Рішення

від 07.12.2016 по справі 916/2799/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" грудня 2016 р.Справа № 916/2799/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.

розглянувши справу №916/2799/16

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РОМУС-ПОЛІГРАФВ»

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ДНК-ЛОГІСТІКВ»

про стягнення 363520,6 грн.

при секретарі судового засідання Кубишко Х.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ТОВ „РОМУС-ПОЛІГРАФВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягання з ТОВ „ДНК-ЛОГІСТІКВ» боргу в сумі 363 520,60 грн., який виник у відповідача внаслідок неналежного виконання своїх зобов'язань, встановлених договором №01122014 від 01.12.2014р.

Супровідним листом від 07.11.2016р. за вх.№26899/16 та від 08.11.2016р. за вх.№270871/16 позивач надіслав до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 19.10.2016р.

У клопотанні від 07.11.2016р. за вх.№26900/16 та від 08.11.2016р. за вх.№27086/16 позивач просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.

Супровідним листом від 28.11.2016р. за вх.№28873/16 позивач надіслав до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 07.11.2016р.

Відповідач у судові засідання не з'явився, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову до суду не надав.

При цьому, ухвала суду про порушення провадження у справі від 19.10.2016р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 07.11.2016р., які надіслані відповідачу на адресу, що зазначена у позові та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернуті до суду підприємством зв'язку з посиланням на закінчення терміну зберігання. Тому, із врахуванням роз'яснень, що містяться у пп.3.9.1. п.3.9. постанови пленуму ВГСУ від 26.12.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

На підставі ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

01.12.2014р. між ТОВ "Рому-ПоліграфВ» (Продавець) та ТОВ "ДНК-ЛОГІСТІК" (Покупець) укладений договір №01122014, згідно з яким Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар та надати послуги (далі - Продукція) відповідно до його замовлення, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити отриману продукцію на умовах цього договору (п.1.1 договору)

Згідно з умовами п.1.3. договору сторони погоджуються, що видаткова накладна (акт приймання-передачі) на передану Продукцію є документом, який засвідчує факт передачі товару, а також засвідчує остаточно узгоджені сторонами назву, кількість, ціну (вартість) продукції.

Загальна сума цього договору (тобто загальна вартість усієї Продукції, поставленої за цим договором) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої (переданої у власність) продукції ту узгодженої на неї ціни, відповідно до видаткових накладних (актів приймання-передачі) (п.2.1 договору).

Оплата ціни (вартості) продукції здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання продукції (п.2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору визначено, що оплата ціни (вартості) товару здійснюється на підставі рахунку, виставленого Продавцем. Розрахунки за продукцію здійснюються в грошовій одиниці України - гривні.

Датою оплати (отримання грошей Продавцем) вважається дата поступлення грошових коштів на банківський поточний рахунок Продавця (п.2.4 договору).

Відповідно п.3.1 продукція передається у кількості, зазначеній у видатковій накладній (акті приймання-передачі).

Датою поставки (передачі у власність) Продукції вважається дата, що вказана у видатковій накладній або акті приймання-передачі продукції.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що договір набирає чинність з дати його укладання (підписання) сторонами та діє до 31.12.2014р., але у будь-якому випадку, до моменту повного та належного виконання усіх своїх зобов'язань за цим договором. У випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) на 1 (один) рік.

Також судом встановлено, що на виконання умов цього договору позивач з 16.01.2015р. по 21.05.2015р. поставив відповідачу товар на загальну суму 103 000 грн., який відповідачем оплачений частково в сумі 37432 грн. Товар на суму 65568 грн. залишився неоплаченим відповідачем.

29.05.2015р. та 30.06.2015р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 376372,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №12427 від 29.05.2015р. на суму 43 016,40грн., №29363 від 29.05.2015р. на загальну суму 2 512 грн., №12475 від 29.05.2015р. на загальну суму 101 250 грн., №29517 від 29.05.2015р. на загальну суму 54 600 грн., №31803 від 30.06.2015р. на загальну суму 174 994 грн.

При цьому, у вказаних накладних на поставку товару зазначено номери і дату рахунків на оплату цього товару.

Таким чином, після цієї поставки заборгованість відповідача збільшилися та становила 441940,40 грн. (65568 грн.+376372,40 грн.)

В свою чергу відповідачем здійснено оплату поставленого позивачем товару в сумі 78419,80 грн., а саме 09.03.201р. відповідач перерахував позивачу 47546 грн., 29.03.2016р. 4771,40 грн. та 01.04.2016р. - 26102,40 грн.

Борг в сумі 363520,60 грн. відповідачем позивачу не сплачений, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів. :

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладений договір за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію , а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити отриману продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача пругом 30 календарних днів з дати отримання продукції.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, як вище встановлено господарським судом, за поставлену позивачем продукцію відповідач не розрахувався у повному обсязі та у встановлений договором строк, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 363 520, 60 грн.

При цьому, жодних заперечень щодо цієї заборгованості, а тим більш доказів, які спростовують її наявність відповідач до суду не надав, а в силу вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

На підставі ст..ст.44,49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РОМУС-ПОЛІГРАФВ» задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „ДНК-ЛОГІСТІКВ» (65062, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 39390474) на ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „РОМУС-ПОЛІГРАФВ» (79052, м. Львів, вул. Широка, 81, ідентифікаційний код 25551379) борг в сумі 363 520 (триста шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 5 452 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дві) грн. 81коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 12 грудня 2016 р.

Суддя Г.Є. Смелянець