Рішення

від 21.11.2016 по справі 202/755/16-ц

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/755/16-ц

Провадження №2/202/915/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2016 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі : головуючого судді: Мороз В.П.

за участю секретаря: Овечко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Компанії «ГЕСІОНА ЛТД» до КЛАРІТІ ГРУП С.А., ОСОБА_3, третя особа-Публічне акціонерне товариство «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ», третя особа з самостійними вимогами Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», Товариство з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест» до Компанії «ГЕСІОНА ЛТД», ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій та визнання права власності на нерухоме майно, усунення перешкод у користуванні майном, -

ВСТАНОВИВ:

ПозивачКомпанія «ГЕСІОНА ЛТД» звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська про визнання неправомірними дійКЛАРІТІ ГРУП С.А., ОСОБА_3, третя особа-Публічне акціонерне товариство «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ».

Ухвалою суду по цивільній справі за позовом Компанії «ГЕСІОНА ЛТД» до КЛАРІТІ ГРУП С.А., ОСОБА_3, третя особа-Публічне акціонерне товариство «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ», відповідно до поданої заяви, було залучено до участі у справі , як третю особу, яка заявила самостійні вимоги з огляду на предмет спору між сторонами Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», Товариство з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест».

Під час судового розгляду, позовна заява позивача Компанії «ГЕСІОНА ЛТД» до КЛАРІТІ ГРУП С.А., ОСОБА_3, третя особа-Публічне акціонерне товариство «ІЛЛІЧІВСЬКИЙ ОЛІЙНОЖИРОВИЙ КОМБІНАТ» про визнання неправомірними дійбула залишена без розгляду згідно ухвали суду.

Представниками третьої особи надано уточнену позовну заяву та в обґрунтування своїх позовних вимог зазначили наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» й товариство з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест» (надалі також "Позивачі") звернулися до суду з зазначеним позовом, у якому просили суд.

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер: 40894277, право власності на Санаторний комплекс №1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м., розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6;

-визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, право власності наСанаторний комплекс №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6;

-зобов'язати ОСОБА_5, а також будь-яких інших осіб, надати безперешкодний доступ представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер: 40894277, до санаторного комплексу № 1, літ. «А», розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», будинок 6;

-заборонити доступ ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам, окрім власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер 40894277, до санаторного комплексу № 1, літ. «А», розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття» будинок 6, та зобов'язати усіх сторонніх осіб звільнити приміщення та територію санаторного комплексу;

-зобов'язати ОСОБА_5, а також будь-яких інших осіб, надати безперешкодний доступ представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, до санаторного комплексу №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташованого за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6;

-заборонити доступ ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам, окрім власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, до санаторного комплексу №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташованого за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6, та зобов'язати усіх сторонніх осіб звільнити приміщення та територію санаторного комплексу.

Представники Позивачів у судовому засіданні підтримали заявлені ними позовні вимоги у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяви, просили позов задовольнити.

Відповідачі представник Компанії «ГЕСІОНА ЛТД» та ОСОБА_3 до суду не з'явилися, повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_5 позов визнав частково, а саме, у частині визнання за Позивачами права власності на спірне нерухоме майно, в обґрунтування чого пояснив суду, що в Позивачів дійсно наявні усі документи, що підтверджують право власності на зазначене майно та він проти цього по суті й не заперечує, однак не може допустити власників до майна, так як у цьому випадку він втратить контроль над цим майном та не зможе впливати на ОСОБА_6, який заборгував йому кошти за догляд за майном, сплату комунальних платежів та охорону комплексу санаторію.

З іншими позовними вимогами не погодився, пояснив суду, що володів спірним нерухомим майном починаючи з грудня 2015 року, вкладав кошти у це майно, намагався зробити капітальний ремонт санаторію.

Однак коштів на капітальний ремонт санаторію йому не вистачило, тому він домовився про спільне управління санаторним комплексом з ОСОБА_6 Останній зобов'язався вкласти частину коштів у відновлення корпусів санаторію та котельні, а також надати кошти на рекламну компанію, на залучення нових клієнтів.

Частину коштів ОСОБА_6 надав йому у вигляді займу, який був оформлений договором займу від 25.03.2016 року, за яким він отримав від ОСОБА_6 кошти у сумі 5 000 000 грн. із строком повернення до 25.04.2016 року.

Ці кошти він планував вкласти в ремонт одного з корпусів санаторію, однак замість цього був вимушений погасити борги по зарплатні та комунальні послуги й не отримавши вчасно прибутку не встиг віддати кошти ОСОБА_6, тому останній звернувся до суду з позовом про стягнення з нього цих коштів.

