Рішення

від 06.12.2016 по справі 926/3667/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2016 р. Справа № 926/3667/16

За позовом Керівника Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, м. Чернівці

до 1. Костичанівської сільської ради, с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області;

2. фермерського господарства «Агро-АВК», с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області

про визнання договору оренди землі недійсним та повернення земельної ділянки

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

від позивача – не з'явився;

від відповідача №1 – не з'явився;

від відповідача №2 – не з'явився.

У судовому засіданні приймав участь прокурор Балицька Р.С.

СУТЬ СПОРУ: Керівник Сторожинецької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області звернувся до Костичанівської сільської ради та фермерського господарства «Агро-АВК», в якому просить визнати договір оренди землі від 01.02.2016, укладений між Костичанівською сільською радою та фермерським господарством «Агро-АВК» недійсним та зобов'язати фермерське господарство «Агро-АВК» повернути державі в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області земельну ділянку площею 0,9631 га, вартістю 32024 грн.

Свій позов прокурор обґрунтовує тим, що надання Костичанівською сільською радою земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 0,9631 га фермерському господарству «Агро-АВК» здійснено з порушенням вимог законодавства, з перевищенням наданих органу місцевого самоврядування повноважень щодо розпорядження землями комунальної власності, оскільки зазначена земельна ділянка розташована за межами села Костичани та є державною власністю.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 27.10.2016 порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 22.11.2016.

Ухвалою від 22.11.2016 у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідачів, розгляд справи відкладено на 06.12.2016.

На день вирішення спору, 06.12.2016, представник позивача в судове засідання не з'явився, надіславши при цьому заяву (вх. 4108), в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить подальший розгляд справи проводити без участі представника Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.

Представники відповідачів повторно у судове засідання не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

Присутній у судовому засіданні прокурор наполягає на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві.

Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши подані прокурором та сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд встановив наступне.

01 лютого 2016 року між Костичанівською сільською радою та фермерським господарством «Агро-АВК» укладено договір оренди землі, який зареєстрований в книзі реєстрації договорів оренди Костичанівської сільської ради за №22 від 01.02.2016.

Відповідно до розділів 1, 2 договору оренди від 01.02.2016, орендодавець надає, а орендар приймає у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) площею 0,9631 га, в с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2016 рік, становить 32024,94 грн., а орендна плата встановлена в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

У відповідності до п. 7 договору оренди від 01.02.2016, його укладено строком на один рік, починаючи з 01 січня 2016 року.

01 лютого 2016 року сторонами складено акт прийому-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Костичанівська сільська рада передала, а фермерське господарство «Агро-АВК» прийняло земельну ділянку площею 0,9631 га.

Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України, згідно з положеннями частин 1, 2 якої, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону; набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом «в» статті 12, частиною 1 статті 122 Земельного Кодексу України визначено, що сільські, селищі, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини 2 статті 83 Земельного кодексу України до земель комунальної власності віднесені усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, та земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Відповідно до статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктами 1, 7 положення «Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №15 від 14.01.2015 визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру. Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держгеокадастру в Чернівецькій області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та йому підпорядковане (п. 1 Положення «Про Головне управління Держгеокадастру в області», затвердженого наказом Мінрегіонбуду України №14 від 03.02.2015).

До повноважень Головного управління Держгеокадастру в області, як це визначено п.п. 12 пункту 4 вищевказаного Положення, входить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

У відповідності до п. 3-4 розділу 2 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» з дня набрання чинності цим Законом (01.01.2013) землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій, всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а» і «б» пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті «а» пункту 3 цього розділу.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що спірна земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту села Костичани Сторожинецького району Чернівецької області та відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної власності, правом на передачу яких наділена виключно держава в особі Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області.

Статтею 1 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до вимог статті 6 Закону України «Про оренду землі», орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 Земельного Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Судом в процесі розгляду справи встановлено, що Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області жодних рішень про передачу відповідачу в оренду спірної земельної ділянки, не приймалось, а Костичанівська сільська рада при укладенні договору оренди від 01.02.2016 вийшла за межі наданих їй Законом повноважень.

Частиною першою пункту 289.1 статті 289 Податкового кодексу України та частиною першою статті 13 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності обов'язково проводиться та використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, яка являє собою капіталізований рентний дохід (дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки), визначений за встановленими та затвердженими нормативами.

В порушення вищевказаних норм, при укладенні оспорюваного договору від 01.02.2016, не була проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є основою для визначення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, що підтверджується даними відділу Держгеокадастру в Новоселицькому районі.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

Пунктом 2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» передбачено, що на підставі статті 215 ЦК України недійсними можуть визнаватися не лише правочини, які не відповідають цьому Кодексу, а й такі, що порушують вимоги інших законодавчих актів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, виданих державними органами, у тому числі відомчих, зареєстрованих у встановленому порядку.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства (частина перша статті 207 ГК України), є наявність наміру хоча б у однієї з сторін щодо настання відповідних наслідків, зокрема наслідків у вигляді незаконного використання земельної ділянки суб'єктом господарювання.

Цим же пунктом вищевказаної Постанови визначено, що до господарських договорів, що підпадають під ознаки відповідної норми, слід відносити ті, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства і спрямовані, зокрема, на: незаконне заволодіння, користування розпорядження (в тому числі відчуження) об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (статті 14, 15 Конституції України).

Враховуючи вищевикладене, договір оренди землі, укладений між Костичанівською сільською радою та фермерським господарством «Агро-АВК» від 01.02.2016 підлягає визнанню недійсним, оскільки його укладено сільською радою за відсутності у неї повноважень щодо розпорядження землями вказаної категорії.

За таких обставин, позовна вимога прокурора про визнання договору оренди землі від 01.02.2016 є правомірною та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання фермерського господарства «Агро-АВК» повернути спірну земельну ділянку, то у цій частині між сторонами відсутній спір, оскільки в процесі розгляду справи, відповідач за актом прийому-передачі від 05.12.2016 повернув спірну земельну ділянку Костичанівській сільській раді, тобто фактично звільнив зазначену земельну ділянку.

Пунктом 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що у даній справі відсутній предмет спору щодо повернення земельної ділянки власнику, провадження у справі у цій частині підлягає припиненню.

Частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Неправомірна бездіяльність Костичанівської сільської ради полягає у незаконній передачі земельної ділянки у користування другому відповідачу.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи покладається саме на Костичанівську сільську раду.

Враховуючи викладене, керуючиськеруючись пунктом 1-1 частини першої статті 80, статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, –

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсним договір оренди землі від 01.02.2016, укладений між Костичанівською сільською радою та фермерським господарством «Агро-АВК» від 01.02.2016

3. Припинити провадження у справі в іншій частині позову.

4. Стягнути з Костичанівської сільської ради (с. Костичани Новоселицького району Чернівецької області, код 04417330) на користь прокуратури Чернівецької області на р/р 35219056004946 ДКСУ м. Київ МФО 820172, код 02910120 судовий збір у розмірі 2756 грн.

5. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 12.12.2016.

Суддя                                                            О.В. Гончарук