Рішення

від 05.12.2016 по справі 908/2380/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 13/94/16-24/91/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2016 Справа № 908/2380/16

за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави.

до відповідача-1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Запорізькій області ( 69001, м. Запоріжжя , вулиця Перемоги ,60; код ЄДРПОУ 20495280),

до відповідача-2: Фізичної особи - підприємеця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; індивідуальний податковий номер НОМЕР_1),

третя особа, яка не заявляє самостійні позовні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача-1: Запорізький металургійний коледж Запорізької Державної інженерної академії (69091, м. Запоріжжя, вул. Немировича - Данченка, 71 ; код ЄДРПОУ 00193588)

про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, зобов'язання повернути майно шляхом звільнення приміщень

Суддя Азізбекян Т.А.

Представники:

Від прокуратури - Балабуха В.Є. (посвідчення № 030381 від 17.11.2014 р.).

Від відповідача-1 - Літвінова В.Ю. (дов. № 22/171 від 23.02.2016 р.).

Від відповідача-2 - Кузнєцов Д.О. (адвокат , договір від 10.10.2016 р.).

Третя особа - Вовчок О.А. ( дов. № 1 від 20.10.2016 р.).

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Розглядаються позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д від 10.12.2009 р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар), зобов'язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, державне нерухоме майно - частини вбудованих в будівлю гаражу (літера В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення.

Ухвалою від 10.10.2016 р. матеріали господарської справи № 908/2380/16 прийняті до провадження, розгляд справи призначений на 07.11.2016 р.

Відповідач-1 надав відзив на позов, у якому не погодився з позовними вимогами. Зауважує, що майно, яке є предметом договору оренди, не входить до переліку майна, яке не може бути об'єктом оренди відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Договір укладено з дозволу органу, уповноваженого управляти відповідним майном - Міністерства освіти і науки України, про що свідчить лист від 02.07.2009 р. №1/11-4789. Відзначив, що Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту» не регулюють орендні відносини державного майна. У зв'язку з цим вважає посилання прокурора на невідповідність спірного договору вимогам законодавства про освіту безпідставним.

Відповідач-2 у відзиві на позов також проти позову заперечив. Вказує на сплив позовної давності для звернення прокурором із відповідним позовом. Посилання прокурора на цільове призначення земельної ділянки, на який розміщений об'єкт оренди, вважає безпідставним, оскільки земельна ділянка не є предметом спірного договору оренди. Також вважає, що порушення прав позивача з боку відповідачів відсутнє.

Третя особа надала суду письмові пояснення про те, що не погоджується з позовними вимогами прокурора, оскільки визнання договору недійсним призведе до втрати навчальним закладом додаткових коштів, які спрямовуються на організацію навчального процесу. Користування відповідачем-2 орендованим приміщенням не перешкоджає в наданні освітніх послуг.

Ухвалою суду від 07.11.2016 р. розгляд справи відкладено до 25.11.2016 р.

В судовому засіданні 25.11.2016 р. оголошено перерву до 05.12.2016 р.

В судовому засіданні 05.12.2016 р. були присутні представники всіх учасників процесу, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник прокуратури підтримала заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів-1,2 проти заявленого позову заперечили.

Представник третьої особи підтримала заперечення відповідачів у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

10.12.2009 р. регіональним відділенням Фонду державного майна України в Запорізькій області (орендодавець, відповідач-1) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (орендар, відповідач-2) укладено договір №2513/д оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії.

Згідно з п. 1.1 цього договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини вбудованих в будівлю гаражу (літ. В) нежитлових приміщень з №2 по №6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 (надалі - майно).

У п. 1.3 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення майстерні, що здійснює обслуговування та ремонт автомобілів.

За умовами п. 2.1 договору вступ орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами договору та акта приймання-передавання орендованого майна (додаток №1).

Згідно з п. 10.1 договору цей договір укладено строком на 364 дні, що діє з 10.12.2009р. по 08.12.2010 р. включно з пролонгацією на тих самих умовах відповідно до п. 10.4 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін при припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Додатковою угодою від 20.12.2010 р. продовжено дію договору до 07.12.2011 р.

Додатковою угодою від 22.12.2011 р. продовжено дію договору до 06.12.2012 р.

