Рішення

від 13.12.2016 по справі 904/5290/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.12.2016 Справа № 904/5290/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС-КОНТРОЛЬ", м. Київ

до відповідача-1: ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця", м. Одеса

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс", м. Дніпро

про стягнення 120 917 грн. 37 коп.

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 16/05 від 16.05.2016 року

від відповідача-1не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Одеська залізниця" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс", у якій заявило вимоги про солідарне стягнення основного боргу у сумі 98 899,26 грн., пені у сумі 15 537, 79 грн., інфляційних нарахувань у сумі 5 257,27 грн. та 3% річних у сумі 1 223,05 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору підряду № Т/ТЧ-6/74у, укладеного між відповідачем-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-контроль" (далі - підрядник) 06.03.2015 р. та з урахуванням договору поруки № 06/03/1, укладеного між підрядником та відповідачем-2 06.03.2015 р.

Відповідач-1 11.07.2016 р. до суду подав клопотання від 08.07.2016 року про заміну сторони у справі в порядку процесуального правонаступництва, а саме просив суд замінити Державне підприємство "Одеська залізниця" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" особі регіональної філії "Одеська залізниця" та продовжити строк розгляду справи терміном на 15 днів. Клопотання задоволено судом ухвалою від 12.07.2016 року.

Відповідач-2 11.07.2016 р. надав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач не звертався до нього з вимогою про виконання зобов'язання за договором поруки та таких доказів не подано до суду, тому вважає вимоги позивача до нього такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, подав клопотання про розгляд справи за відсутності його представника з урахуванням поданого ним відзиву.

03.08.2016 від відповідача-1 надійшло клопотання зупинити провадження у справі до розгляду господарським судом Одеської області справи № 916/2047/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-контроль" про визнання недійсними договорів підряду.

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. було зупинено провадження у справі № 904/5290/16 до вирішення по суті спору у справі № 916/2047/16 та набранням рішення законної сили.

19.10.2016 р. позивачем було подане клопотання про поновлення провадження у справі, оскільки 10.10.2016 р. господарським судом Одеської області була винесена ухвала по справі № 916/2047/16, яка набрала законної сили 10.10.2016 р., відповідно до якої була затверджена мирова угода, укладена між сторонами справи та припинене провадження у справі № 916/2047/16.

Ухвалою суду від 03.11.2016 р. було поновлено провадження у справі № 904/5290/16.

06.12.2016 р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій позивач залишив лише вимоги про стягнення солідарно з відповідача-1 та відповідача-2 основного боргу у сумі 98 899,26 грн. та покладення стягнення сплачених судових витрат на відповідача-1 відповідно.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 передбачені ч.4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлену в позовній заяві. Згідно з ч. 3 ст. 55 ГПК, ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення розміру позовних вимог не суперечить чинному законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв заяву до розгляду.

Відповідач-1 у судове засідання 07.12.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідач-2 у судове засідання 07.12.2016 р. не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст.. 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст.. 75 ГПК України, за відсутності представників відповідачів-1,2, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомленні належним чином.

Розгляд справи відкладався з 12.07.2016 р. на 23.08.2016 р., 23.08.2016 р. - провадження по справі було зупинене, провадження було поновлено та справа була призначена до розгляду на 07.12.2016 р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу сторонами не подавалось.

В порядку ст.. 85 ГПК України, у судовому засіданні 07.12.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

В С Т А Н О В И В:

06.03.2015 р. між Державним підприємством "Одеська залізниця" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (підрядник) було укладено договір підряду (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ") №Т/ТЧ-6/74у, відповідно до п.1.1 якого підрядник зобов'язується виконати за завданням замовника на свій ризик і відповідно до умов цього договору послуги з технічного обслуговування (ТО) блоків системи "Дельта-СУ" згідно Додатку №1 та здати результати послуг замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору.

