Постанова

від 03.05.2007 по справі а-16/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

А-16/357

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2007 р.   Справа № А-16/357   

Позивач:  Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області.  

м.Івано-Франківськ,вул. Шашкевича,6,  76000

Відповідач:  Косівська районна санітарно-епідеміологічна станція.  

м.Косів, вул.Шевченка,10,  Івано-Франківська область,78600

 Cуддя  Калашник Володимир Олександрович     

При секретарі   Гурик Ірина Прокопівна

Представники:

Від позивача: Літвінова С.М.-гол.спец., юристконсульт, довіреність б/н від 30.01.07 р.

Від відповідача:, Гуфчак Й.Г. - юрисконсульт (доручення №01-23/612/14 від 26.02.2007р.)

Сторонам роз"яснено права і обов"язки  передбачені ст.49, 51 КАС України.

СУТЬ СПРАВИ:  заявлено позов про стягнення з Відповідача в дохід державного бюджету  35060,64 грн. економічних санкцій за  порушення державної дисцмпліни  цін.

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи,  з”ясувавши її фактичні обставини, суд –

                                                                             В с т а н о в и в:

 Позивачем,  Державною інспекцією з контролю за цінами в Івано-Франківській області, в жовтні 2006р., проведена перевірка у Відповідача,  Косівська районна санітарно-епідеміологічна станція, щодо дотримання державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботи і послуги за період з 01.11.2005р. по 30 квітня 2006р.

          За матеріалами перевірки складено акт від 20.10.2006р., в якому зазначено, що Косівською районною санітарно-епідеміологічною станцією, при наданні платних послуг до  фіксованих розмірів тарифів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р. за № 1351,   нараховано  не передбачені  законодавством націнки  в розмірі 20 відсотків.

  Однак, зазначеною урядовою постановою такі нарахування до основних тарифів не передбачені.

          Враховуючи викладені обставини, Позивачем винесено рішення за № 64 від 02.11.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого Відповідачу нараховані економічні санкції в сумі 11686,88 грн. та штраф в сумі 23373,76 грн., які слід було сплатити до державного бюджету.

     Незважаючи на винесене рішення, Відповідач вказані кошти  у визначений законом 10 денний  термін до бюджету не сплатив, а тому, йому була надіслана Претензія за № 8/1043-в від 02.11.2006 року, про необхідність виконання рішення інспекції № 64 від 02.11.2006 року.

     Відповідач відмовився виконувати рішення Позивача про застосування економічних санкцій  за порушення державної дисципліни цін, оскільки вважає його незаконним і таким, що не підлягає виконанню.

   Враховуючи наведені обставини, Позивач звернувся до господарського суду в порядку адміністративного судочинства про  примусове стягнення з Відповідача коштів до державного бюджету.

   Свої доводи в підтвердження правомірності винесеного рішення, Позивач обгрунтовує наступним:

   Статтею 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення" передбачено, що оплата зазначених у вказаній статті послуг здійснюється  за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.               Постановою Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 р. №1544 затверджений Перелік робіт і послуг у сфері забезпечення санітарного і епідеміологічного благополуччя населення, які виконуються і надаються за плату, а постановою Кабінету Міністрів України №1351 "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" від 27.08.2003 р. затверджено Тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються за плату установами і закладами санітарно - епідеміологічної служби.

       Відповідно до  статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:Державних фіксованих цін (тарифів).

      У затверджених Кабінетом Міністрів України тарифах на послуги, що надаються за плату закладами санітарно - епідеміологічної служби, податок на додану вартість в розмірі 20 відсотків окремим рядком понад тариф не виділено. Таким чином, вказаний податок було включено до складу тарифів, тобто тариф визначався з урахуванням податку на додану вартість.

       Кабінет Міністрів України змін до діючих тарифів не вносив,   регульованих тарифів в інших розмірах, ніж ті, що передбачені постановою КМУ від 27.08.2003р. №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату   установами   та   закладами   державної   санітарно   -   епідеміологічної   служби»не затверджував.

    Таким чином, Відповідач порушив вимоги ст.35 Закону України „Про санітарно-епідеміологічну службу" та  постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351.