Додатковою угодою від 17.12.2012 р. продовжено дію договору до 06.12.2013 р. включно.

Додатковою угодою від 06.12.2013 р. продовжено дію договору до 05.12.2016 р. включно.

Згідно з п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди від 22.02.2013 р. орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786, зі змінами та доповненнями, шляхом її збільшення на конкурсну надбавку, скориговану на індекс інфляції за період інфляції.

Розмір орендної плати за перший після перегляду місяць оренди грудень 2012 року становить без ПДВ - 2426,30 грн. та діє з 07.12.2012 р. (додаток 1).

Запорізькою місцевою прокуратурою №2 було проведено перевірку виконання органами державної влади повноважень щодо збереження майна закладів освіти та встановлено, що орендоване майно на момент укладання договору оренди належало до об'єктів освіти, а передбачена договором мета передання вказаних приміщень в оренду (розміщення майстерні, що здійснює технічне обслуговування та ремонт автомобілів) не відповідала їх цільовому призначенню.

З цих підстав керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про визнання недійсним договору оренди державного нерухомого майна, що знаходиться на балансі Запорізького металургійного коледжу Запорізької державної інженерної академії № 2513/д від 10.12.2009р., укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Запорізькій області та приватним підприємцем ОСОБА_1, зобов'язання Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області, державне нерухоме майно - частини вбудованих в будівлю гаражу (літера В) нежитлових приміщень з № 2 по № 6 включно, загальною площею 117,2 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2, шляхом їх звільнення.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 203, 215, 216, 261 Цивільного кодексу України, ст. 63 Закону України «Про освіту», ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами Цивільного кодексу - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з абзацом 4 підпункту 2.1 пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду від 29.05.2013р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними», вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Предметом спірного договору оренди є частини вбудованих в будівлю гаражу (літ. В) нежитлових приміщень з №2 по №6 включно, загальною площею 117,2 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, нерухоме майно - будівля гаражу (літера В) по АДРЕСА_2 належить до державної власності.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини з оренди державного майна, є Закон України від 10.04.1992р. № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна".

У п. 2.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» звернуто увагу господарських судів, що вирішуючи спори, пов'язані з укладенням договору оренди державного майна, господарські суди повинні з'ясовувати, чи додержано визначений статтею 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" порядок укладення відповідного договору, в тому числі щодо погодження з органом, уповноваженим управляти майном, та органом Антимонопольного комітету України питання про передачу майна в оренду.

Згідно з абз. 2 ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю, є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Спірний договір укладено регіональним відділенням Фонду державного майна України в Запорізькій області в якості орендодавця, тобто уповноваженим державним органом.

Відповідно до ч. 1 ст.4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (тут і надалі закон застосовано в редакції, яка діяла на момент укладання спірного в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з договору) об'єктом оренди може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Будівля гаражу літ. В, що є предметом спірного договору оренди, не належить до майна, яке не може бути предметом оренди відповідно до ч. 2 ст. 4 вказаного Закону.

Посилання прокурора на те, що будівля гаражу відноситься до зазначених у ч. 2 ст. 4 вказаного Закону об'єктів, які не підлягають оренді, а саме: об'єктів державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до частини другої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", суд визнав необґрунтованим з огляду на наступне.

Згідно з абз. 6 п. «б» ч. 2 ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а саме: об'єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей, зокрема: об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

За висновком суду, об'єктом освіти в розумінні вказаної норми закону є заклади освіти, які здійснюють освітню діяльність, як цілісні майнові комплекси, а не окреме індивідуально визначене майно, що входить до їх складу і не призначене для здійснення освітньої діяльності. Тому майно, що є предметом спірного договору оренди, в силу положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна", може бути об'єктом оренди.

Закони України «Про освіту» та «Про вищу освіту» не регулюють орендні відносини державного майна та не містять заборони на передачу майна в оренду.