Підрядник виконує послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за рахунок власних сил та засобів на суму, яка не перевищує вказану у п 3.1 даного договору. Вартість послуг на технічне обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначається на підставі Додатку №1, який є невід'ємною частиною договору (п.п. 1.2, 1.3 договору).

Згідно з п. 2.1.1 підрядник зобов'язується виконати послуги з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" за письмовими заявками замовника на адресу підрядника згідно п. 1.1. договору. Відповідальність за якість наданих послуг несе підрядник.

Замовник, в свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити виконані підрядником послуги відповідно до умов цього договору (п.2.2.1 договору).

Відповідно до п.3.1 договору сума договору складає 99 900,00 грн. Вартість послуг з технічного обслуговування блоків системи "Дельта-СУ" визначена на підставі Додатку №1, який включає всі витрати підрядника (п.3.2 договору).

Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року, а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами (п.5.1 договору).

Здача-приймання наданих послуг здійснюється сторонами за актом приймання-передачі наданих послуг з послідуючим оформленням акту приймання-передачі послуг згідно додатку № 3 (п. 6.6. договору).

Вказаний договір скріплено печатками обох контрагентів та підписано представниками обох сторін, а саме з боку відповідача-1 - начальником локомотивного депо Христинівка ОСОБА_2, який діяв на підставі довіреності, а з боку позивача - директором ОСОБА_3

Довіреність № 84 від 02.01.2015 р. передбачає повноваження начальника локомотивного депо Христинівка укладати від імені ДП «Одеська залізниця» господарські договори на суму до 100 000,00 грн., тобто, оскільки, договір підряду №Т/ТЧ-6/74у від 06.03.2015 р. укладений на суму до 100 000,00 грн., факт перевищення повноважень представником 1-го відповідача відсутній.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписом ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

При цьому, за змістом п. 3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як вже було зазначено, предметом договору підряду № Т/ТЧ-6/74у від 06.03.2015 р. є надання позивачем на замовлення відповідача-1 послуг з технічного обслуговування блоків системи «Дельта-СУ», згідно Додатку № 1.

На підставі матеріалів справи судом було встановлено, що сторонами договору було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, представниками сторін підписано текст договору та скріплено його печатками суб'єктів господарювання.

На виконання умов договору позивачем надані відповідачу-1 послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ", що підтверджується актами здачі-приймання № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11 здачі-приймання послуг з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ «Дельта СУ» від 07.05.2015 р., 07.05.2015 р., 07.05.2015 р., 07.05.2015 р., 07.05.2015 р., 02.06.2015 р., 02.06.2015 р., 03.09.2015 р., 04.09.2015 р., 07.09.2015 р., 07.09.2015 р. (а.с.43).

Загалом було надано послуги на суму 98 899, 26 грн., про що позивачем також складено та зареєстровано у Державній податковій службі України податкові накладні по кожному акту окремо, що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями.

Відповідно до п.4.1 договору розрахунок за надані послуги здійснюються протягом 120 банківських днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання виконаних, послуг. Ціни на послуги встановлюються в національній валюті України. Вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування замовником коштів на поточний рахунок підрядника.

Позивач зазначає, що відповідачем-1 надані послуги з технічного обслуговування блоків систем СКПРТ "Дельта-СУ" не оплачені, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 98 899, 26 грн.

Відповідач-1 оплату за надання послуг у строк, передбачений договором, не здійснив. Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем складає 98 899, 26 грн.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У визначений договором строк відповідач-1 розрахунок за спірними актами не здійснив.

Враховуючи викладене, господарський суд встановив, що строк оплати послуг за вказаними вище актами настав, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення основного боргу в сумі 98 899, 26 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, 06.03.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (кредитор) укладено договір поруки №06/03/1, у відповідності до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку Державним підприємством "Одеська залізниця" (боржник) щодо виконання обов'язків з оплати послуг, наданих кредитором боржнику за договором підряду № Т/ТЧ-6/74у (на виконання послуг з технічного обслуговування блоків систем "Дельта-СУ") від 06.03.2015 р., укладеним між кредитором та боржником (надалі - Основний договір), на суму не більше ніж 99 900, 00 грн., а також за сплату боржником штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті послуг за Основним договором (п.1.1 договору поруки).