        Крім цього, Відповідач у червні - липні  2006 року застосовував тарифи, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351, яка втратила чинність з 11.05.06р. у зв"язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 року № 662 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 року № 1544 і від 27.08.2003 року № 1351". В результаті даного порушення відповідачем необгрунтовано одержано 973,88 грн.

    Таким чином, Відповідач порушив  вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2006 року № 662 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 15.10.2002 року № 1544 і від 27.08.2003 року № 1351",  а тому,  необгрунтовано одержана виручка, становить 11686, 88 грн., сума штрафних санкцій  23373, 76 грн..

     Оскільки, Відповідач в добровільному порядку не сплатив до бюджету економічні санкції, Позивач в позовній заяві поставив вимогу про примусове стягнення суми боргу.

       Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить суд позов задоволити та стягнути з Відповідача до державного бюджету економічні санкції в сумі 350 60, 64 грн. за порушення  державної дисципліни цін.

       Відповідач позовні вимоги не визнав, свої доводи в обгрунтування своїх заперечень виклав у відзиві на позов.

      Представник Відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідно до змісту ст. 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемілогічного благополуччя населення", оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемілогічного благополуччя, що не відноситься до медичної допомоги населенню, здійнюється за тарифами та прейскурантами, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

          Постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351  "Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби", визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби. При цьому в зазначеній постанові дійсно не передбачено включення податку на додану вартість до затверджених тарифів.

          Однак, п.1 ч.2 ст. 92 Конституції України, визначено, що система оподаткування, податки і збори встановлюються виключно законами України.

          Принципи побудови системи оподаткування в Україні, види податків і зборів (обов"язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов"язки і відповідальність платників податків , визначається Законом України "Про систему оподаткування".

          Статтею 3 зазначеного Закону встановлено, що операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України є об"єктом оподаткування.

          Відповідно до ст. 6 Закону, об"єкти оподаткування, визначені ст.3, за винятком операцій, звільнених від оподаткування та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковується за ставкою 20 відсотків.

          Пунктом 4.1 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержаних податків та збрів (обов"язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), згідно з Законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв"язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

          В період здійснення господарської діяльності, за який проводилась перевірка, Відповідач був платником ПДВ та зареєстрований в передбаченому Законом порядку, про що йому було видано свідоцтво.

          Крім цього, відповідно до роз"яснень Державної Податкової Адміністрації України, наданих у відповідності до положень ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідемілогічної служби, затверджені  Постановою КМ України від 27.08.2003р. за № 1351, без врахування податку на додану вартість, а тому при здійснені зазначених операцій застосовується повна ставка податку на додану вартість, яка додається до затвердженого постановою тарифу.

   Таким чином, враховуючи наведені обставини та норми Закону, Відповідач вважає рішення Позивача про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за № 64 від 02.11.2006р.  незаконним, а тому в позові просить відмовити.

    Заслухавши в судовому засіданні доводи  представників сторін, дослідивши обставини  у справі і подані  ними докази, суд вважає, що позов  підлягає частковому задоволенню із слідуючих підстав:

          Статтею 6 Закону України „Про ціни і ціноутворення" передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи,  державні   фіксовані та регульовані ціни і тарифи.  Відповідно ж до статті 7 цього Закону     вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції,  товарів і послуг, за винятком тих,  по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.          

     Згідно зі статтею 8 Закону України „Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих  цін  ( тарифів ; граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

          За змістом статті 35 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення",  оплата послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя, що не відносяться до медичної  допомоги   населенню   здійснюється   за   тарифами   та   прейскурантами,  затвердженими Кабінетом Міністрів України .

          Постановою визначено тарифи на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

          Відповідно до пункту 1  частини 2 статті 92 Конституції України, виключно Законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори. Принципи побудови системи  оподаткування в Україні,  види податків і   зборів  (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів,  а також права, обов'язки і відповідальність платників визначаються Законом    України "Про систему оподаткування". Частиною 3 ст. 1 вказаного закону  передбачено , що ставки, механізм    справляння   податків   і зборів   (обов'язкових   платежів)   і   пільги   щодо оподаткування можуть встановлюватись або змінюватись тільки законами про оподаткування .

