Ухвала

від 12.12.2016 по справі 904/2594/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 грудня 2016 року Справа № 904/2594/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги Дніпродзержинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на рішення від та на постанову відГосподарського суду Дніпропетровської області 02.06.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду 26.10.2016 у справі№ 904/2594/16 Господарського судуДніпропетровської області за позовомПриватного підприємства "А.І.К." до 1.Верхньодніпровської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області 2.Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 Комунальне підприємство "Жовтоводськтепломережа" простягнення коштів ВСТАНОВИВ:

Дніпродзержинська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 904/2594/16.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

У пункті 6 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 24.10.2011 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що треті особи користуються правами і несуть обов'язки сторони у справі (за деякими винятками щодо третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору). Тому якщо до касаційної скарги не додано доказів надіслання її копії третім особам, то така касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом (пункт 3 частини першої статті 111 3 ГПК).

Вищий господарський суд України встановив, що скаржником не додано доказів надсилання копії касаційної скарги позивачу - Приватному підприємству "А.І.К.", відповідачу 2 - Головному управлінню Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області та третій особі у даній справі - Комунальному підприємству "Жовтоводськтепломережа", що є підставою, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржувані судові рішення, мотивуючи його тим, що 03.11.2016 на адресу Дніпродзержинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надійшов лист Управління Державної казначейської служби України у м. Кам'янському Дніпропетровської області № 09-21/2282, яким казначейська служба повідомила про отримання нею 02.11.2016 документів про безспірне списання з рахунків скаржника коштів у розмірі 8 523, 03 грн., та зазначила про те, що скаржнику необхідно протягом п'яти робочих днів надати інформацію пов'язану з виконанням рішення про стягнення коштів, зазначити номер рахунку, КПК та КЕКВ, з якого буде здійснено безспірне списання коштів; до проведення безспірного стягнення видатки за платіжними дорученнями, наданими скаржником не проводяться.

Згідно із ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 111 3 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір", у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних, зокрема, з відстроченням та розстроченням сплати судового збору(стаття 8 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання (що може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або в окремому документі), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із клопотанням про звільнення від сплати судового збору, скаржник не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору . Надана ж скаржником копія листа Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області надійшов лист Управління Державної казначейської служби України у м. Кам'янському Дніпропетровської області від 03.11.2016 № 09-21/2282 не свідчить про те, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі.

За таких обставин, згадане клопотання Дніпродзержинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 904/2594/16 задоволенню не підлягає.

Наведене є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Дніпродзержинської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 904/2594/16 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 111 3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Дніпродзержинській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 904/2594/16.

2. Не приймати до розгляду та повернути Дніпродзержинській об`єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2016 та на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.10.2016 у справі № 904/2594/16.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