Так як грошових коштів в нього не було, він запропонував ОСОБА_6 замість цього отримати цілісний майновий комплекс санаторію, про що склали мирову угоду, яку затвердив Деснянський районний суд м. Києва 19.08.2016 року по справі № 754/6603/16-ц.

Як йому відомо, право на будівлі санаторію ОСОБА_6 зареєстрував через нотаріуса у вересні, тому фактично з вересня 2016 року він не є власником цього майна та не претендує на нього як на власність.

Однак, ще у квітні 2016 року він та ОСОБА_6 усно домовилися, що до часу передачі комплексу на користь останнього, він буде здійснювати охорону комплексу, догляд за територією, здійснювати сплату платежів, заробітної платні працівникам, а коли ОСОБА_6 зареєструє права на комплекс за собою, то відшкодує ці витрати у повному обсязі.

Однак, з вересня 2016 року ОСОБА_6 не сплатив йому жодних коштів, чим спричинив йому суттєві збитки на даний час у сумі 631 560,00 гривень, а тому у відповідності до ст. 594 ЦК України, він має право на притримання майна комплексу до часу погашення ОСОБА_6 виниклої заборгованості.

Порушення прав та інтересів Позивачів не вбачає, так як на даний час санаторій фактично не працює, й тимчасове обмеження доступу посадових осіб Позивачів ніяким чином останнім не зашкодить, й збирається звільнити територію санаторного комплексу одночасно з моментом погашення боргу за утримання комплексу ОСОБА_6

Третя особа ОСОБА_6 не заперечував проти задоволення позовних вимог Позивачів у повному обсязі, у наданих суду поясненнях повідомив, що дійсно він має певну заборгованість перед Відповідачем ОСОБА_5, однак точну суму останній йому до даного часу так і не може підтвердити належними документами та повідомляє лише усно, а тому платити він на даний час не вбачає за можливе.

Вважає, що притримання майна санаторного комплексу є незаконним, так як притримання майна може відбуватися кредитором за рахунок майна боржника, однак майно санаторного комплексу вже йому не належить, а належить воно Позивачам, а тому притримання майна третіх осіб не допускається й дії Відповідача суперечать законодавству.

Він на даний час є учасником обох товариств, що є Позивачами по справі, передав майно санаторного комплексу у якості майнових внесків до статутного капіталу товариств, це право було зареєстровано у реєстрі, з цього часу Позивачі є законними власниками нерухомого майна санаторного комплексу, а тому дії Відповідача по обмеженню доступу до комплексу представникам товариств є цілком незаконними.

Заслухавши пояснення сторін, та дослідивши усі наявні у справі письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у зв'язку з наступним.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» зареєстроване 12 жовтня 2016 року, учасниками товариства є фізичні особи ОСОБА_7 із часткою у статутному капіталі у розмірі 2 668 211,00 грн. та ОСОБА_6 із часткою у розмірі 12 331 789,00 грн., загальний розмір статутного капіталу товариства становить 15 000 000 гривень.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Сонячна Галявина» володіє на праві власності наступним майном: Санаторний комплекс №1, літ. «А», розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6, загальною площею 2142,20 кв.м., що зареєстроване 27.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17127547, індексний номер 32080151.

Як вбачається з копій статутних документів товариства, правона спірне нерухоме майно перейшло до товариства внаслідокмайнового внеску учасника ОСОБА_6 до статутного капіталу товариства, що вбачається з Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Сонячна Галявина» №2/2016 від 19.10.2016 року та Акту приймання-передачі майна б/н від 27.10.2016 року.

Згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, товариство з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест» зареєстроване 24 лютого 2016 року, учасниками товариства є фізичні особи ОСОБА_9 із часткою у статутному капіталі у розмірі 2 494 700,00грн. та ОСОБА_6 із часткою у розмірі 19 505 300,00 грн., загальний розмір статутного капіталу товариства становить 22 000 000 гривень.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ «Святий Володимир Інвест» володіє на праві власності наступним майном: Санаторний комплекс №1, літ. «Р», розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6, загальною площею 1325,9 кв.м., що зареєстроване 27.10.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малаховською І.В., номер запису про право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17126967, індексний номер 32079596.

Як вбачається з копій статутних документів товариства, право на спірне нерухоме майно перейшло до товариства внаслідок майнового внеску учасника ОСОБА_6 до статутного капіталу товариства, що вбачається з Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Святий Володимир Інвест» №3/2016 від 19.10.2016 року та Акту приймання-передачі майна б/н від 27.10.2016 року.

