Рішення

від 05.12.2016 по справі 911/3550/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3550/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нові дистриб'юційні системиВ»

про стягнення 30632,09 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.10.2015 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» (далі - ТОВ В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нові дистриб'юційні системиВ» (далі - ТОВ В«Нові дистриб'юційні системиВ» , відповідач) про стягнення 30632,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки чаю та кави № 0111/П-16 від 29.04.2016 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 30632,09 грн. заборгованості, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судових засіданнях 17.11.2016 р. та 05.12.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання 17.11.2016 р. та 05.12.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач до суду не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 05.12.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

29.04.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Нові дистриб'юційні системиВ» (покупець) було укладено договір поставки чаю та кави № 0111/П-16, відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передавати чай та каву в асортименті у власність покупця відповідно до його замовлення (замовлень), а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар на умовах, зазначених у даному договорі.

Згідно з п. 2.1 договору, асортимент, кількість та ціна товару, що продається згідно з даним договором, вказується у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

У відповідності до пункту 4.6 договору, максимальний строк відтермінування оплати за товар становить 21 календарний день і обраховується з дати виписки накладної. День, наступний за днем виписки накладної, є першим днем при підрахунку строку, на який надано відстрочку. Останнім днем розрахунку є 21 календарний день.

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» поставило ТОВ В«Нові дистриб'юційні системиВ» товар загальною вартістю 90003,06 грн., що підтверджується видатковими накладними № 390 від 17.05.2016 р. на суму 55667,69 грн., № 391 від 17.05.2016 р. на суму 4169,53 грн., № 407 від 23.05.2016 р. на суму 30165,84 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ В«Нові дистриб'юційні системиВ» частково було повернуто отриманий товар на загальну суму 59370,97 грн., що підтверджується накладними на повернення постачальнику № 2 від 15.07.2016 р. на суму 19440,00 грн., № 3 від 28.07.2016 р. на суму 33566,23 грн., № 4 від 28.07.2016 р. на суму 3066,00 грн., № 5 від 01.08.2016 р. на суму 3298,74 грн., які підписані в двосторонньому порядку уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем, згідно здійсненого останнім розрахунку суми заборгованості, становить 30632,09 грн. (90003,06 грн. - 59370,97 грн.)

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за залишок товару, поставленого відповідно до договору № 0111/П-16 поставки чаю та кави від 29.04.2016 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором № 0111/П-16 від 29.04.2016 р. товару чи його повернення суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 0111/П-16 від 29.04.2016 р. на загальну суму 30632,09 грн., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Нові дистриб'юційні системиВ» (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, вул. Київська, 77/2, код 39739834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Мегаполіс Україна ЛоджістіксВ» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А, код 38213161) 30632 (тридцять тисяч шістсот тридцять дві) грн. 09 коп. основного боргу, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 12.12.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна