Постанова

від 13.12.2016 по справі 826/10038/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2016 року м. Київ № 826/10038/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" додержавної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 01.10.2015 №0004452204 та №0004462204.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, на яких ґрунтуються оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки фінансово-господарські операції товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" з контрагентами є реальними, що підтверджується, за твердженнями останнього, належним чином оформленою первинною документацією.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" (ЄДРПОУ 36335248) з питань дотримання податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Плюс" (ЄДРПОУ 39058426), товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діоніс-Груп" (ЄДРПОУ 39152105), товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арстек" (ЄДРПОУ 391778008) за весь період спільної діяльності.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом виявлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" підпунктів 14.1.27 та 14.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пункту 137.1 статті 137, пунктів 138.2 та 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 10.09.2015 №3583/26-56-22-04-09/36335248 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 01.10.2015 №0004452204, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 212519 грн., з яких за основним платежем нараховано 141679 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 70840 грн.;

- від 01.10.2015 №0004462204, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 159389 грн., з яких за основним платежем нараховано 127511 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 31878 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в редакції на час спірних правовідносин, визначено, що не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вказана правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 у справі №К/800/21974/14.

Відповідно до змісту акту перевірки державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 10.09.2015 №3583/26-56-22-04-09/36335248, висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем податкового законодавства України зроблені з огляду на відсутність реальності вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - товариством з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Плюс", товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діоніс-Груп", товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арстек".

Як вбачається з матеріалів справи, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Плюс"(підрядник) ґрунтувались на договорах підряду, а саме: договорі від 06.05.2014 №05-05/14/1 та договорі від 07.06.2014 №06-06/14/1, згідно яких підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника роботи з поточного ремонту приміщень торговельно-розважального центру "Комод", що розміщений за адресою: 02002, місто Київ, вул. Луначарського, 4-а, з використанням своїх матеріалів, конструкцій та обладнання, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування та оплату виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів від 06.05.2014 №05-05/14/1 та від 07.06.2014 №06-06/14/1, договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи, підсумкових відомостей, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних та виписок з банківського рахунку, копію ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Плюс" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

В свою чергу, фінансово-господарські операції позивача (замовник) та товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арстек" (підрядник) ґрунтувались на договорах підряду від 09.09.2014 №09-08/14/3 та від 06.08.2014 №06-06/14/2. Відповідно до умов вищезазначених договорів, підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника роботи з поточного ремонту приміщень торговельно-розважального центру "Комод", що розміщений за адресою: 02002, місто Київ, вул. Луначарського, 4-а, з використанням своїх матеріалів, конструкцій та обладнання, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування та оплату виконаних робіт.

На підтвердження виконання умов договорів, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії договорів підряду від 09.09.2014 №09-08/14/3 та від 06.08.2014 №06-06/14/2, договірних цін, локальних кошторисів на будівельні роботи, підсумкових відомостей, актів приймання виконаних будівельних робіт, податкових накладних та виписок з банківського рахунку, ліцензії товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Арстек" на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури.

Фінансово-господарські операції позивача з товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Діоніс-Гріп" оформлені у спрощеній формі шляхом направлення рахунків-фактур щодо постачання відповідного товару.

На підтвердження руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії рахунку-фактури від 10.08.2014 №12, видаткових накладних, податкових накладних, копії виписок з банківських рахунків.

В обґрунтування ділової доцільності відповідних взаємовідносин позивачем надані договори підряду між товариством з обмеженою відповідальністю "Комод Менеджмент" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Київське міжобласне спеціальне науково-реставраційне проектно-виробниче управління" (генпідрядник), а саме: договір від 05.05.2014 №05-05/14, договір від 06.06.2014 №06-06/14, договір від 09.07.2014 №09-07/14. Згідно умов вказаних договорів, генпідрядник зобов'язується виконати завдання замовника, роботи з поточного ремонту приміщень торговельно-розважального центру "Комод", що розміщений за адресою: 02002, місто Київ, вул. Луначарського, 4-а, з використанням своїх матеріалів, конструкцій та обладнання, а замовник зобов'язується забезпечити своєчасне фінансування та оплату виконаних робіт. Відповідно до вказаних договорів, Генпідрядник має право залучати для виконання окремих робіт, передбачених даними договорами, інші будівельні організації (субпідрядників).

В свою чергу, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість за перевіряємий період покладено висновки акту державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі головного управління Міндоходів в Київській області від 03.09.2014 №464/22-03/39058426 про неможливість проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Інтегро-Плюс" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками та контрагентами-покупцями за період 01.03.2014 по 31.07.2014 та постанову слідчого першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві лейтенанта податкової міліції Дмитренко С.О. від 31.01.2015, згідно якої слідчим управлінням фінансових розслідувань державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проводиться досудове слідство у кримінальному провадженні від 18.10.2014 №32014100010000278, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України.

Водночас, суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо наявного вироку суду відносно посадових осіб контрагентів позивача в вищевказаному кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.

При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.

У той же час, контролюючим органом при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками такої операції, на підстав якої сформовані дані податкового обліку. Аналогічна правова позиція викладена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Разом з тим, твердження контролюючого органу, викладені в акті від 10.09.2015 №3583/26-56-22-04-09/36335248 з приводу відсутності факту реєстрації податкових накладних є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

Як вбачається з аналізу податкових накладних, що містяться в матеріалах справи і на які посилається контролюючий орган в акті перевірки, позивачем не зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна від 09.10.2014 №100901 з сумою податку на додану вартість - 4166,67 грн., податкова накладна від 18.08.2014 №81801 з сумою податку на додану вартість 7500 грн., податкова накладна від 13.08.2014 №81307 з сумою податку на додану вартість 1233,33 грн., податкова накладна від 19.08.2014 №81910- податок на додану вартість 2712,95 грн., податкова накладна від 11.09.2014 №91103 - податок на додану вартість 2732,75 грн. Тобто, сума податку на додану вартість, що визначена в кожній названій податковій накладній не сягає суми в 10000 грн., що відповідно виключає необхідність реєстрації останніх в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд акцентує увагу на те, що контролюючим органом не надано суду доказу щодо наявності на момент вчинення господарських операцій дефекту у правовому статусі контрагентів позивача. Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання.

При цьому, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентами, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Таким чином, недотримання контрагентами позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цих контрагентів, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 29.01.2014 №К/9991/81114/11, від 22.01.2014 №К/9991/37637/12, від 17.02.2014 №К/800/50945/13, від 19.02.2014 №К/800/61338/13, від 11.03.2014 №К/800/1128/14, від 03.03.2014 №К/800/12888/13, від 02.06.2014 №К/800/6497/13.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому, платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 01.10.2015 №0004452204 та №0004462204 протиправними, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.10.2015 №0004452204.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 01.10.2015 №0004462204.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В