За приписами ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

У відповідності з ч. 3. ст. З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином судом встановлено, що дійсно Позивачі володіють нерухомим майном, зазначеним у позові, на праві власності, так як зазначене право на нерухоме майно було зареєстроване за Позивачами відповідно 27 жовтня 2016 року у Державному реєстрі речових прав не нерухоме майно.

Тому суд погоджується з доводами Позивачів, що усі права на зазначене майно припинилися у попереднього власника, ОСОБА_6, відповідно з часу державної реєстрації прав на майно за Позивачами, тобто з 27 жовтня 2016 року, і саме з 27 жовтня 2016 року в Позивачів виниклі передбачені ст. ст. 317, 319 ЦК Україниправа володіння, користування та розпоряджання належним ним майном.

У відповідності із ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 320 ЦК України, власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Таким чином, законом встановлено виключне право власника на володіння, користування та розпорядження належним йому, право надавати чи не надавати іншим особам можливості володіти, користуватися чи розпоряджатися майном, та відповідно ці права власника можуть бути обмежені лише у виключних випадках, передбачених законом.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив обставини, на які посилалися Позивачі у своєму позові щодо не допуску посадових осіб Позивачів на територію санаторного комплексу, перешкоджання Відповідачем та підконтрольними йому фізичними особами у користуванні належним ним майном санаторного комплексу, а тому ці обставини суд вважає доведеними.

При цьому, як вбачається з пояснень Відповідача, останній вважає, що він має право обмежити права Позивачів на володіння та користування належним ним нерухомим майном санаторного комплексу з мотиву наявності боргу попереднього власника цього майна ОСОБА_6 перед ним, на підставі ст. 594 ЦК України, тобто використовуючи так зване право «притримання».

Однак, за такими доводами суд не погоджується.

Так, у відповідності зі ст. 594 ЦК України, кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.Кредитор має право притримати річ у себе також у разі, якщо права на неї, які виникли після передачі речі у володіння кредитора, набула третя особа.

При цьому, як було встановлено судом, між Відповідачем та ОСОБА_6 відсутні правовідносини, які регулюються ст. 594 ЦК України, а саме, Відповідач на даний час не має права на володіння чи користування майном, щодо якого застосував притримання, так як право на це майно перейшло до ОСОБА_6 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19.08.2016 року, справа № 754/6603/16-ц.

Як вбачається з зазначеної ухвали суду, ОСОБА_6 в рахунок погашення грошового боргу у розмірі 5 000 000 грн. отримав право на належне Відповідачу нерухоме майно, у тому числі право на цілісний санаторний комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Поляна, «Сонячне Закарпаття», санаторій, будинок номер 6 (шість), що складається з: санаторний корпус №1, загальною площею 2142, кв.м., літера А; санаторний корпус №2, загальною площею 1325,9 кв.м., літера Р; котельня , літера Бб; котельня, літера С; підпірна стінка, літера І-ІІ.

Після чого право власності на вказаний цілісний санаторний комплекс було зареєстровано ОСОБА_6 06.09.2016 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та здійснено відповідний запис у розділі 17501621240 реєстру.

Зазначена ухвала суду про затвердження мирової угоди не була оскаржена Відповідачем, правомірність переходу прав на нерухоме майно Відповідач не заперечує.

Після цього, як зазначив у своїх поясненнях ОСОБА_6, та вбачається з довідки з реєстру прав на нерухоме майно,зазначене майно у вигляді цілісного санаторного комплексу за заявою ОСОБА_6 було поділено на два відокремлених об'єкти нерухомого майна: санаторний комплекс №1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м. та санаторний комплекс №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташовані за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6.

Після чого ОСОБА_6 як учасник товариств - Позивачів передав зазначене майно у якості майнових внесків до статутного капіталу цих товариств: санаторний комплекс №1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м. до статутного капіталу ТОВ «Сонячна Галявина» та санаторний комплекс №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м. до статутного капіталу ТОВ «Святий Володимир Інвест».

Як вбачається, правомірність виникнення прав на майно в Позивачів, Відповідачем також не оспорюється, а також визнається той факт, що майно на даний час належить Позивачам, а притримання цього майна він здійснює на підставі наявного боргу попереднього власника, ОСОБА_6

Тому суд вважає, що будь-які дії, направлені на притримання майна, належного Позивачам, на підставі майнового спору з попереднім власником цього майна, є незаконними, та такими, що суттєво порушують права Позивачів на вільне володіння, користування та розпорядження цим майном.

У відповідності зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є не порушним.

