке повідомлення/вимога надсилається лізингодавцем на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців).У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги з будь-яких причин, лізингоодержувачем вважається належним чином повідомленим на 10 календарний день з дня відправлення такого повідомлення, що підтверджується документами з відміткою ДП «Укрпошта» про прийняття повідомлення для відправлення.

Відповідно до п. 12.9 Умов, у разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту. Лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відповідному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу та лізинговими платежами, що залишились несплаченими відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів, а також іншими платежами, що залишились несплаченими відповідно лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг та має бути відшкодована лізингодавцю лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства. Зобов'язання щодо сплати такої різниці залишається чинним до моменту виконання лізингоодержвачем, в тому числі після закінчення строку лізингу/розірвання контракту.

У зв'язку з несплатою лізингових платежів, відповідачеві було направлено повідомлення про відмову від Договору та повернення об'єкта лізингу, датоване 05.10.2015.

Згідно п. 20.5 Договору, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у Договорі, у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою.

14.03.2016 р. співробітником компанії ТОВ «Експрес Мото Україна» була здійснена спроба доставки вимоги за вказаною в накладній адресою. Проте, здійснити доставку вимоги не вдалося, оскільки за місцезнаходженням відповідача осіб для вручення не знайдено (лист від 14.03.2016 № 101(1).

Пунктом 12.13 умов сторони погодили, що у випадках, передбачених зокрема, п. 12.6 договір вважається розірваним на 10 (десятий) робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони.

Оскільки вимога була направлена позивачем 14.03.2016 р., то згідно п. 12.13. Умов лізингу, Договір вважається розірваним 25.03.2016 р.

Відповідно до п.6.18 Умов Договору сторони погоджуються, що у випадку розірвання Договору/відмови від Договору за ініціативою позивача відповідно до пункту 12 Договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування Об'єктом лізингу.

Таким чином, за розрахунком позивача, відповідач повинен компенсувати позивачу плату за фактичний час користування об'єктом лізингу за листопад 2015 року - квітень 2016 року , у вигляді: щомісячного лізингового платежу за листопад 2015 року на суму 34 906,17 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.11.2015 р.; щомісячного лізингового платежу за грудень 2015 року на суму 34 966,85 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.12.2015 р.; щомісячного лізингового платежу за січень 2016 року на суму 36 104,60 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.01.2016 р.; щомісячного лізингового платежу за лютий 2016 року на суму 38 630,41 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.02.2016 р.; щомісячного лізингового платежу за березень 2016 року на суму 39 692,30 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.03.2016 р.; щомісячного лізингового платежу за квітень 2016 року на суму 39 235,69 грн., належного до сплати відповідно до Плану відшкодування не пізніше 15.04.2016 р. Загальна сума 223 536,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт лізингу відповідачем не повернуто, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку, що вимога про стягнення з відповідача 223 536,02 грн. лізингових платежів, які відповідно до п. 6.18 Договору є платою за фактичний час користування об'єктом лізингу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 31449,38 грн. 3% річних (з 16.02.2014 по 22.09.2016), нарахованих на кожен лізинговий платіж, який підлягав до сплати, окремо.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України , боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» встановив, що заявлена позивачем до стягнення сума відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 31 449,38 грн. 3% підлягає задоволенню в повному обсязі.

До того ж, за словами позивача, у зв'язку з тим, що відповідачем систематично порушувались терміни сплати лізингових платежів, позивач був вимушений з метою супроводження процесу повернення заборгованості та об'єкта лізингу звернутись до спеціалізованої організації ТОВ Юридична фірма «Вернер», внаслідок чого поніс витрати на загальну суму 6000,00 грн., які за словами останнього є реальними збитками.

За приписами ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно положень ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.ст. 623, 1166 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку ст. 33 ГПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд зазначає, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні ст. 623 Цивільного кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України.

Витрати на оплату юридичних послуг не є збитками, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про фінансовий лізинг.

Отже, отримання позивачем послуг з супроводження повернення об'єкту лізингу, послуг по юридичному консультуванню, підготовці процесуальних документів та представництва інтересів позивача в суді не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, витрати, які включені позивачем до складу прямих збитків (збитків, завданих у зв'язку із порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором) не відповідають вимогам ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 225 Господарського кодексу України, а тому вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 6000,00 грн. є безпідставною, необґрунтованою, а відтак суд відмовляє в її задоволенні. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 620 741, 72 грн. основного боргу, 31 449,38 грн. 3% річних; 223 536,02 грн. щомісячних платежів. В частині позовних вимог про стягнення 6000,00 грн. витрат на юридичну допомогу суд відмовляє .

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аншан» (09500, Київська обл., Таращанський р-н, м. Тараща, вул. Видна, 66, код ЄДРПОУ 36966544) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Порше Лізинг УкраїнаВ» (02152, м. Київ, просп. Павла Тичини, буд. 1В, оф. В, код ЄДРПОУ 35571472) - 620 741 (шістсот двадцять тисяч сімсот сорок одна) грн. 72 коп. основного боргу, 31 449 (тридцять одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн. 38 коп. 3% річних, 223 536 (двісті двадцять три тисячі п'ятсот тридцять шість) грн. 02 коп. щомісячних платежів, 13 135 (тринадцять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 91 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 12.12.2016р.

Суддя О.В. Щоткін