У ч. 1 ст. 63 Закону України від 23.05.1991 р. № 1060-XII «Про освіту» (тут і надалі закон застосовано в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) зазначено, що матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Норма ч. 5 ст. 63 Закону України «Про освіту», на яку посилається прокурор, встановлює, що об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

В ч. 4 ст. 61 Закону України від 23.05.1991 р. № 1060-XII «Про освіту» зазначено, що додатковими джерелами фінансування закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти є доходи від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 65 Закону України від 17.01.2002р. № 2984-III «Про вищу освіту» (в редакції, яка діяла на момент укладання спірного договору) вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послугиу галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності за умови забезпечення провадження освітньої діяльності. Перелік видів платних послуг у галузі вищої освіти та пов'язаних з нею інших галузях діяльності, що можуть надаватися вищими навчальними закладами державної або комунальної форми власності, визначається Кабінетом Міністрів України.

На момент укладання спірного договору діяв Перелік платних послуг, які можуть надаватися державними навчальними закладами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.1997 р. №38, в підпункті 4 пункту 9 якого зазначено про можливість здавання в оренду будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді.

Таким чином, на момент укладання спірного договору обмеження щодо здачі в оренду майна закладів освіти стосувались будівель, споруд та іншого нерухомого майна, обладнання, пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю.

Запорізький металургійний коледж Запорізької державної інженерної академії надав суду пояснення про те, що будівля гаражів 1959 року забудови використовувалась в господарській діяльності коледжу до 1990 року для розміщення автотранспорту, який знаходився на балансі міністерства. Оскільки приміщення гаражів в господарській діяльності коледжу не використовувалось, через Фонд держмайна вільні площі гаражів були здані в оренду ФОП ОСОБА_1 під розміщення автомайстерні. На укладення спірного договору оренди адміністрація коледжу надала згоду, оскільки ці приміщення у господарській діяльності закладу не використовувались. Проти продовження дії договору оренди коледж не заперечував, оскільки необхідності у використанні приміщення для власних потреб не виникло. Користування ФОП ОСОБА_1 орендованим приміщенням не ускладнює, не перешкоджає ЗМК ЗДІА в наданні освітніх послуг та не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються та працюють у закладі.

Таким чином, майно, яке є предметом спірного договору оренди, не пов'язане з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю закладу освіти, і передача в оренду цього майна не погіршує соціально-побутові умови працівників закладу освіти, студентської та учнівської молоді, а тому передача цього майна в оренду не суперечить законодавству про освіту.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що за договором оренди орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону.

У п. 1.3 спірного договору оренди визначено цільове призначення об'єкту оренди - розміщення майстерні, що здійснює обслуговування та ремонт автомобілів.

Зазначене обмеження стосується використання об'єкту оренди орендарем при виконанні договору, однак не обмежує права орендодавця за договором у визначенні цільового використання об'єкта оренди в договорі при його укладанні.

Стосовно посилання прокурора на те, що цільовим призначенням земельної ділянки, на якій розташоване орендоване майно, є будівництво та обслуговування закладів освіти, суд зазначає, що предметом спірного договору є не земельна ділянка, а будівля гаражу (літ. В). Надання в оренду будівель гаражу, як встановлено судом, не суперечить цільовому призначенню даних приміщень та вимогам законодавства.

При цьому суд наголошує, що суд оцінює відповідність спірного договору нормам законодавства саме на момент його укладання.

Статтею 33 ГПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Прокурором не доведено правомірність своїх позовних вимог про визнання спірного договору оренди недійсним із зазначених у позові підстав.

Враховуючи викладене, спірний договір укладено у відповідності до положень Закону України «Про оренду державного та комунального майна», даний договір не суперечить нормам законодавства про освіту, тому суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги про визнання цього договору недійсним з підстав, заявлених у позові немає.

Стосовно іншої позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Запорізькій області орендоване майно шляхом його звільнення суд зазначає, що вимога про повернення майна є похідною від позовної вимоги про визнання недійсним спірного договору оренди і заявлена як правовий наслідок недійсності правочину відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним, позовна вимога про зобов'язання відповідача повернути орендоване майно задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Заява відповдіача-2 про застосування строку позовної давності судом не розглядається, оскільки строк позовної давності застосовується тільки для захисту порушеного права, а в даному випадку суд не встановив порушень інтересів держави у зв'язку з укладанням спірного договору та відмовив у позові по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на прокурора.

На підставі викладеного, керуючись 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлено у повному обсязі та підписано 12.12.2016 р.

Суддя Т.А.Азізбекян