У відповідності зі ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності з п. 33 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов'язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Такий позов підлягає задоволенню і в тому разі, коли позивач доведе, що є реальна небезпека порушення його права власності чи законного володіння зі сторони відповідача. При цьому суди повинні брати до уваги будь-які фактичні дані (статті 57 - 59 ЦПК), на підставі яких за звичайних умов можна зробити висновок про наявність такої небезпеки.

У відповідності з п. 35 Постанови Пленуму ВССУ, задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.Відсутність заперечень попереднього власника майна проти порушення права власності, не пов'язаних із позбавленням володіння, не може бути підставою для відмови в задоволенні позову нового власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом на підставі належних доказів, наявних у справі, а також з пояснень сторін, наданих у судовому засіданні, встановлено,що дійсно Відповідачем на даний час здійснюються дії, направлені на незаконне порушення прав Позивачів, не пов'язаних із позбавленням володіння, у формі не допуску посадових осіб Позивачів до свого майна, створення перешкод у користуванні цим майном, знаходження сторонніх осіб на території санаторного комплексу й створення небезпеки пошкодження чи зникнення належного Позивачам майна.

Тому суд вважає, що позовні вимоги Позивачів щодо усунення перешкод у користуванні майном є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на спірне нерухоме майно за Позивачами, суд зазначає наступне.

У відповідності з п. 5 зазначеної вище Постанови Пленуму ВССУ, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК).

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Проте, якщо права на нерухоме майно підлягають державній реєстрації, то право власності у набувача виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону (стаття 334 ЦК) та з урахуванням положення про дію закону в часі на момент виникнення спірних правовідносин (стаття 5 ЦК).

Згідно п. 7 Постанови Пленуму ВССУ,відповідно до статті 115 ЦК господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу, а також іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.У разі передання нерухомого майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу юридичної особи право власності на таке майно виникає з моменту державної реєстрації права за такою юридичною особою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалося вище, право власності на майно санаторного комплексу, яке Позивачі набули внаслідок отримання цього майна як внеску до статутного капіталу, було зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 27 жовтня 2016 року, що вбачається з відповідних довідок з реєстру, наявних у матеріалах справи.

При цьому, право власності Позивачів хоча прямо не оспорюється Відповідачем, або ж не визнається як певний юридичний факт, проте саме Відповідач неодноразово зазначив у судовому засіданні, що він не визнає правомочність Позивачів на користування та розпорядження майном, та вважає, що права Позивачів на користування та розпорядження майном у даному випадку не є обмеженими.

У відповідності з п. 37 Постанови Пленуму ВССУ, з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється.

Тому суд вважає, що вимоги Позивачів про визнання за ними права власності на нерухоме майно санаторного комплексу по суті направлено на захист свого права від незаконних дій Відповідача, який піддає сумніву суб'єктивні права власника, належні Позивачам, не визнає права Позивачів на вільне користування належним ним майном, а тому позовні вимоги Позивачів у цій частині також підлягають задоволенню.

На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 15, 16, 224, 316, 317, 319, 321, 328, 329, 346, 386, 391, 392 Цивільного кодексу України; ст. ст. 11, 15, 27, 60, 61, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина» таТовариства з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест» задовольнити у повному обсязі.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер: 40894277, право власності на Санаторний комплекс №1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м., розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, право власності наСанаторний комплекс №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташований за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6.

Зобов'язати громадянина ОСОБА_5, а також будь-яких інших осіб, надати безперешкодний доступ представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер: 40894277, до санаторного комплексу № 1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», будинок 6.

Заборонити доступ громадянину ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам, окрім власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячна Галявина», ідентифікаційний номер 40894277, до санаторного комплексу № 1, літ. «А», загальною площею 2142,20 кв.м., розташованого за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття» будинок 6, та зобов'язати усіх сторонніх осіб звільнити приміщення та територію санаторного комплексу.

Зобов'язати громадянина ОСОБА_5, а також будь-яких інших осіб, надати безперешкодний доступ представникам Товариства з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, до санаторного комплексу №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташованого за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6.

Заборонити доступ громадянину ОСОБА_5 та будь-яким іншим особам, окрім власника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Святий Володимир Інвест», ідентифікаційний номер: 40297345, до санаторного комплексу №2, літ. «Р», загальною площею 1325,9 кв.м., розташованого за адресою: Україна, Закарпатська область, Свалявський район, с. Поляна, санаторій «Сонячне Закарпаття», буд. 6, та зобов'язати усіх сторонніх осіб звільнити приміщення та територію санаторного комплексу.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення

Заочне рішен ня може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя В.П. Мороз