Рішення

від 05.12.2016 по справі 911/3141/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа № 911/3141/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі:

Міністерства освіти і науки України, м. Київ

до: 1. Таращанського агротехнічного коледжу ім. героя Радянського ОСОБА_1 Шевченка, м. Тараща

2. Малого приватного підприємства «Анна», с. Синява, Рокитнянський р-н

про визнання недійсним договору та зобов'язання вчинити дії

за участю представників:

прокуратура - ОСОБА_2, службове посвідчення № 028898 видане 17.09.2014;

позивач - ОСОБА_3, предст. за дов. від 19.10.2016 № 9/1-9-81;

відповідач 1 - ОСОБА_4, предст. за доруч. від 21.10.2016р. № 289;

відповідач 2 - ОСОБА_5, предст. за дов. від 10.10.2016.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся Заступник прокурора Київської області (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України (позивач) до Таращанського агротехнічного коледжу ім. героя Радянського ОСОБА_1 Шевченка (відповідач-1) та Малого приватного підприємства В«АннаВ» (відповідач-2) про визнання недійсним Договору про навчально-виробниче співробітництво від 04.03.2016 № 7, укладеного між Таращанським агротехнічним коледжем ім. героя Радянського ОСОБА_1 Шевченка та Малим приватним підприємством В«АннаВ» , а також про зобов'язання Малого приватного підприємства В«АннаВ» звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 192,4 га.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, прокурор зазначає, що спірний Договір не відповідає ст.ст. 92,95 Земельного кодексу України щодо права користування земельною ділянкою, яке, в даному випадку, передане третій особі; укладення зазначеного правочину не було погоджено з Міністерством освіти і науки України; Договір про навчально-виробниче співробітництво від 04.03.2016 № 7 є удаваним правочином з метою приховання іншого правочину - суборенди землі (ст. 235 ЦК України).

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.09.2016 було порушено провадження у справі № 911/3141/16 та призначено розгляд справи на 24.10.2016 року.

06.10.2016 через канцелярію суду відповідачем-1 подано заперечення на позов, які долучено судом до матеріалів справи. Відповідно до поданих заперечень (а.с. 78-80), відповідач зазначив, що право на укладення контракту передбачено Статутом коледжу. До того ж, дирекція Таращанського агротехнічного коледжу по акту прийому-передачі не передавала у користування земельні ділянки.

24.10.2016 через канцелярію суду від прокуратури надійшли додаткові письмові пояснення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2016 розгляд справи було відкладено на 21.11.2016 року та зобов'язано відповідача-2 надати власні письмові пояснення на позовні вимоги.

02.11.2016 через канцелярію від позивача надійшли письмові пояснення, які долучено судом до матеріалів справи. Позивач повністю підтримує вимоги прокурора, викладені в позовній заяві та зазначає, що Таращанський агротехнічний коледж є професійно-технічним закладом, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти та науки України, а тому у відповідності до ч. 7 ст. 8 ЗУ «Про професійно-технічну освіту» саме до повноважень міністерства відноситься розпорядження державним майном, що перебуває в користуванні підпорядкованих професійно-технічних закладів.

10.11.2016 через канцелярію суду відповідачем-1 подано відзив на позовну заяву, який залучено судом до матеріалів справи (а.с. 97-101).

В судове засідання 21.11.2016 відповідач-2 вдруге не з'явився, відзив на позов не подав, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 05.12.2016 та повторно зобов'язано ОСОБА_6 приватне підприємство «Анна» надати до суду документально обґрунтований відзив на позов.

Ухвалою суду 21.11.2016 строк розгляду спору продовжено на п'ятнадцять днів.

05.12.2016 через канцелярію суду відповідачем-2 було подано письмові заперечення на заявлений позов. Позиція МПП «Анна» щодо права відповідача-1 на укладення з ним договору ґрунтується на п. 4.3 Статуту, де спільне користування земельною ділянкою не передбачає її вилучення, а тому директор коледжу діяв в межах наданих повноважень.

Прокурором подано додаткові пояснення, з яких вбачається, що фактично за умовами вказаного договору Таращанський агротехнічний коледж передав МПП «Анна» у платне користування земельні ділянки, оскільки договором було передбачено розподіл коштів від спільної діяльності, де відповідачеві -1 після покриття всіх витрат та збитків мало бути перераховано 188 300,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті. Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 05.12.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні прокурора, представників позивачів та відповідачів, суд,-

встановив:

04.03.2016 між Таращанським агротехнічним коледжем в особі заступника директора навчально-виробничої роботи ОСОБА_4 (сторона-1) та ОСОБА_6 приватним підприємством «Анна» в особі директора ОСОБА_7 (сторона-2) укладено договір про навчально-виробниче співробітництво.

