Рішення

від 05.12.2016 по справі 914/2863/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016р. Справа№ 914/2863/16

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛембергбудВ» , м.Львів Приватного підприємства В«ЄвробудкомплектВ» , м.Львів про: стягнення заборгованості. Ціна позову: 95 635,36 грн. Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЛембергбудВ» , м.Львів до відповідача, Приватного підприємства В«ЄвробудкомплектВ» , м.Львів про стягнення заборгованості. Ціна позову: 95 635,36 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2016р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 21.11.2016р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

10.05.2016р. за вх.№19650/16 відповідачем подано відзив на позовну заяву, який судом прийнято та приєднано до матеріалів справи.

З підстав, викладених в ухвалі суду від 21.11.2016 року, розгляд справи відкладався на 05.12.2016 року.

02.12.2016р. за вх.№4853/16 позивачем подано супровідний лист про долучення додаткових доказів, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 05.12.2016р. забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просить задоволити.

Відповідач в судове засідання явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвали суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений за адресою зазначеною у позові (яка збігається з адресою місцезнаходження яка зазначена в даних веб-сайту Єдиного державного реєстру (src.gov.ua) на якому відображена інформація з Єдиного державного реєстру щодо юридичних осіб, органів державної влади і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, а також інформація щодо фізичних осіб-підприємців: 79000, АДРЕСА_1 та з відомостями витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.12.2016р. ) про час та місце розгляду справи відповідно до ст.64 ГПК України.

За змістом підпункту 3.9.1. п. 3.9. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (із змін. і доп.) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Відповідно до п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідач із заявами, клопотаннями до суду не звертався.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону ( ст.ст.43,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

26 липня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» (надалі за договором -- Продавець; за позовом - Позивач) та Приватним підприємством «Євробудкомплект» (надалі за договором Покупець; за позовом - Відповідач) було укладено Договір поставки № 28/26072016 (надалі - Договір), у відповідності з котрим. Продавець зобов'язався передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язався приймати та оплатити вартість товару у порядку та на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.1. Договору покупець зобов'язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 (ста) відсотків його вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату.

Відповідно до п.2.2. Договору розрахунок за придбаний товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Продавця.

У відповідності до п.п.3.1, 3.2, 3.3. Договору передача товару здійснюється Продавцем Покупцю на підставі відповідних довіреностей Покупця на отримання товару та/або інших документів, які посвідчують право Покупця на отримання товару. Передача товару Продавцем і прийняття його Покупцем оформляється відповідними бухгалтерськими документами (видаткові накладні, акти прийому-передачі, тощо), які підписуються повноважними представниками сторін. Право власності на товар та на всі ризики, пов'язані з його транспортуванням та подальшим збереженням, переходять до Покупця з моменту отримання товару та підписання накладної.

ПП «Євробудкомплект» замовив у ТзОВ «Лембергбуд» товар, а саме: мінеральну вату FRONTROCK MAX E 100/01000/0600 16РАC/PAL MAL (1.8 м2/уп.) (надалі - товар) на загальну суму 84 888 грн. 00 коп.

Відповідно до видаткової накладної № 806 від 27 липня 2016 року вказаний вище товар, було поставлено у власність покупця 27 липня 2016 року.

Cтаном на день написання цієї позовної заяви, Відповідач не здійснив жодних розрахунків за своїм зобов'язанням перед Позивачем. Отже, загальна сума заборгованості ПП «Євробудкомплект» перед ТзОВ «Лембергбуд» за Договором становить 84 888 грн.

Позивачем 30 вересня 2016 року було надіслано цінним листом з описом вкладення на адресу Відповідача претензію № 1/30092016 від 30.09.2016 року (надалі - Претензія).

Відповідно до ст. 7 Господарського процесуального Кодексу України претензія розглядається в десятиденний строк, який обчислюється з дня одержання претензії.

Як слідує з п. 6.3. Договору Всі претензії з приводу виконання умов Даного Договору повинні буї и розглянуті сторонами протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання таких претензій у порядку визначеному чинним законодавством України.

Позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви, ним не було отримано жодної відповіді від Відповідача стосовно даної Претензії.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі прострочення сплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також, якщо прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на вісімдесят календарних днів з моменту одержання товару штраф в розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, у відповідності до п.5.1. Договору, пеню у розмірі 6839,74 грн. і штраф у розмірі 1697,76 грн., а також інфляційні втрати у розмірі 1527,98 грн. та 681,88 грн. 3 % річних у відповідності до ст.625 ЦК України..

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Відповідно до положень ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Договір №28/26072016 від 26.07.2016року на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач як доказ передачі товару відповідачу надає копію видаткової накладної №806 від 27.07.2016р. (оригінал якої судом оглянуто в судовому засіданні), з якої вбачається, що на ній є всі обов'язкові реквізити, а саме: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Також на видатковій накладній №806 від 27 липня 2016р. є штамп з юридичної особи ПП «Євробудкомплект» (ідентифікаційний код 36738576).