Згідно з п.1.2 договору поруки у випадку порушення боржником обов'язку з оплати послуг, зазначеного в п. 1.1 цього договору, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору поруки, поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку з оплати послуг за Основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк протягом 7 робочих днів, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок кредитора. У випадку виконання поручителем обов'язку боржника за Основним договором у повному обсязі, кредитор зобов'язується передати поручителю всі документи, що підтверджують обов'язок боржника у 3-денний строк з дня виконання обов'язку.

Позивач вказує, що 1,2-м відповідачами заборгованість у розмірі 98 899, 26 грн. не погашено, що і є причиною виникнення спору.

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем-1 за своєю правовою природою регулюються положеннями про договір підряду, а відносини між позивачем та відповідачем-2 - положеннями про договір поруки.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови п. 4.1 договору строк оплати наданих послуг є таким, що настав.

Разом з цим, як зазначено вище, зобов'язання відповідача-1 за виконання договору підряду забезпечені порукою, а тому відповідачі-1,2 мають відповідати за цими зобов'язаними як солідарні боржники.

П.п. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України передбачено, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У п. 3.1. Договору поруки зазначено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2016 р., а в частині виконання обов'язків до повного їх виконання сторонами.

При цьому, пунктами 3.2 - 3.5 договору поруки передбачено, що порука припиняється:

- з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

- якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;

- у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;

- якщо кредитор протягом двох місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя (п.3.5. Договору).

Оскільки умовами основного договору визначена поетапна оплата послуг (по кожному акту), то п. 3.5 договору є спеціальним по відношенню до загальної норми п.3.1. Договору.

Тобто договір містить застереження про припинення поруки у випадку не пред'явлення кредитором позову протягом двох місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання вимоги.

Суд звертає увагу на різницю термінів строк дії договору та строк дії поруки. Порука щодо окремого зобов'язання може припинитися і до закінчення загального строку дії договору. Це правило застосовується і до розглядуваних обставин.

Строк виконання основного зобов'язання (по всіх етапах) є таким, що настав 26.02.2016 р., а отже двохмісячний строк звернення з вимогою до поручителя закінчився 26.04.2016 р.

Крім того, п. 3.4 договору поруки передбачено припинення поруки у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом двох місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (статті 61, 64 Господарського процесуального кодексу України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом двох місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

У той же час, з позовом до суду позивачем звернувся лише 23.06.2016, що підтверджується відбитком календарного штемпеля канцелярії суду, тобто також поза межами встановленого у договорі поруки та законодавстві строку пред'явлення вимоги.

За викладеного суд дійшов висновку про припинення поруки, а тому вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" до Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпротехтранс" (відповідача-2) задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.05.2012 року по справі №6-69цс11 та від 17.02.2016 року по справі №3-1202гс15, від 19.03.2014 року у справі №6-20цс14, від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14, від 29.01.2014 року у справі №6-155цс13.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача до відповідача-1, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 98 899, 26 грн.

Щодо розподілу судового збору суд зазначає наступне.

З урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, судовий збір, який і підлягає розподілу між сторонами, складає 1813,76 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача-1, оскільки спір виник з його вини.

Відповідно до п. 4.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України": частиною другою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини під терміном "власність" розуміє також грошові кошти, що підлягають оплаті.Невиконанням обов'язку щодо оплати заборгованості за надані послуги відповідачами порушуються права позивача, безпідставно не перераховуючи кошти у власність позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс-Контроль" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, буд. 5, оф.317, код ЄДРПОУ 38104803) заборгованість у розмірі 98 899, 26 грн. (дев'яносто вісім тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 26 коп. та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 813 (одна тисяча вісімсот тринадцять) грн. 76 коп., про що видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 12.12.2016 року.

Суддя ОСОБА_4