          Платники   податку   на  додану  вартість,   об'єкти,   база  та   ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій,  тощо,     визначаються Законом України " Про податок на додану вартість "

          За приписами  пункту   3. 1  ст. 3  вказаного Закону, операції  платників  податку з   продажу  товарів  (робіт, послуг) на митній територівї України  є об"єтом  оподаткування. Пунктом 6.1 ст.6 Закону передбачено, що  об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього  Закону ,  за  винятком операцій, звільнених від оподаткування,  та  операцій,  до  яких застосовується нульова  ставка  згідно з цим Законом,  оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

          Пунктом  4. 1  статті 4 Закону України " Про податок на додану варітсть "  визначено, що база оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної)  вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків  та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг), згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем   або через будь-яку третю особу в  зв"язку  з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

          За наведених обставин , суд дійшов висновку  про те, що при справлянні плати за надання послуг у сфері забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя  розмір  цієї  плати  збільшується на суму податку на додану вартість, а тому відсутні    правові підстави для застосування до Відповідача фінансових  санкцій за порушення дисципліни  ціноутворення .                                Одночасно , суд враховує наступне : пунктом  4.4.2 ст. 4  Закону України  "ҐІро  порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами",  податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді  контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування. Роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування,  викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічіого змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається..

          Оскільки, порядок та розмір сплати Відповідачем податку на додану вартість при наданні платних санітарно-епідемічних послуг  є  питанням оподаткування, ДПА України було надано Роз'яснення, за змістом якого при  здійсненні  операцій з надання зазначених послуг до законодавчо  визначеної ціни необхідно додавати податок на додану вартість. ( лист ДПА України  від 15.09.2003 № 8101/5/15-2416, а також №  12895/5115- 2416 від 18.11.2004р.).

      Враховуючи викладене, суд вважає, що Позивачем безпідставно застосовані до Відповідача фінансові санкції за порушення державної дисципліни цін.

    Однак, в червні-липні 2006 року, при наданні платних послуг, Відповідач продовжував керуватись Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. за № 1351,  яка втратила чинність в звя"зку з прийняттям Кабінетом  Міністрів України Постанови  від 11.05. 2006 р. № 662 "Про внесення змін до Постанови  Кабінету Міністрів України  від 15.10.2002 р. № 1544 і від 27.08.2003 р.№ 1351", і в результаті чого необгрунтовано одержана виручка склала 973, 88 грн. На зазначену суму нараховано штраф в сумі 1947, 76 грн.

     Суд вважає такі дії Відповідача неправомірними, а тому в цій частині позовних вимог позов підлягає задоволенню.

      В задоволенні решта суми позовних вимог, слід відмовити.

  На підставі викладеного, у відповідності до  ст. 124  Конституції України, ст. 1, 2 Закону України "Про систему оподаткування", ст.8, 9 Закону України "Про ціни і ціноутворення", ст. 4, 6 Закону України "Про податок на додану вартість", ст  4 Закону України "Про порядок погашення зобов"язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Постановами Кабінету міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. та № 662 від 11.05. 2006 р.,  керуючись ст. 94, 158-163, 186  КАС  України, суд -   

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Відповідача, Косівська районна санітарно-епідеміологічна станція (м.Косів, вул.Шевченка, 10, код 05498269) на користь Позивача, Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області ( м.Івано-Франківськ, вул. Шашкевича,6, код 02745496) фінансові санкції в сумі 2921,64 грн., з яких 973,88 грн. необгрунтовано одержана виручка за надання платних послуг; 1947, 76 грн.- штраф.

Вказані кошти перерахувати в дохід державного бюджету р/р 31119106600266, МФО 836014, код ЗКПО 20507973,  код 23030300

В решті  позовних  вимог - відмовити.

    Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

          Заява про апеляційне оскарження постанови  суду першої  інстанції  подається протягом 10 днів з дня її складання у повному обсязі відповідно до ст.160  КАС України.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                            Калашник Володимир Олександрович

                                                            постанова підписана 16.05.07

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Матейко Ірина Вікторівна