Згідно з п. 3.1.1 договору, Таращанський агротехнічний коледж зобов'язується у термін протягом 15 днів із моменту підписання договору затвердити технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур на 2016 рік та надати земельні ділянки, які підлягатимуть обробітку згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Додатку №1 затверджено перелік навчально-виробничих полів, на яких проводяться навчально-виробничі практики одночасно з вирощуванням сільськогосподарської продукції в 2016 році, це відповідно поле №5 площею 62,5 га, поле №6 площею 65,0 га та поле №7 площею 64,9, загальною площею 192,4 га.

Загальна площа земельних ділянок, які передаються Таращанським агротехнічним коледжем МПП «Анна», відповідно до умов договору складає 192,2 га.

В свою чергу, згідно з п. 4.1 - 4.3 договору, сторона-2 зобов'язується у термін протягом 15 днів після підписання цього договору приступити до здійснення комерційних проектів по вирощуванню сільськогосподарських культур відповідно до затверджених технологічних карт; вжити заходів щодо найму персоналу для виконання робіт за даним договором.

Пунктом 4.1.7 вказаного договору передбачено, що сторона-2 зобов'язується забезпечувати комерційну діяльність по реалізації виготовленої продукції, вести переговори з покупцями та укладати цивільно-правові угоди.

Відповідно до п. 8.3 договору кошти, отримані від навчально-виробничої діяльності розподіляються між сторонами: стороні 1 від планової собівартості вирощування сільськогосподарських культур (додаток №3) після покриття витрат та збитків становить 188 300,00 гривень.

Також умовами вказаної угоди передбачено співробітництво між сторонами щодо проходження виробничої практики учнів навчального закладу.

Відповідно до п. 9.1 договору, договір діє з моменту підписання до 31.12.2016.

Прокурор, як на підставу своїх позовних вимог, посилається на порушення відповідачем-1 нормативно визначеної законодавцем процедури укладення договорів без погодження органу управління; передачу землі у платне користування третій особі; укладання договору про спільну діяльність з метою ухилення від укладання договору суборенди землі.

Прокурор вважає, що МПП «Анна» незаконно користується земельною ділянкою, чим порушує вимоги земельного законодавства, а разом з цим порушує інтереси держави, що є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення з позовом до суду.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, подані сторонами, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 Закону, суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 20 ч.1 ст. 6 Закону уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави, яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Згідно з пп. "л" п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону, здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Постановою Кабінету Міністрів України № 296 від 11.04.2012 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Таращанський агротехнічний коледж є професійно - технічним навчальним закладом, що перебуває у сфері управління Міністерства освіти і науки України (МОН).

Згідно з ч. 7 статті 8 Закону України «Про професійно-технічну освіту» до повноважень міністерства та інших центральних органів і виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Разом з тим, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2015 р. № 87-р «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти та науки України» із сфери Міністерства аграрної політики та продовольства України до сфери управління МОН переданий цілісний майновий комплекс коледжу.

Відповідно до Статуту зазначеного навчального закладу, затвердженого першим заступником Міністра освіти і науки України від 05 березня 2015, розпорядження державним майном, до якого також належать земельні ділянки, що перебувають у користуванні вказаного навчального закладу, відноситься до компетенції Міністерства освіти та науки України, як органу виконавчої влади, якому підпорядкований Таращанський агротехнічний коледж.

В свою чергу, у відповідності до п. 4.3 Статуту, директор коледжу в межах наданих йому повноважень зобов'язаний попередньо погоджувати з Уповноваженим органом управління питання щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за коледжем на праві постійного користування.

Всупереч зазначеним нормам законодавства, Таращанський агротехнічний коледж не звертався до Міністерства освіти і науки України за погодженням укладення вказаної угоди.

Крім того, проаналізувавши укладену між відповідачами угоди, з урахуванням поданих сторонами матеріалів та наданих сторонами письмових та усних пояснень, суд встановив, що Таращанський агротехнічний коледж, взявши на себе зобов'язання надати МПП «Анна» земельні ділянки для користування шляхом обробки землі та збору врожаю (навіть і без підписання акту прийму-передачі), тим самим реалізував правомочності землекористувача щодо володіння та користування земельною ділянкою, які згідно ст. 92 ЗК України складають право постійного користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Будучи специфічним речовим правом, право постійного користування характеризується обмеженим суб'єктно-об'єктним складом: об'єктом права власності можуть бути лише земельні ділянки державної або комунальної власності, суб'єктами можуть бути лише юридичні особи, визначені законом (ст. 92 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Таким чином, саме Таращанський агротехнічний коледж, як землекористувач, наділений передбаченими правами щодо земельної ділянки, належної йому на праві постійного користування.