Відповідно до ст.8 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Як вбачається з матеріалів справи Позивач поставив Відповідачу товар, згідно видаткової накладної від 27.07.2016р. № 806 на суму 84888,00 грн. і дана заборгованість судом вважається підставною та підтвердженою матеріалами справи та такою що підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 1527,98 грн. інфляційних втрат та 681,88 грн. 3% річних. Згідно із положеннями ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.1. Договору покупець зобов'язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 (ста) відсотків його вартості протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату.

Беручи до уваги, що поставка Товару відбулася 27.07.2016р., оплата Товару повинна була відбутись в день поставки товару включно. Відтак можливість на нарахування штрафних санкцій у Позивача виникає з 28.07.2016р.

Враховуючи наведене, суд провівши перерахунок 3 % річних нарахованих позивачем зазначає, що за період з 28.07.2016р. по 02.11.2016р. від суми заборгованості 84888,00 грн. розмір 3% річних становить 683,76 грн.

Враховуючи, що відповідачем заявлено до стягнення 681,88 грн. 3 % річних, яка є меншою від розрахованої судом, то саме 681,88 грн. 3 % річних підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявами до суду не звертався.

Аналогічно суд, суд провівши перерахунок інфляційних втрат нарахованих позивачем зазначає, що за період з 01.09.2016р. по 01.11.2016р. від суми заборгованості 84888,00 грн. розмір 3інфляційних втрат становить 3947,63 грн.

Враховуючи, що відповідачем заявлено до стягнення 1527,98 грн. інфляційних втрат, яка є меншою від розрахованої судом, то саме 1527,98 грн. інфляційних втрат підлягає до стягнення з відповідача, оскільки в порядку ч.4 ст.22 ГПК України позивач із заявами до суду не звертався.

Відповідно до п. 5.1. Договору у разі прострочення сплати за товар Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день такого прострочення, а також, якщо прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на вісімдесят календарних днів з моменту одержання товару штраф в розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Укладеним між сторонами Договором поставки інше не встановлено.

Згідно приписів статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, враховуючи статтю 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом зазначається, що при нарахуванні пені - необхідно керуватися встановленим ГК України строком нарахування штрафу, пені (шість місяців).

Враховуючи вищевикладене суд здійснив перерахунок пені заявленої позивачем до стягнення та встановив, що за період з 29.07.2016р. по 15.09.2016р. (кількість прострочених днів 49) щодо суми заборгованості 84888,00 грн. розмір пені становить 3523,08 грн., за період з 16.09.2016р. по 27.10.2016р. (кількість прострочених днів 42) щодо суми заборгованості 84888,00 грн. розмір пені становить 2922,37 грн. і за період з 28.10.2016р. по 02.11.2016р. (кількість прострочених днів 6) щодо суми заборгованості 84888,00 грн. розмір пені становить 389,65 грн. Разом 6835,10 грн. (3523,08+2922,37+389,65).

Враховуючи наведене, до стягнення підлягає пеня в розмірі 6835,10 грн., а в задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4,64 грн. суд вважає за доцільне відмовити.

З приводу стягнення штрафу, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до приписів ст. 549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Попри це, зі змісту п. 5.1. Договору вбачається, що окрім нарахування пені, покупець який прострочив сплату вартості поставленого товару більш як на вісімдесят днів з моменту одержання товару повинен сплатити продавцю штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.

Згідно висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 21.10.2015р. у справі № 6-2003цс15, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне стягнення за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи те, що передбачене в п. 5.1. Договору право на стягнення продавцем пені та штрафу, було встановлене за одне й те саме цивільне правопорушення, а саме порушення строків сплати вартості поставленого товару, беручи до уваги те, що в силу приписів ст. 111-28 ГПК України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, суд вважає, що підстави для стягнення штрафу в даному випадку відсутні, оскільки б таке стягнення суперечило приписам ст. 61 Конституції України. Аналогічні правові позиції викладені в постановах ВГС України від 09.03.2016р. у справі № 910/9976/15, від 18.11.2015р. у справі № 917/449/15.

Відповідно до ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а саме до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає: 84888,00 грн. основного боргу, 681,88 грн. 3 % річних, 1527,98 грн. інфляційних втрат та 6835,10 грн. пені.

Частиною другою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Позивачем при поданні позову сплачено 1434,53 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, беручи до уваги часткове задоволення позову, на відповідача покладаються судові витрати пропорційно до задоволення позовних вимог, а саме у розмірі 1408,99 грн.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИ Р І Ш И В :

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути Приватного підприємства «Євробудкомплект» (юридична адреса: 79000, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 36738576) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» (юридична адреса: 79066, м.Львів, вул.Грунтова, буд.5, ідентифікаційний код 40248785) 84888,00 грн. основного боргу, 681,88 грн. 3 % річних, 1527,98 грн. інфляційних втрат та 6835,10 грн. пені та 1408,99 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 12.12.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.