Згідно статті 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Відповідно до статті 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Дослідження умов договору про спільну діяльність дає підстави вважати, що основною його ознакою є платне володіння та користування МПП «Анна» протягом певного строку земельною ділянкою.

Виходячи з положень спірного договору про спільну діяльність, що регулюють в тому числі предмет договору, права та обов'язки сторін, вказаний договір є договором суборенди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Зазначені обставини підтверджуються тим, що зайнята відповідачем-2 земельна ділянка 192,2 га (на підставі договору) використовувалась останнім для здійснення господарської діяльності шляхом посадки та збору врожаю (соняшника) із залученням студентів коледжу. При цьому, отримання доходу від проданого врожаю розподіляється між сторонами та відповідач-1 після покриття витрат та збитків отримує 188 300,00 грн.

Посилання відповідачів з приводу того, що між сторонами не було підписано акту прийому-передачі, який би давав підстави вважати, що дійсно земельна ділянка передана в суборенду і використовується МПП «Анна» для власних потреб, судом оцінюється критично, оскільки всі послідовні дії, які починаються від укладення спірного договору, посадки власного зерна, його збору та продажу і отримання, як наслідок, прибутку, свідчать про зворотне, зокрема, що земельна ділянка перебуває у МПП «Анна» в користуванні.

Згідно приписів статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оренду землі» орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Основною ознакою спірного договору є передача за плату земельної ділянки у володіння і користування на певний строк, то відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, цей договір є договором оренди землі (суборенди), про що також і зазначає прокурор.

Згідно з ч. 6 ст. 93 Земельного кодексу України орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

За удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, Таращанський агротехнічний коледж здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою, визначивши фактичну долю речі (майна) - земельної ділянки, хоча відповідно до закону не наділений повноваженнями на надання в оренду земельної ділянки, оскільки остання належить йому на праві користування.

Таким чином, суд вважає, що у даному випадку порушення інтересів держави полягає в порушенні відповідачем-1 нормативно визначеної законодавцем процедури укладення договорів; укладанням договору про навчально-виробниче співробітництво (спільну діяльність) з метою ухилення від укладання договору суборенди землі; фактичним переданням вказаної земельної ділянки, якою на законних підставах користується Таращанський агротехнічний коледж, у суборенду суб'єкту господарювання без згоди органу управління майном.

Згідно з ч. 2 ст. 235 ЦК України, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. п. 1,4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 3 ст. 207 ГК України передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Таким чином, суд вважає за доцільне задовольнити позовну вимогу про визнання недійсним договору № 7 від 04.03.2016 про спільну діяльність, яка ґрунтується на нормах закону та підтверджена наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, вимога прокурора про зобов'язання МПП «Анна» звільнити займану ним земельну ділянку загальною площею 192,4 га також підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Такі правила розподілу судового збору застосовуються у спорах як майнового, так і немайнового характеру.

Як вбачається з позовної заяви, прокурором було заявлено 2 немайнові вимоги. Таким чином, за розгляд даних вимог мав бути сплачений судовий збір у розмірі 2756,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вирішив судовий збір у розмірі 2756,00 грн. розподілити між відповідачем-1 та відповідачем-2 порівну та стягнути на користь прокуратури Київської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір №7 про навчально-виробниче співробітництво від 04.03.2016. укладений між Таращанським агротехнічним коледжем та ОСОБА_6 приватним підприємством «Анна».

3. ОСОБА_6 приватне підприємство «Анна» (09634, Київська обл., смт Рокитне, с.Синява, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 32257533) звільнити займану ним земельну ділянку державної форми власності загальною площею 192,4 га.

4. Стягнути з Малого приватного підприємства «Анна» (09634, Київська обл., смт Рокитне, с.Синява, вул. Шевченка, 3, код ЄДРПОУ 32257533) на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державне казначейство України у м. Києві) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

5. Стягнути з Таращанського агротехнічного коледжу ім. героя Радянського ОСОБА_1 Шевченка (09500, Київська обл., м. Тараща, вул.. Б.Хмельницького, 3, код ЄДРПОУ 00728173) на користь Прокуратури Київської області (код ЄДРПОУ 02909996, р/р 35216008015641, МФО 820172, Державне казначейство України у м. Києві) - 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 12.12.2016

Суддя О.В. Щоткін